На теренах остаточного формування антикорупційного блоку.
16 січня Конкурсна комісія з проведення конкурсу на посаду директора Національного антикорупційного бюро (НАБУ) затвердила перелік із 22 кандидатів, які допускаються до наступних етапів конкурсу. Фактично з цього моменту розпочинаються ключові етапи відбору. А також справжня боротьба не тільки за крісло очільника НАБУ, а й за чистоту результату самого конкурсу. Бо призначення на посаду директора бюро лояльного до влади кандидата може зруйнувати весь антикорупційний ланцюг НАЗК— НАБУ— САП—ВАКС, що вибудовувався роками в умовах систематичного тиску й атак політичних еліт. Лише впродовж останніх місяців — із включенням САП — антикорупційний блок почав показувати системну роботу.
Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) довгі роки була слабкою ланкою. Спочатку, в часи керівництва Назара Холодницького, її супроводжували численні скандали, пізніше в нас узагалі не було головного антикорупційного прокурора, тож і вражаючих результатів фактично не було. А тепер є реальний шанс почати реально очищати країну, і драйвером цього процесу, вже під керівництвом нового директора, має лишитися НАБУ.
Номінально Банкова лише спостерігає за тим, що відбувається в рамках конкурсного процесу. Але є інформація, що їй не завжди вдається тримати дистанцію. Декотрі з учасників уже отримували дзвінки з пропозиціями представляти інтереси ОПУ в ключовій ланці антикорупційного блоку. Тому не треба думати, що спроби завербувати і вивести свого кандидата до фінальної трійки залишилися позаду. Все тільки починається.
Але давайте по черзі.
Яка рамка конкурсу?
Отже, саме з уже зафіксованих 22 осіб комісія має визначити трійку найкращих, кандидатури яких подадуть Кабінету міністрів. Із трьох уряд повинен буде обрати лише одну кандидатуру для призначення на посаду директора НАБУ на всі сім років.
Прийнятий понад рік тому закон і нові правила відбору визначили ключове — конфігурацію Конкурсної комісії та загальну рамку конкурсу. Нагадаю, що комісія складається з шести осіб, призначених урядом: це три експерти, делеговані міжнародними партнерами, та три українські експерти.
Після численних скандалів і зволікань із конкурсом на керівника САП у випадку з НАБУ в законі передбачили переваги для міжнародних експертів. Правила кажуть, що рішення приймаються більшістю з чотирьох членів комісії. При цьому обов’язкова підтримка щонайменше двох міжнародних експертів. Якщо голоси розподіляються порівну і рішення не приймається, закон дозволяє приймати рішення трьома голосами за умови його підтримки двома «міжнародниками».
За результатами вже проведених десяти засідань комісії можна відзначити, що особливих розбіжностей і баталій між міжнародними та українськими експертами немає. При цьому головою члени комісії обрали українського науковця Миколу Кучерявенка. Це все дозволяє обережно припустити, що конкурс може відбутися без протистоянь, якими супроводжувався відбір керівника САП. Але головні етапи ще попереду.
Хоча рамку конкурсу визначено законом, останній залишив деталі на розсуд самої комісії. І саме комісія перед конкурсом внесла до правил відбору рішення, що більшість кандидатів мають відсіяти на етапах анонімного тестування на знання законодавства та загальних здібностей.
Такий підхід можна критикувати, адже саме собою тестування — це далеко не показник якості кандидата. З іншого боку, результати попередніх конкурсів свідчать, що у фінал найчастіше виходять саме ті кандидати, які показують високі результати на тестах. Тому очевидно, що в цьому випадку якраз за рахунок тестів комісія вирішила спростити собі подальшу роботу і обмежитися на фінальних етапах двадцяткою осіб.
На етапі тестування не обійшлося і без проблем. Зокрема, деякі кандидати заявили про виявлені під час тестування на знання законодавства помилки і подали про це скарги. Помилки справді підтвердилися в чотирьох запитаннях. У тих випадках, де внаслідок помилок кандидати недоотримали бали, комісія відновила справедливість. Але в підсумку на рейтинг помилки не вплинули.
Під час тестування на загальні здібності в залі були присутні представники Центру протидії корупції (ЦПК) і особисто переконалися в об’єктивності та анонімності процесу.
Підсумовуючи, всього на конкурс подалося 78 осіб. Після тестів на знання законодавства залишилося 50, а після тестів на загальні здібності — 22 особи, оскільки чотири кандидати набрали однаково, по 209 балів.
Хто саме потрапив у шорт-лист кандидатів?
Дуже відомих прізвищ і публічних особистостей у переліку кандидатів фактично немає.
Співробітники бюро, очевидно, були найбільше вмотивовані подаватися на цей конкурс. Секрет такої мотивації в тому, що для них це спосіб уберегти внутрішню культуру, цінності та незалежність. Адже сьогодні НАБУ і САП лишаються єдиними «білими воронами» в симбіозі української правоохоронної системи. Єдиними інституціями, які зберегли незалежність від влади, зокрема завдяки безпрецедентній підтримці міжнародних партнерів.
Загалом 12 із 22 кандидатів пов’язані з бюро. Десять — це нинішні співробітники НАБУ. Ще двоє працювали у бюро до повномасштабного вторгнення.
Наприклад, другий у рейтингу Руслан Габрієлян раніше працював у НАБУ, проте з початком вторгнення мобілізувався до лав Збройних сил України та вже під час служби в ЗСУ виграв конкурс на посаду прокурора САП.
Ще один із кандидатів — Сергій Наумюк — був керівником одного з підрозділів НАБУ. Проте цього року мобілізувався до лав Служби безпеки України, де працював до того.
Серед цих 22 кандидатів є й такі, що викликають значні сумніви. Перед проходженням тестування ЦПК вже писав про осіб, до котрих є найбільше запитань. Варто відзначити, що двоє з них таки пройшли до фінального списку.
Перший із них — Віталій Власюк, заступник голови Київської обласної військової адміністрації, а в минулому адвокат. Зокрема, він захищав в ОАСК компанію «Алтаюр», щодо якої в НАБУ досі ведеться розслідування. Тимчасом його брат, Владислав Власюк, нині є радником офісу президента, працює в межах санкційної групи Єрмака—Макфола.
Інший сумнівний кандидат — Семен Кривонос, керівник Державної інспекції архітектури та містобудування. У 2016 році він став переможцем конкурсу на керівника Одеського територіального осередку НАБУ. Проте швидко відмовився від посади, коли журналісти Слідство.Інфо виявили, що його статки не відповідають доходам. Зокрема Кривонос не задекларував квартиру в Києві вартістю 3 млн грн, швиденько переписавши її на матір.
Лідером рейтингу наразі є Руслан Кравченко, керівник Бучанської прокуратури. Слід зазначити, що раніше Кравченко працював у військовій прокуратурі періоду керівництва скандального військового прокурора Анатолія Матіоса. Варто згадати, що саме Матіос стояв за низкою атак на НАБУ під час перебування на посаді. У 2019–2020 роках Кравченко подавався на посаду прокурора САП, проте не був відібраний.
Помітною фігурою серед кандидатів є також Юрій Бєлоусов, що нині очолює департамент війни Офісу генпрокурора і відповідальний за організацію розслідувань воєнних злочинів росіян в Україні. До призначення кандидат був виконавчим директором Експертного центру з прав людини.
Що далі?
Під час наступного етапу всі 22 кандидати мають виконати практичне завдання. Воно складається з двох блоків: 1) перевірка володіння кандидатами професійними практичними уміннями та навичками та 2) перевірка наявності в кандидатів організаційних і лідерських якостей.
Одночасно кожного з кандидатів будуть ретельно аналізувати як комісія, так і представники громадянського суспільства. Всі бажаючі вже можуть надсилати комісії матеріали про кандидатів на електронну адресу [email protected].
Якщо кандидати не зможуть чітко відповісти на запитання комісії та громадян письмово, з ними проведуть співбесіди на доброчесність. Проте найважливіший показник доброчесності — наявність поданої кандидатом декларації про майновий стан. Адже навіть якщо парламент призупинив декларування, уявити собі директора НАБУ без поданої декларації просто неможливо.
Після оцінки доброчесності з конкурсу мають випасти всі, щодо кого є сумніви. А ті, хто залишиться, пройдуть уже іншу співбесіду — щодо професійної компетентності. Саме після цього етапу комісія має обрати трійку, яку й подадуть на затвердження уряду.
Всі ці процедури заберуть щонайменше півтора-два місяці. Тому виконати побажання Дениса Шмигаля — подати фінальну трійку до кінця січня — просто нереалістично. Останній уже не вперше критикує комісію за повільну роботу. Проте вся ця гра — просто спроба відвернути увагу від того, що саме уряд більш як півроку блокував початок конкурсу.
Очевидно, влада сподівається отримати у фінальній трійці хоча б когось, із ким можна буде домовитися. Але є надія, що комісія не дасть їй такого шансу і внутрішнє сито конкурсу виявиться сильнішим за спроби Банкової провести/завербувати свого кандидата.
Наразі ж здається, що представник НАБУ зможе отримати посаду, тільки якщо до фінальної трійки увійдуть самі співробітники бюро. Ми в Центрі протидії корупції очікуємо, що у фінальній трійці будуть виключно незалежні кандидати і ті, які вже показали результати у розслідуванні топ-корупції.
Збереження та посилення незалежності НАБУ в цей складний для України час не можна недооцінювати. Саме впевненість у незалежності антикорупційних органів, їхня інституційна спроможність є і будуть ключовим гарантом довіри до України західних партнерів, без допомоги яких нам не перемогти в цій війні.
Олена Щербан