Костянтин Кривопуст: ризики та перспективи ЗВТ з Туреччиною для України

Час публікації:

Переговори тривалістю 12 років

Підготовка угоди про вільну торгівлю між країнами тривала понад десятиліття – через намагання обох забезпечити собі максимально комфортні умови.

Перевага була на боці Туреччини, бо Україна стала членом Світової організації торгівлі пізніше, при цьому значно більше відкрила внутрішній ринок. І змінювати ці правила двосторонньою угодою для турків особливого сенсу не було.

Це певною мірою пояснює таку неспішність у перемовинах.

«Сама угода погоджена ще 12 років тому. Текст угоди виписано. Проблема в доповненнях до нього і в тарифах, які застосовуватимуть до кожної групи товарів», – зазначив у інтерв’ю для одного з телеканалів посол України в Туреччині Василь Боднар восени 2021 року.Посол України в Туреччині Василь Боднар

Фактично Туреччина весь цей час активно використовувала українське зерно та брухт як сировину для власної борошномельної та машинобудівної промисловості. Взагалі, як розповіла експерт з міжнародної торгівлі, менеджер закордонного торговельного дому Ірина Лемешова, активно скуповуючи зерно в Чорноморському регіоні та Україні, Туреччина перетворилася на одного з основних постачальників борошна на світовому ринку.

Натомість з українського боку підписанню угоди активно протидіяли представники легкої промисловості, чудово розуміючи, що безперешкодний доступ конкурентів з Туреччини вичавить українців з власного ж ринку.

Аналогічно турецькі сільгоспвиробники не бажали допускати на свій ринок українських через побоювання конкуренції. Хоча турецькі виробники овочів в Україні почувалися досить комфортно.

«Недовіра до турків у нас – мовляв, прийдуть і захоплять ринки – була зіставна з недовірою турків до нас. Ми торгувалися до останнього за кожну позицію», – розповів учасник переговорів.

Однак попри всі перестороги, торгівля між нашими країнами весь цей час розвивалась.

Зокрема, за даними Держмитниці, 2021 року товарообіг між Україною та Туреччиною зріс на 52%, до $7,38 млрд. Україна експортувала до Туреччини товарів на $4,14 млрд, імпортувала на $3,23.

Левова частина українського експорту за цей рік – метали та зернові. Це майже $2 млрд та $1 млрд відповідно. Натомість турки завозили до нас текстиль, продукцію машинобудування, пальне, цитрусові та овочі (частка турецьких помідорів на нашому ринку склала 16%).

Нові умови торгівлі, які в разі ратифікації договору про ЗВТ парламентами набудуть чинності 1 січня 2023 року, відкривають для українського бізнесу можливості експортувати в Туреччину за нульовими ставками не лише сировину – зернові чи брухт, але й понад 10 тисяч інших товарних позицій.

«Туреччина застосовує надзвичайно високі ввізні мита для українських товарів, зокрема: для молочної продукції – 177%, м’ясної продукції – 198%», – констатував у 2020 році Девід Дж. Тарр, керівник дослідження Інституту економічних досліджень «Оцінка економічного впливу потенційної Угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною».

І додавав: «Якщо угода усуне ці бар’єри, то виграють українські виробники молочних, м’ясних продуктів, фруктів та овочів, жирів та олій тощо».

Водночас дослідження вказувало і на можливий негативний вплив на певні галузі української економіки. «Створення ЗВТ з Туреччиною вимагатиме витрат на пристосування. За розрахунками, 1,2% працівників муситимуть змінити місце роботи внаслідок її запровадження», – йшлося в дослідженні.

У зоні ризику – вже згадані виробники продукції легкої промисловості (текстиль та одяг), а ще виробництва електрообладнання та двигунів, машин та електронних компонентів.

У Мінекономіки поки що говорять про ризики для текстильників, судно-машино-авіабудівників, тепличників, борошномельної галузі.

А проте, виграш експерти оцінюють значно вище, ніж втрати, бо «витрати на пристосування фактично закінчуються, коли люди знаходять нову роботу, виграш від ЗВТ зберігається роками».

Зокрема, ринок Туреччини вже зараз може бути цікавим нашим транспортним компаніям, рибній промисловості, кондитерам, виробникам меблів, шпалер і навіть, як це не дивно, текстильникам, які зможуть скористатися дешевими турецькими тканинами та фурнітурою.

