Ніщо не старіє так швидко, як “нові обличчя” української політики.
Тільки нещодавно партія Володимира Зеленського тріумфувала на дострокових парламентських виборах і обіцяла покласти край “старим порядкам”, кулуарним договорнякам і схемам.
Це було лише два роки тому. Але за цей час президентська монобільшість встигла пройти шлях від стадії небаченої консолідації “турборежиму” до фази фактичного напіврозпаду.
На тлі постійних збоїв дисципліни у “Слузі народу” свій шанс на відродження отримали проекти, які ще восени 2019-го здавались глибоко безперспективними.
Мова про невеликі олігархічні групи у Раді, складені переважно з мажоритарників.
Їхня історія дуже давня, і ще жодна “стара” влада не обходилась без їхніх послуг. Не обійшовся і “новий” Зеленський.
У чинному скликанні подібних груп у Раді дві. Перша – “Довіра”, чиїм неформальним опікуном називають аграрного олігарха Андрія Веревського.
Друга – “За майбутнє”, яку традиційно називають “групою Коломойського”, хоч це не зовсім так. Насправді реальних бенефіціарів у цієї групи аж три: бізнесмен Ігор Палиця, його друг Ігор Коломойський і вже колишній глава МВС Арсен Аваков.
Тож не дивно, що дуже лояльні останнім часом до Банкової “Довіра” і “За майбутнє” дійшли до цієї точки різними шляхами.
Група Веревського була створена власне для допомоги ОПУ. “За майбутнє” прийшла до цієї неминучої точки через складний лабіринт шантажу, переговорів та торгів.
“UA2DAY” вирішила розібратись, у чому розійшлися Коломойський і Палиця, чи не розколе це їхню групу, хто її утримує в Раді та як “За майбутнє” пережило відставку Авакова.
Для чого створили “За майбутнє”
На початках роботи нової Ради “Слузі народу” вдавалось майже все. Такого темпу і результативності роботи парламент не набирав ні до, ні після осені 2019-го.
Що говорити, якщо фракція Зеленського могла на самих ідеалах та цінностях проводити такі воістину тектонічні проекти як, наприклад, земельна реформа.
За таких умов наявність в парламенті ідеологічної опозиції, будь то “Євросолідарності” чи “ОПЗЖ”, по суті не мала жодного значення. Існування неідеологічної опозиції типу “За майбутнє” взагалі, здавалось, було позбавлене сенсу.
“Ми зібрались не для того, щоб бути опозицією. Чесно. Ніколи такої мети не було. Та і не могло бути – якщо б ми зайшли в конфлікт із владою, то групи просто не стало б – у нас більшість депутатів великі бізнесмени, їм конфлікти не треба”, – розповідає не під запис один із топових членів партії “За майбутнє”.
І цю логіку можна зрозуміти. Подібні парламентські утворення завжди виникали єдино для того, щоб їхні учасники мали змогу захищати свої бізнеси. Ну і ще обмінювати голоси на субвенції для виборчих округів та інші “плюшки” від влади.
А робити це, будучи у конфлікті з президентом чи прем’єром, фактично неможливо. Тобто сама логіка політичних процесів від початку визначала для “За майбутнє” долю класичної парламентської “милиці” для влади.
Особливо на тлі того, як за два роки в Раді у депутатів Зеленського залишилась повага до єдиного виду цінностей – матеріальних.
І, можливо, все так і було б, якби тільки одним зі співорганізаторів групи не був Ігор Коломойський.
Восени 2020 року перед місцевими виборами в кулуарах української політики почали вголос говорити, що Коломойський шантажує президента. Одним із елементів цього шантажу була група “За майбутнє”
Вичекавши рік, поки хвиля “зеленого цунамі” спаде, дніпровський олігарх почав прощупувати Зеленського на міцність.
Восени 2020 року перед місцевими виборами в кулуарах української політики почали вголос говорити, що Коломойський шантажує президента. Одним із елементів цього шантажу була група “За майбутнє”.
