адвокат, заслужений юрист України, керуючий партнер адвокатського об’єднання “Богатир та партнери”
Минув рік, як в Україні легалізували азартні ігри. За цей час до державного бюджету України надійшов перший мільярд гривень від грального бізнесу. І про це нещодавно прозвітувала Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ).
Як ця цифра характеризує якість роботи регулятора? Спробуємо проаналізувати проміжні підсумки.
Теми грального бізнесу і ринку Форекс є одними з найактуальніших в українському IT-середовищі. Ці напрямки “IT-бізнесу” складають значну його частину, а тому ми спробували розібратись в їх правовому регулюванні. Насамперед цікавили різні аспекти діяльності онлайн казино.
Фактично, українська ліцензія для онлайн казино покриває виключно ринок України, а її використання в більшості країн ЄС, Великій Британії та США неминуче призведе до кримінального переслідування. Тобто в цих країнах необхідно отримувати власну ліцензію.
Більша частина грального бізнесу і надалі буде залишатись на Кюрасао, Мальті та Гібралтар з огляду на значні регуляторні ризики з якими щодня стикається бізнес в Україні.
Безумовно, якщо цільовою аудиторією є українські гравці, то доведеться отримувати українську B2C ліцензію.
З точки зору спортивних ставок більш привабливими є Мальта та Кіпр, чиї ліцензії розповсюджуються на ЄС, а відповідно на більш заможних гравців. З компаніями з цих юрисдикцій значно простішим буде й процесинг електронних платежів.
То чи є сенс українським, а тим більше міжнародним IT-розробникам програмних продуктів в сфері грального бізнесу отримувати українську “вітринну” B2B ліцензію?
Скоріше вона має більше регуляторних та податкових ризиків ніж переваг.
Дискусійним з усіх точок зору є й питання можливості українських користувачів обирати в мережі Інтернет де грати і куди інвестувати.
Ми маємо можливість інвестувати, купувати товари та послуги по всьому світу і ось регулятор який нам спробує створити перепони у можливості купити якийсь сервіс ЄС. Чи справедливо це?
Аналогічним чином склалась ситуація з іноземними форекс-компаніями.
Український регулятор просто друкує повідомлення про те що та чи інша іноземна компанія є скам-проектом, при цьому Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) навіть не приймає формальних рішень які можна було б оскаржити до адміністративного суду.
В цілому питання Cross Border Services (можливості надання послуг з торгівлі на ринку Форекс) в ЄС врегульовано значно краще ніж гральний бізнес.
Ще однією проблемою українського законодавства є відсутність регулювання алеаторних правовідносин, які б внормували договори про азартну гру та парі.
Чинний недолугий Цивільний кодекс взагалі не регулює положень про зобов’язання, які виникли в результаті азартної гри, що створює правову невизначеність та неможливість ефективного судового захисту. Це питання в однаковій мірі стосується як грального бізнесу, так і ринку Форекс.
Фактично відсутні механізми правового примусу у випадку виграшу або програшу.
Така правова невизначеність дає широке поле правоохоронцям для можливості трактування дій організаторів грального та форекс бізнесу, інкримінуючи їм шахрайство та інші склади злочинів.
Історія заборон
Заборону грального бізнесу, що була встановлена в Україні у далекому 2009 році, народні депутати скасували.
Рік тому, 13 серпня 2020 року, набрав чинності доволі розлогий Закон “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор”.
Він мав поповнити державний бюджет, відновити втрачену галузь економіки, утворити нові робочі місця і навіть подолати тіньовий ринок індустрії розваг, яка (як запевняли розробники) є “невід’ємною складовою цивілізації”.
Сьогодні в Україні дозволяється організовувати та проводити азартні ігри:
- у гральних закладах казино;
- в казино в мережі Інтернет;
- в букмекерських пунктах та в Інтернеті (букмекерська діяльність);
- у залах гральних автоматів;
- в покер в мережі Інтернет.
Але всі ці види господарської діяльності можна здійснювати (ч. 1 ст. 2 Закону) лише у разі виконання суб’єктом господарювання трьох умов:
1) отримання організатором азартних ігор відповідних ліцензій;
2) використання ним сертифікованого грального обладнання та онлайн-систем;
3) підключення цього обладнання до Державної системи онлайн-моніторингу.