Також, за прогнозами, зростатимуть виробники у таких сферах:

  • молочні та інші харчові продукти;
  • фрукти та овочі;
  • жири та олії;
  • м’ясні продукти;
  • повітряний транспорт;
  • водний транспорт.

Деталі угоди про ЗВТ

ЗВТ передбачає, що Туреччина фактично відкриває 95,6% свого ринку для нових товарів з України, а ми зі свого боку – 99,6%. При цьому перелік товарів, які наша країна може постачати без мита, складається з понад 10 тис. позицій, Туреччина Україні – 9,5 тис. І це крім українських зернових та олійних, які зараз становлять 25% нашого експорту до Туреччини. При цьому турки знизили тут номінальні ставки мита з майже 30% (які могли виставляти за тарифами СОТ) до 10%. Щоправда, і ми зменшили аналогічні мита з 5% до 0,5%. У Мінекономіки переконують, що зернові та олійні, вилучені з угоди де-юре, в разі збереження режиму вільної торгівлі де-факто не будуть обкладатись цим митом. Ця тенденція збережеться на наступні роки через попит на зернові.

Україна зберігає право застосовувати мито на брухт до Туреччини, натомість Туреччина лише частково відкриває внутрішній ринок.

Загалом, з урахуванням винятків Україна отримала додаткові можливості експорту 1348 позицій своїх товарів до Туреччини (до тих 10 тис., які без мита), а турки – 616.

У Мінекономіки зазначають, що домогосподарства України за рахунок усіх факторів (зниження цін, збільшення доходів за рахунок підвищення прибутковості експорту тощо) можуть отримати зростання своїх доходів аж на 2,6%, а країна загалом матиме зростання ВВП на 2,2% шляхом зниження тарифів та інших бар’єрів між двома країнами.

За 5 років Україна планує збільшити товарообіг між країнами на $1,5 млрд, до $10 млрд, збільшити наш експорт на $313 млн, заощадити митних платежів наших експортерів на $370 млн.

Також Україна очікує, що Туреччина збільшить квоти на іншу, крім зернових, аграрну продукцію.

До укладення ЗВТ під дію додаткових мит, які встановлювала Туреччина рішенням уряду, потрапили українські виробники текстилю і кондитерських виробів, особливо у 2020-2021 роках, тож угода містить чітке положення, що Туреччина не застосовуватиме такі мита на українську продукцію.Також очікується, що ЗВТ спростить автомобільні перевезення між країнами. При цьому Туреччина домоглася певних поступок: вантажівки з України зможуть заїжджати порожніми та повертатися з товарами, що досі було заборонено.

ЗВТ з Туреччиною як частина загальної експортної стратегії України

Українські виробники завдяки ЗВТ з Туреччиною отримають й непрямі зиски, серед яких – можливість реекспорту та безмитного продажу товарів, значна частина яких має турецьку складову, в інші країни, з якими у нас діє зона вільної торгівлі – у ті самі країни Євросоюзу.

Підписання Угоди про ЗВТ з Туреччиною є частиною загальної стратегії Мінекономіки з розширення присутності України на території Європейсько-Середземноморської зони вільної торгівлі (Pan-Euro-Mediterranean) як напрямку №1 для українського експорту. Уже зараз на країни Pan-Euro-Mediterranean припадає 54% товарообігу України.

Leave a Reply

Підписатися

spot_img

Популярні новини

spot_imgspot_img
spot_img

НОВИНИ
ОСТАННІ

Костянтин Кривопуст: біткоїн впав майже на 50% від свого рекорду та потягнув за собою інші криптовалюти

Вартість першої криптовалюти впала до найнижчого за 22 місяці...

Україна розраховує на швидке позитивне рішення щодо статусу кандидата у члени ЄС – Зеленський

Президент України Володимир Зеленський заявив, що розраховує на позитивне...

Бундесліга. Лейпциг знищив Аугсбург, повернувшись до топ-4

Бундесліга, 33-й тур Лейпциг, Ред Булл Арена РБ Лейпциг – Аугсбург...

Відкриття ринку нерухомості: прогноз цін на житло

В Україні вже у травні може відновити роботу ринок...