Російське відео, в якому стверджується, що сербські добровольці навчаються воювати разом з російськими військами в Україні, викликало обурення в Сербії, викриваючи її складні відносини з Москвою.
Російське угруповання найманців «Вагнера» зняло відео сербською мовою, щоб заохотити до вербування на війну.
Президент Сербії Александар Вучич гнівно відреагував на цю новину:
«Чому ви, з Вагнера, телефонуєте комусь із Сербії, коли знаєте, що це проти наших правил?»
Критики часто звинувачують Сербію в тому, що вона надає пріоритет своїй давній дружбі з Росією, а не прагненню приєднатися до ЄС. Але те, що сталося останніми днями в Белграді, показує, що картина не така вже й чорно-біла
Натякаючи на не дуже райдужні відносини з Москвою, президент Вучич сказав, що Сербія не лише «нейтральна» щодо війни в Україні, але й що він «багато місяців» не спілкувався з президентом Росії Володимиром Путіним.
Сербам заборонено брати участь у конфліктах за кордоном.
Кількість залучених сербських новобранців видається незначною. Деякі дійсно воювали разом з російськими військами в Україні в 2014 році, але без будь-якої офіційної підтримки.
Насправді сербські суди засудили понад два десятки людей за участь у «бойових діях на чужих фронтах».
У четвер адвокат із Белграда та антивоєнні групи подали кримінальні скарги проти російського посла, а також голови Сербського агентства державної безпеки та інформації (BIA) за нібито вербування сербів для групи Вагнера.
У Белграді, де провокаційні мурали надзвичайно поширені, минулого тижня на стіні в центрі міста з’явилася емблема із зображенням мертвої голови Вагнера. Він був підписаний «Народними патрулями», крайньою правою організацією, яка раніше влаштовувала малолюдні проросійські мітинги.
Жодна з основних політичних партій навіть не натякала на підтримку вторгнення в Україну.
Дійсно, Сербія послідовно голосувала за резолюції в ООН із засудженням агресії Росії.
Цього тижня президент Вучич чітко висловив позицію Белграда: «Для нас Крим — це Україна, Донбас — це Україна, і так і залишиться».
Минулого тижня США висловили сербському лідеру занепокоєння з приводу зусиль Вагнера з вербування, а посол США Крістофер Хілл заявив цього тижня, що він радий почути, що президент Вучич бачить «загрозу миру та стабільності, яку представляє «Вагнер», який потенційно діє в Сербії».
Але позиції пана Вучича було недостатньо, щоб справити враження на Європейський парламент, оскільки Сербія неодноразово відмовлялася запровадити санкції проти Росії.
Депутати Європарламенту вдруге ухвалили резолюцію, яка закликає призупинити переговори про членство в ЄС, доки Сербія не погодиться на санкції.
Поки ЄС не проявляв особливого ентузіазму щодо розширення блоку за рахунок країн Західних Балкан, для Сербії було сенс підтримувати дружні стосунки з Москвою.
Це нагадало Брюсселю, що у Белграда були інші варіанти. Дешеві поставки газу, мажоритарне володіння «Газпрому» сербською нафтовою компанією NIS і відмова Росії визнати незалежність Косово були практичними причинами залишатися в хороших стосунках.
Але вторгнення в Україну змінило сприйняття. Белград не був вражений, коли президент Путін назвав одностороннє проголошення незалежності Косово виправданням для визнання незалежності районів окупованої східної України.
Тим часом Брюссель із запізненням зрозумів, що його стриманість щодо Західних Балкан залишає Москві простір для втручання. Переговори щодо вступу Албанії та Північної Македонії були швидко розблоковані – і Боснія отримала статус кандидата.
Отже, якщо президент Сербії чекав моменту, щоб рішуче повернути на Захід, він міг просто настати.
Він попереджав про «дуже складні» розмови зі спеціальними посланцями ЄС і США і каже, що виступить перед сербами на вихідних, щоб повідомити їм, «що потрібно і очікується від Сербії щодо Косово та санкцій проти Росії».
Пан Вучич робив подібні зауваження раніше, але жодного разу не зобов’язувався серйозно змінити політику. Але цього тижня він ще раз повторив, що траєкторія Сербії спрямована на Захід.
«Я знаю, що ЄС — це наш шлях», — сказав він Bloomberg News. «Інших шляхів немає».