6 квітня набрали чинності відповідні Ліцензійні умови (постанова Кабміну від 31.03.2021 №300), 9 квітня – Перелік грального обладнання, що підлягає сертифікації (рішення КРАІЛ від 01.04.2021 №128), а 16 червня – порядки формування і ведення реєстрів у сфері організації та проведення азартних ігор (рішення КРАІЛ від 22.04.2021 №167).
Але за рік дії закону регулятор так і не спромігся забезпечити створення Державної системи онлайн-моніторингу.
Наразі там лише розробили проект рішення Комісії про вимоги до Державної системи онлайн-моніторингу і направили на міжвідомче погодження.
Ключовий інструмент нагляду
За законом державна система онлайн-моніторингу є основним інструментом здійснення Уповноваженим органом, яким є КРАІЛ, функції з державного нагляду (контролю) за діяльністю у сфері організації та проведення азартних ігор.
І ліцензіати зобов’язані підключити відповідне гральне обладнання до цієї системи.
Сама система повинна містити у розрізі кожного грального закладу, кожного грального обладнання та кожної азартної гри, що проводиться, а також у розрізі періоду проведення азартних ігор (день, тиждень, місяць, квартал, рік) інформацію щодо:
- кожної ставки, прийнятої в азартну гру;
- повернутих ставок;
- виплати виграшів в азартні ігри.
Усі операції в системі повинні фіксуватися у режимі реального часу із зазначенням моменту (секунда, хвилина, година, день, місяць, рік) її здійснення.
Відповідно, системи організаторів азартних ігор повинні містити відповідну інформацію та передавати її до державної системи в режимі реального часу. І проводити азартні ігри без використання онлайн-системи організатора азартних ігор, що пов’язана каналами зв’язку із Державною системою онлайн-моніторингу, забороняється.
Нові можливості
Що ж ми маємо у зв’язку із цим сьогодні на практиці?
На сайті регулятора подано списки суб’єктів господарювання, які отримали право (придбали ліцензії) на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, надано перелік установ, які здійснюють сертифікацію грального обладнання (до якого відносяться гральні автомати, гральні столи, в тому числі з кільцем рулетки, онлайн-система організатора азартних ігор, машини для перемішування карт).
Реєстри організаторів, оскільки порядки їхнього формування та ведення були затверджені відносно недавно, ще знаходяться в стадії розробки.
А от діючого акта, який був би підставою для підключення грального обладнання до Державної системи онлайн-моніторингу, як і самої системи (третьої з умов, необхідних для легального ведення грального бізнесу в Україні), досі немає.
Втім, кримінальну відповідальність в оновленій статті 203-2 Кримінального кодексу передбачено лише за організацію або проведення азартних ігор без ліцензії — особою, яка не має відповідного статусу.
Тож щодо решти порушень, в тому числі, в частині прямої заборони проводити азартні ігри без використання онлайн-системи організатора азартних ігор, що пов’язана каналами зв’язку із Державною системою онлайн-моніторингу, можна не перейматися.
Навпаки, відсутність нагляду за таких умов ймовірно відкриває широкі можливості для ведення “бізнесу” представниками регулятору спільно з довіреними ліцензіатами. Без обліку і зайвого податкового навантаження.
У зв’язку із цим цікавим нюансом Закону про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор є той факт, що законодавець, визначаючи завдання Кабміну, не встановив строків саме на забезпечення функціонування Державної системи онлайн-моніторингу.
При цьому зміна ставок податку на дохід від діяльності з організації та проведення азартних ігор напряму прив’язана до введення в експлуатацію цієї системи (див. п. 8 Прикінцевих та перехідних положень).
А те, що гральний бізнес, попри відсутність усіх необхідних умов, в Україні таки ведеться, достатньою мірою свідчить хоча б та кількість реклами онлайн-казино та інших гральних закладів, з якою пересічні громадяни стикаються кожен день.