Минулої осені, суть “комунікації” олігарха і президента зводилась до того, що перший виведе із фракції “Слуги народу” усіх своїх людей, і другий тоді може назавжди попрощатись зі своєю монобільшістю. Якщо ж президент не хоче такого розвитку подій, то варто задуматись над тіснішою співпрацею із групою Палиці, а його самого цілком можна б працевлаштувати якщо не прем’єром, то віцепремєром точно.
Якби історія вигоріла, то Коломойський консолідував би порядка 50-60 депутатів і нарешті поновив би вплив на уряд. Але нічого не відбулося. Частково тому, що Зеленський витримав натиск, частково – бо група Коломойського-Палиці, насправді виявилась групою Палиці, а вже потім Коломойського.
“Спочатку так, люди бачили, що Коломойський повернувся в країну, що він близький з президентом. Всі хотіли в це “За майбутнє”, бо це ж типу група віцепрезидента. Багато кого ІВК навіть не захотів брати. Але потім у Бєні почалися проблеми із Зе, із американцями, так далі. І депутати подумали, що і слава Богу, що мене туди не взяли, воно мені треба?”..
Реальним лідером, та і спонсором групи поступово став Ігор Палиця. Власне, саме він привів більшість людей у “За майбутнє”, він веде переговори з владою, він несе основні витрати на утримання проекту.
Цікаво, що паралельно з цим давні партнери Палиця і Коломойський розійшлись і в бізнесі.
Ігор Палиця підтверджував , що ні він, ні його родина більше не мають спільних бізнесактивів з Ігорем Коломойським.
“Палиця вийшов з усього енергетичного бізнесу “Привату”, його немає ні в нафті, ніде. Натомість він забрав собі “Буковель”. По суті, вони уже з Коломойським не партнери”, – розповідає один із наближених однопартійців Палиці.
Сам лідер “За майбутнє” підтверджував, що ні він, ні його родина більше не мають спільних бізнесактивів з Ігорем Коломойським.
Не відомо, чого більше в цьому “розлученні”: чи реального конфлікту, чи небажання фігурувати поруч із Коломойським у звітах американської юстиції.
Розходження по бізнесу мало прямий наслідок у політиці.
Паралельно з тим як НАБУ почало екстрено саджати літаки з менеджерами Коломойського і виписувати підозри його партнерам, у Раді нерідко траплялись ситуації, коли так звана “група Коломойського” голосувала нарізно: окремо Палиця зі своїми людьми, окремо – прихильники Ігоря Валерійовича.
“Хоча сказати, що вони посварилися чи взагалі розійшлись по житті теж не можна, вони дружать. Палицю стабільно показують по “1+1″. Просто вони віддалились, у кожного своє життя. Ну і Ігор втомився постійно бути в тіні, у нього теж є амбіції, він дуже крутий менеджер, йому не треба вчитись. Тому він і тягне цю групу, і партію сам”, – пояснює один із близьких до Палиці однопартійців.
Те, що група “За майбутнє” є, кажучи бізнесовою термінологією, “спільною інвестицією”, видно навіть з її керівництва.
Формально головними у групі є двоє людей: Віктор Бондар, якого вважають давнім другом Ігоря Коломойського, та Тарас Батенко, з яким у Палиці тісні стосунки, в тому числі з часів партії “УКРОП”.
Є у групи і міноритарний акціонер, якого у керівництві немає, але без людей якого група могла б і не відбутись – Арсен Аваков. Його людей у “За майбутнє” не так і багато, проте саме вони дали змогу дотягнути до 20 депутатів, які необхідні для створення окремої групи.
Більшість депутатів у складі “За майбутнє” все ж входять в умовну підгрупу Палиці.
