Журналісти – розслідувачі розкрили корупційну схему за участі вищого керівництва держави, генеральної прокуратури та корумпованих адвокатів.

За даними соціологічних досліджень рівень довіри до правоохоронних органів України та в принципі до її керівництва не підіймався вище 35% за всі роки незалежності.

З чим же це пов’язано? Звісно, можливо говорити про тотальне хабарництво нижчої та середньої ланок, перевищення співробітниками правоохоронних органів службових повноважень та інше…

Але, має ж бути першопричина… Яка, на нашу думку, має глибоке радянське коріння і як ракова пухлина поглинає юних співробітників правоохоронних органів, поступово перетворюючи їх на клонів тих осіб, які є носіями «корумпованої» ідеології. А у випадку із Україною, ще й пов’язаних міцними «кумівськими» та «земляцькими» відносинами.  

В цій статті, ми спробуємо довести Вам, на прикладі однієї родини, той факт, що першопричиною тотальної корупції є, в першу чергу, ідеологічне сприйняття цього явища і відповідної моделі поведінки на рівні вищих владних кабінетів і, як наслідок, аналогічне ставлення на нижчих рівнях.

Отже, знайомтеся: на перший погляд, шанована людина, уродженець Сумської області, правник, колишній співробітник прокуратури, підприємець, колишній кандидат в народні депутати України, адвокат – Топорков Микола Іванович.

Начебто нічого незвичайного, а лише стандартні біографічні ланки людини, яка не сиділа без діла і прагнула кращої долі для власної родини.

Але, досліджуючи біографію Миколи Івановича ми звернули увагу на той факт, що доля досить поблажливо відносилась до його життєвого шляху і розпорядилася таким чином, аби надати йому добрячі преференції. 

Зокрема, починаючи від народження – Микола Іванович народився в селі Баба, Недригайлівського району, Сумської області і фактично є земляком одного із колишніх Президентів України, який в свою чергу народився в селі Хоружівка, Недригайлівського району, Сумської області.

В період отримання освіти в Харківському ВУЗі, Миколі Івановичу також щастить і він знайомиться з колишнім заступником Генерального прокурора України – Миколою Голомшею.

Так, тим самим, який завзято розслідував справу про отруєння, на той час кандидата в Президенти України – Віктора Ющенка і до теперішнього часу стверджує, що факт навмисного отруєння був, але він його не довів, як, в принципі і не довів версію про навмисне вбивство В’ячеслава Чорновола, хоча й піариться на цьому досить активно.

Але, повернемося до історії пана Топоркова. 

Після отримання профільної освіти він деякий час пропрацював в органах прокуратури і після звільнення перекваліфіковується в адвокати, що підтверджується відповідним свідоцтвом №1163, виданим Харківським обласним КДКА 12.03.2004 року, отже як раз в період Помаранчевої Революції.

Однак, Микола Іванович є особою активною, і паралельно з адвокатською практикою починає займатися підприємницькою діяльністю, а саме: вирощування сільськогосподарських культур. Для цього і засновує такі підприємства, як «Відродження Недригайлівщини», «Зоря – 2000», «Ферум» та інші.. . Які, в свою чергу, пропрацювавши певний час – збанкрутіли.

Тоді, пан Топорков вирішує повністю присвятити себе особистому життю та адвокатській практиці.

Доречі, слід відмітити, що в особистому житті  у Миколи Івановича також все в порядку – дружина Ірина Єгорівна і син Максим.

А, от стосовно його адвокатської практики, то вона є досить цікава і може слугувати прикладом того, як «не треба» працювати. Але, тоді адвокат буде вимушений жити, як то кажуть: «на одну зарплату». У випадку з Топорковим – все по іншому. Міцні зв’язки із колишнім заступником Генерального прокурора України та земляцтво із колишнім Президентом України дозволяють приймати участь у найбільш фінансово привабливих справах, отримуючи численні гонорари, при цьому, звісно, порядність Миколи Івановича спонукає його до того, що з «любими друзями» треба неодмінно ділитися.  Однак, і вік дає про себе знати – необхідно подумати про майбутнє сина. 

Саме з цією метою, пан Топорков прикладає всіх зусиль, аби його син Максим отримав якісну юридичну освіту. І після того, як Максим закінчує юридичний ВУЗ – Микола Іванович представляє його давньому другу Голомші і, так би мовити «заводе» до кола «любих друзів».

Звісно, подібна підтримка одразу дозволяє юному Топоркову розпочати стрімку кар’єру в Голосіївській районній прокуратурі м. Києва.

В цьому випадку, слід відмітити, що інтуіція і закладені з дитинства основи «кумівства» не підвели Миколу Івановича – ставка на сина зіграла. Зокрема, такий висновок можна зробити навіть виходячи із даних опублікованих в його офіційних деклараціях. 