Угода з ЄС? Не чули
У зв’язку із порушеною проблемою не можна не згадати про Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка, оскільки була ратифікована Законом, є складовою частиною національного законодавства и обов’язкова для виконання зокрема і державними органами.
Взяті у міжнародній угоді Україною обов’язки порушують принаймні два цікавих питання, пов’язані з регулюванням грального бізнесу.
- Чи мають право громадяни України грати в іноземних онлайн казино в мережі Інтернет, які зареєстровані на території Європейського Союзу?
- Чи мають право українські суб’єкти господарювання, які отримали ліцензії на здійснення діяльності онлайн казино відповідно до вимог Закону проводити свою діяльність та надавати послуги для споживачів, які розташовані на території Європейського Союзу?
З цими питаннями ми звернулись до регулятора, який, на жаль, не дав прямих відповідей.
У Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей переказали загальні норми закону і, посилаючись на ч. 7 ст. 24 Закону, зауважили, що розповсюджувати, давати доступ, пропонувати до завантаження або іншим чином поширювати в Україні вебсайти, мобільні додатки та/або інше гральне обладнання для участі в азартних іграх, якщо такі вебсайти, мобільні додатки та/або інше гральне обладнання надають доступ до серверів або баз даних осіб, які не є організаторами азартних ігор у розумінні Закону, забороняється. А це тягне за собою кримінальну відповідальність.
В цілому варто зауважити, що в ЄС відсутнє спеціальне законодавство про азартні ігри та їх оподаткування, проте діють окремі директиви ЄС, що містять визначення термінів та особливості оподаткування окремими податками на які поширюється дія відповідної директиви.
Так, додаток XXVIII до Глави 4 “Оподаткування” розділу V “Економічне і галузеве співробітництво” Угоди України з ЄС передбачає, що Україна зобов’язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства ЄС щодо застосування Директиви Ради ЄС від 28.11.2006 N 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість протягом 5 років з дати набрання чинності Угодою.
Відповідно до статті 135 Глави 3 “Звільнення інших видів діяльності від оподаткування” цієї Директиви держави-члени звільняють парі, лотереї та інші форми грального бізнесу на умовах і з урахуванням обмежень, установлених кожною Державою-членом.
Комітет з ПДВ Європейського Союзу в 2015 році також затвердив Рекомендації щодо стягнення ПДВ з компаній сфери грального бізнесу, поширеного в мережі Інтернет, у яких він зазначив, що відповідно до згаданої статті Директиви державам-членам надається право вільно вирішувати чи застосовується звільнення від оподаткування до всіх послуг грального бізнесу чи тільки якоїсь частини.
Також держави-члени вільні у встановленні де і на яких умовах такі послуги можуть постачатися на їхній території.
Підсумовуючи наведене, можна дійти до висновку, що негативна кадрова селекція, стан правової невизначеності, коли регулятор затягує з підготовкою нормативно-правових актів, необхідних для повноцінного запуску грального бізнесу в Україні, створив значні корупційні ризики в діяльності відомства.
Не визначився регулятор і з Європейським вибором та слідуванню Угоді між Україною та ЄС.
Оскільки державна система онлайн-моніторингу сьогодні не працює, цифра у 1 млрд гривень надходжень від грального бізнесу, озвучена КРАІЛ напередодні річниці дії профільного закону, – це продаж ліцензій суб’єктам господарювання, які після одинадцятирічної заборони так і не отримали можливостей для легального заробітку.
Але цієї цифри комісія насправді мала б стидатися. Адже потенціал грального бізнесу – на порядок вищий!
Саме у 10 млрд гривень на рік під час прийняття закону оцінювалася пряма втрата доходів державного бюджету через раптову та безальтернативну заборону грального бізнесу свого часу.
Тож Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей фактично блефує.
Справжніми підсумками року дії закону і діяльності КРАІЛ можна вважати відсутність належного правового поля для легального бізнесу та втрата 9 млрд. гривень потенційних бюджетних надходжень. І саме це має стати негайною підставою для Рахункової палати і Держаудитслужбі для здійснення заходів державного фінансового контролю КРАІЛ.
Володимир Богатир