Перш за все, мова про “волинський десант” – люди і друзі Палиці виграли усі без винятку округи у Волинські області:
19 округ – Ігор Гузь, колишній “народнофронтівець”;
21 округ – Степан Івахів, співвласник групи “Континіум”, яка володіє різними активами типу заправок WOG тощо; у Івахіва і Палиці був конфлікт після смерті іншого співзасновника “Континіуму” Ігоря Єремєєва, але десь за рік до виборів 2019-го все владналось;
22 округ – сам Палиця;
23 округ – Ірина Констанкевич, колишня керівниця фонду Палиці.
Крім цього саме Палиця домовлявся і модерує участь у групі таких завсідників українського парламенту як господар Закарпаття Віктор Балога, власник “Епіцентру” Олександр Герега чи скандальний “залізничник” Ярослав Дубневич.
Ще із групи “Воля народу” у попередній Раді разом з Палицею та Іваховим в нову групу увійшли аграрний бізнесмен з Хмельниччини Сергій Лабазюк та впливовий на Сумщині Ігор Молоток.
До орбіти Коломойського можна віднести таких людей як уже згаданий співголова групи Віктор Бондар, а також Юрій Шаповалов, який курував в інтересах олігарха вибори в Полтавські області і провів у “Слугу народу” щонайменше 5 людей.
Крім цього більшість “попутників”, які приєднались до групи уже по ходу життя нової Ради, засвітились у відстоюванні інтересів Коломойського. Це вигнанці зі “Слуги народу” Антон Поляков, один із лідерів внесення поправок у “антиколомойськй закон”, та Анна Скороход і колишній “свободівець” Сергій Рудик.
Після відставки Авакова з МВС та зачистки його людей, депутати мали певні труднощі з позиціонуванням. Але врешті вирішили триматися сторони Палиці.
Завдяки Авакову до групи приєднались одеські депутати Антон Кіссе та Анатолій Урбанський. Останній, до речі, зараз є одним із тих, до кого Палиця реально дослухається в партійних питаннях.
Колишній мер Мелітополя Сергій Мінько так само прийшов у “За майбутнє” за протекції Авакова. Як і Ігор Колихаєв, який уже, правда, перестав бути депутатом, бо обрався мером Херсона.
Таким собі координатором аваківських людей у групі є Дмитро Лубінець.
“Будуть слухати Лубінця і Палицю”, – резюмував співрозмовник з найближчого оточення Авакова.
“У нас проблеми зовсім не такі, як в інших партій. У нас і лідер, і члени мають досить грошей. Але у нас партія – без ідеології. І що з цим робити, ми зараз якраз і думаємо”, – розповідає не під запис один із топів партії “За майбутнє”.
Першим реальним бойовим хрещенням для партії, яка по суті була створена на базі фракції із залученням колишніх соратників чи партнерів, стали місцеві вибори 2020-го.
Вони показали, що у “За майбутнє” і справді немає проблем з фінансуванням, адже партія стабільно була в топі тих, хто розміщує зовнішню рекламу, борди, рекламу в телевізорі тощо.
Якщо перерахувати відсотки, набрані “За майбутнє” по країні, то її виборець був би одним із найдорожчих. Але партія на тих виборах вирішувала зовсім інше питання.
Йшлося про те, чи має взагалі створена з нуля партія бізнесменів і місцевих баронів, позбавлена впізнаваного харизматичного лідера, шанси боротись. Чи легше розійтись уже на старті і шукати якийсь інший, готовий політичний проект.
“Місцеві вибори – це тільки шанс сформувати команду, яка чітко покаже, що вона вміє робити і що вона вже зробила”, – пояснював сам Палиця.
Поки що, як переконують співрозмовники в партії, лідерам “За майбутнє” сподобався результат, і партія спробує нарощувати свою присутність в політичному житті.
“Але нам треба розібратись з ідеологією, про що ми партія? – розповідає один із партійців Палиці. – Ну і з Коломойським теж. Ми “без нього”, як зараз всі кажуть, чи навпаки кричати на кожному кроці, що “ми партія Бєні”? Бо у нього впізнаваність і симпатія набагато більші ніж у нас тут всіх. І її якраз може вистачити, щоб проскочити в Раду”.