Так, якщо в  2014 році Топорков молодший декларує лише квартиру, хоча і не малих розмірів, а в цілих 160 метрів, то вже в 2015 році НАЗК звертає увагу на те, що його задекларовані активи починають в 10 разів перевищувати розміри доходів. Висновок напрошується лише один – батько сина виховав в рамках саме тієї ідеології, з розповіді про яку, ми розпочинали цю статтю, і мав би ним «пишатися».

Однак, все рівно – своєрідним «локомотивом» родини залишається батько.

І, Миколі Івановичу це чудово вдається. Так, зокрема за декілька років «сумлінної» адвокатської діяльності серед активів родини Топоркових з’являються земельні ділянки в Козині, Обухівського району, Київської області площею 3000 м.кв. та 808 м.кв., відповідно. Житловий будинок в тому ж Козині, площею 598 метрів і представницький автомобіль Mersedes-Benz s350L, 2013 року випуску.

Якщо, враховувати лише вартість зазначеного майна, то можна спокійно стверджувати – «законна» адвокатська діяльність Топоркова, не виключино, що й за допомогою сина – прокурора, забезпечила родину статками на суму, що перевищує десяток мільйонів доларів США. 

Отже, секретом, успішної адвокатської практики в Україні є наявність таких складових – земляк – Президент, друг – заступник Генерального прокурора, син прокурор.

Та, амбіції ж беруть гору і Топорков старший починає мріяти про нові горизонти. Політичні.

В цьому випадку, доля знову милостива до нього та допомагає потрапити у виборчий список ВО «Батьківщина» на виборах до ВР України у  2019 році.

Однак, «радянське виховання» дає гору і у анкеті кандидата в депутати Микола Іванович скромно умовчує про мільйонні статки в елітній Конча-Заспі, а лише зазначає місце проживання в батьківській хаті у селі Баба, Недригайлівського району, Сумської області. Так би мовити – аби бути «ближче до народу». Проте, народ вже трохи розумніший і наш герой у Верховну Раду не проходить. 

Та, не біда. Політика – політикою, а адвокатура – годує.

І, ймовірно, враховуючи, дію призумпції невинуватості, починає працювати над досить цікавим юридичним кейсом – лобіюванням інтересів «любих друзів» у комерційних відносинах із Одеським припортовим заводом і призначенням на посаду голови «Черкасиобленерго» «потрібної» особи. Та, термін лобіювання і відповідні методи можуть бути законними лише в цивілізованому суспільстві.

В нашому випадку – все простіше: – «16 червня 2020 до голови ФДМУ у службовому кабінеті звернувся деякий знайомий на прізвище Ющенко про сприяння у вирішення спору щодо продовження договору між Одеським припортовим заводом і компанією «Енергетичний еквівалент», а також призначення на посаду голови Черкасиобленерго певної особи. При цьому Ющенко повідомив, що з Фондом з цього приводу контактуватиме адвокат Топорков.»

Однак, не так сталося, як гадалося – і за сприянням НАБУ «шанованого» правника, адвоката, мільйонера, кума – було банально затримано на першому транці хабаря у розмірі 200 тис. доларів. Загальна ж сума хабаря мала становити аж 800000 доларів США. От такий фінал «успішної» адвокатської практики…. Більш детально, дану ситуацію описували наші колеги:   https://sudreporter.org/sud-obrav-zapobizhnyj-advokatu-u-spravi-pro-800-tysyach-dlya-golovy-fdmu/ та https://graty.me/news/antikorrupczionnyj-sud-naznachil-zalog-v-16-mln-griven-advokatu-podozrevaemogo-v-predlozhenii-vzyatki-v-800-tysyach-glave-fonda-gosimushhestva/, а також  https://sudreporter.org/advokatu-zvynuvachenomu-v-pidkupi-golovy-fdmu-zachytaly-obvynuvalnyj-akt/

Звісно, нас зацікавило, а чи допитувалися, в рамках даного кримінального провадження, «Любі друзі», але – чекаємо відповіді від компетентних органів.

Підсумовуючи, сподіваємось, нам вдалося довести Вам першопричини корупції в Україні і відповідно низького рівня довіри до влади. І, це лише приклад однієї родини. А, скільки ще подібних….

До речі, після вищезазначеного фіаско «успішної»  адвокатської кар’єри молодший Топорков (Максим Миколайович) звільняється з органів прокуратури і миттєво перекваліфіковується в адвоката. Так би мовити – успішна родинна традиція, побудована на принципах, закладених «радянською філософією», кумівством і земляцтвом, а по суті – банальною корупцією під прикриттям із владних кабінетів. Але, про «успішні» кейси Максима Миколайовича ми розповімо Вам трохи згодом.

Далі буде …. І дуже цікаво.. 

Від News

Leave a Reply