1 C
Kyiv
Субота, 23 Листопада, 2024

Захист прав експортерів в арбітражі, – Костянтин Кривопуст

Найпопулярніше

Kyiv
хмарно
1 ° C
1 °
1 °
93 %
0.9kmh
100 %
Сб
1 °
Нд
1 °
Пн
1 °
Вт
1 °
Ср
1 °

Експортери є однією з ключових ланок економічної діяльності багатьох країн. Вони забезпечують не лише економічний розвиток своєї країни, але й зміцнення її статусу на міжнародній арені. Сьогодні, в умовах війни, роль підприємств, що постачають свою продукцію за кордон та забезпечують прихід валюти в Україну, зросла ще більше.

Проте війна принесла додаткові виклики для підприємців. До звичних господарських спорів, проблем з логістикою та шахрайства додались блокада портів, проблеми з банківськими переказами з низки країн в Україну, зриви строків поставок через воєнні дії, «блекаути» та чимало інших проблем. Через ці причини кількість спорів за участю українських постачальників та нерезидентів-покупців значно збільшилась. Тож розглянемо певні аспекти захисту прав експортерів в комерційному арбітражі.

Арбітражне застереження — чому воно важливе?

Судові процеси в різних країнах мають дуже суттєві відмінності. Різні процедури, різні строки розгляду (інколи три роки й більше) — все це суттєво ускладнює вирішення спору для сторони контракту, яка намагається захистити свої права. Ще однією проблемою є пошук підрядників у країні, в якій зареєстрований Ваш контрагент. Тому досить часто сторони міжнародних контрактів домовляються про розгляд спору в нейтральній інституції — комерційному арбітражі. Тут сторони можуть самі обирати місце розгляду спору, порядок його розгляду, та людей, які будуть вирішувати спір — арбітрів. А також всі інші процесуальні моменти — мову, якою буде вестись процес, застосовне право та інше.

Для того, щоб визначити підсудність спору комерційному арбітражу, сторони укладають арбітражну угоду або додають арбітражне застереження до тексту контракту. В абсолютній більшості випадків використовується саме арбітражне застереження.

Помилки в арбітражному застереженні можуть суттєво ускладнити захист прав сторін договору. Наведемо простий приклад. Уявіть типову ситуацію: експортер із України використовує шаблон договору поставки, в якому наявне арбітражне застереження. Щось на кшталт «Всі спори, пов’язані з виконанням цього договору, розглядаються Міжнародним комерційним арбітражним судом, рішення якого є остаточним та обов’язковим для обох сторін». Потім експортер укладає контракт із латвійською компанією, та дає завдання юристу на підприємстві (а, інколи, й бухгалтеру) перекласти договір на англійську. Юрист чи бухгалтер, нажаль, не володіють англійською, тому перекладають назву суду як «Arbitration Court of International Commerce and Industry». Потім між сторонами контракту виникає спір. Основне питання — яка інституція має розглядати цей спір?

Це реальний приклад, який розглядався Великою палатою Верховного суду у справі № 906/493/16 (постанова від 28 серпня 2018 року). Й суд дійшов висновку, що виконати це арбітражне застереження не можна, так як неможливо встановити, яка арбітражна інституція була узгоджена сторонами – Ризький міжнародний комерційний арбітраж, або Арбітражний суд Латвійської Торгово-промислової палати, або Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. ВС зробив висновок, що істотна помилка сторони в назві арбітражу (якщо в контракті немає також вказівки на місце проведення арбітражу), може мати наслідком визнання арбітражної угоди такою, що не може бути виконана. Тож спір має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Якими б могли бути наслідки, якщо позивач все ж звернувся до арбітражу?

Перший варіант: арбітраж відмовляє у прийнятті заяви до розгляду. Позивач втрачає час, гроші, сплачені в якості реєстраційного збору та гонорару юристів, й вимушений звертатись до державного суду.

Другий варіант: арбітраж приймає заяву до розгляду та виносить рішення. При цьому опонент ігнорує арбітражний процес, а заявляє заперечення тільки на стадії надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. І заперечення ґрунтується на тому, що арбітражне рішення винесено неуповноваженою інституцією. Наслідок — Позивач втрачає ще більше часу та грошей й не досягає своєї мети.

Висновок простий. Вірно написане арбітражне застереження заощадить Вам чимало часу та грошей. І навпаки, помилки в застереженні, або навіть помилки перекладу назви суду можуть коштувати дуже дорого. До речі, більшість арбітражних інституцій пропонують своє рекомендоване формулювання арбітражного застереження. Використовуйте саме його, і Ви мінімізуєте можливості виникнення проблем, зазначених вище.

Захист прав в арбітражі

Комерційний арбітраж є альтернативним шляхом вирішення спорів поряд з судом. Розгляд справи в комерційному арбітражі зазвичай займає менше часу, ніж у суді. При цьому, арбітражне рішення має таку ж юридичну силу, як і рішення суду, і підлягає примусовому виконанню.

Якщо Ви повністю виконали свої зобов’язання, але не отримали грошей, а перемовини не принесли результату — треба звертатись за вирішенням спору та примусовим стягненням грошей з боржника. Куди саме звертатись — залежить, як раз, від контракту. Якщо в ньому наявне арбітражне застереження — звертатись треба саме до арбітражу.

До речі, при виникненні проблем із ЗЕД-контрактом радимо не гаяти час та одразу порадитись з юристами. Справа в тому, що процедура розгляду спору в арбітражі може суттєво відрізнятись від тієї, до якої Ви звикли в українських судах. Так, наприклад, за загальним правилом строк звернення за захистом своїх прав в галузевий арбітраж з торгівлі зерном та кормами, GAFTA, складає один рік, на відміну від звичних українським підприємцям трьох років.

А за певних умов строк звернення до арбітражу взагалі може складати 21 день. За таких обставин втрата часу на перемовини може мати наслідком втрату можливості захистити свої права. Тож принципово важливо з’ясувати всі особливості розгляду спору по Вашому контракту щонайшвидше, навіть якщо Ви поки не маєте наміру звертатись до арбітражу.

В разі, якщо саме Ви, як постачальник, з тих чи інших причин не можете виконати договір, також важливо одразу побудувати належну стратегію захисту. Наприклад, втративши час й не зробивши всі передбачені договором дії, Ви можете бути позбавлені можливості посилання на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності за порушення договору.

Процедура розгляду в арбітражі є менш формалізованою, ніж в державних судах. Як правило, вона включає в себе декілька етапів — вирішення процесуальних питань, обмін процесуальними документами та доказами, інколи — слухання та, власне, прийняття рішення. Але те, що процедура є не такою бюрократичною, не значить, що можна легковажно відноситись до процесу. Якщо непрофесійно підійти до формування доказової бази та правової позиції, Ви можете програти арбітраж, навіть якщо були всі шанси на перемогу. Тож до вибору підрядника для представлення інтересів в арбітражі треба відноситись дуже ретельно.

Якщо опонент не виконує рішення арбітражу добровільно, його можна буде виконати примусово, майже в будь-якій країні світу, на підставі Нью-Йоркської конвенції.

Нью-Йоркська конвенція про визнання та примусове виконання іноземних арбітражних рішень була прийнята в 1958 році та підписана понад 160 країнами, включаючи всі провідні торгові та промислові держави. Головною метою конвенції є забезпечення ефективного виконання арбітражних рішень в будь-якій країні, яка є стороною конвенції, та сприяння розвитку міжнародного торгівельного обороту.

Згідно з Нью-Йоркською конвенцією, країни, що є сторонами конвенції, зобов’язані визнавати та виконувати рішення, які були прийняті в іншій країні в рамках арбітражного процесу. Це означає, що рішення, яке було прийняте в рамках арбітражного процесу в одній країні, може бути виконане в будь-якій іншій країні, яка є стороною конвенції.

Процедура примусового виконання рішення арбітражу на підставі Нью-Йоркської конвенції передбачає підтвердження арбітражного рішення в суді країни, в якій знаходиться майно, що підлягає виконанню. Після підтвердження рішення судом країни, виконавчий орган може розпочати процес виконання.

Процедура виконання арбітражного рішення на підставі Нью-Йоркської конвенції включає такі етапи, загальні для будь-якої країни — учасниці конвенції:

  • Звернення до суду. Сторона, яка має арбітражне рішення, може звернутися до суду країни, в якій має бути виконане рішення. Суд повинен визнати арбітражне рішення та видати дозвіл на його виконання.
  • Виконавче провадження. Після видання дозволу судом, сторона, яка звернулася до суду, може розпочати процедуру виконання арбітражного рішення. Виконавче провадження може включати оцінку майна, яке підлягає виконанню рішення, та примусове вилучення майна для задоволення вимог, встановлених у рішенні.
  • Опір виконанню. У деяких випадках боржник може намагатися уникнути виконання рішення, посилаючись на його незаконність. Тоді суд процедура виконання може бути зупинена до розгляду судом заперечень боржника.

Як правило, виконання рішення арбітражу не складніше (а в багатьох країнах навіть простіше) за виконання рішення державного суду.

Висновки

Захист прав експортерів в арбітражних інституціях є важливим інструментом для відстоювання їх інтересів та збереження бізнесу. При зверненні до арбітражу, експортери мають можливість стягнути заборгованість з покупця за договором поставки та отримати компенсацію за заподіяні затримкою оплати збитки.

Розгляд спору в арбітражі може бути швидшою та ефективнішою альтернативою державним судам. Однак неточності в арбітражному застереженні можуть позбавити Вас можливості захисту Ваших інтересів.

Арбітраж має як спільні, так і відмінні риси з судовим процесом. Тож представлення Ваших інтересів в арбітражі варто доручити юристам, які спеціалізуються на цьому.

Інші новини

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини