Доброго дня, шановні читачі! Сьогоднішнім нашим гостем є провідний вітчизняний експерт з питань державної безпеки, генерал-майор СБ України Вовк Василь Васильович. Темою нашої зустрічі є продовження розпочатої дискусії щодо причин і наслідків, основних версій і ефективності слідчих дій з розслідування трагедії в Броварах в якій загинуло керівництво МВС.
Нагадаю, що 18 січня 2023 року гелікоптер, на борту якого перебував Міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський, його заступник Євген Єнін та ряд працівників МВС, впав на житловий квартал в місті Бровари, Київської області. В наслідок трагедії загинуло 14 осіб, в тому числі 1 дитина і 25 – отримали поранення різного ступеню тяжкості.
Дмитро Кравченко: Доброго дня, шановний Василю Васильовичу. Радий черговій зустрічі з Вами і дякую, що погодились приділити час нашим читачам.
Василь Вовк: Вітаю, Дмитре! Завжди готовий поділитися результатами особистого аналізу тих чи інших подій. Зазвичай, свої висновки я роблю після грунтовного вивчення ситуації і всебічної перевірки джерел інформації.
Дмитро Кравченко: В останнє ми зустрічалися з Вами через сумні обставини – катастрофу гелікоптера в Броварах. Пам’ятаю, що на той час вже було порушено кримінальне провадження за ч.2 ст. 113 КК України (диверсія, вчинена в умовах воєнного стану) і слідчі СБ України розглядали слідуючі версії трагедії: – порушення правил польоту; технічна несправність гелікоптера; умисні дії щодо знищення транспортного засобу.
Василь Вовк: Перша версія видається найбільш ймовірною, пріоритетною. Друга версія це складова частина першої: якщо гелікоптер був несправний, то дозвіл йому на виліт – найгрубіше порушення правил підготовки до польоту і умов здійснення самого польоту. Тому, за великим рахунком, маємо справу з двома реальними версіями: а) порушення правил передпольотної підготовки та/або здійснення польоту; б) умисні дії щодо знищення транспортного засобу.
Якщо в пріоритеті версія «а», то це не значить, що має бути відкинута версія «б», оскільки вони не обов’язково виключають одна одну.
Я би не поспішав закривати питання щодо навмисного вбивства (конкретна кваліфікація на даному етапі не має великого значення, в будь-який час дії можуть бути перекваліфіковані).
Дмитро Кравченко: Враховуючи складність розслідування подібного виду трагедій, величезного об’єму роботи, експертиз, необхідності розшифрування бортових самописців – слідство досі триває, хоча маємо і перші результати. Так, 3 серпня в Офісі Генерального прокурора України було повідомлено, що «За процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора повідомлено про підозру п’ятьом посадовцям Державної служби України з надзвичайних ситуацій». Підозрюваним інкримінуються ст.ст. 276, 367 КК України, тобто порушення правил безпеки польотів та службова недбалість. Чи погоджуєтесь ви з висновками слідства?
Василь Вовк: Моя відповідь на це питання має основою не лише теоретичні знання (дипломну роботу писав на тему «Порушення правил міжнародних польотів»), але й практика – розслідував у тому числі немало злочинів, пов’язаних з порушенням правил експлуатації транспорту. Може, не зовсім типовий випадок, але справа щодо збиття малайзійського Боінгу над Донбасом у липні 2014 року дала неоціненний досвід. У цьому провадженні було досліджено кожен «гвинтик» підготовки до вильоту, кожна хвилина самого польоту і миттєвості падіння літака.
Тому перше. Завжди (без виключення) чи то техніками, чи то пілотами, чи то диспетчерами, чи то працівниками служб організації повітряного руху тощо допускалися дії, які мали ознаки порушення встановлених правил. При цьому ніхто би на них ніколи не звернув увагу, якби польоти не закінчувались аваріями чи катастрофами. На жаль, наші реалії такі, що при експлуатації будь-якого транспорту існують формальні порушення, які при наявності кримінального провадження кореспондуються із диспозицією тієї чи іншої статті ККУ.
Тому в цьому сенсі я можу погодитись з висновками слідства. Головне, щоб з ними погодився суд.
Друге. Не думаю, що потрібно поспішати з рішенням відкинути назавжди версію «навмисного знищення транспортного засобу з метою вбивства вищого керівництва МВС». Ніхто не навів аргументів, які б повністю виправдовували таке рішення.
Дмитро Кравченко: Василь Васильович, як Ви вважаєте, судячи з Вашого великого досвіду проведення масштабних розслідувань, чи всі попередні версії відпрацьовані? Бо, погодьтеся, суб’єктивні очікування суспільства і інкриміновані слідством статті – різняться.
Василь Вовк: Очікування суспільства, давайте будемо відвертими, основані на емоціях, але у цьому кримінальному провадженні громадська думка і мої експертні висновки співпадають. Повторюю – рано ще зупинятися лише на одній версії, відповідно до якої особам повідомлено про підозру у вчиненні злочинів виключно в сферах: службової діяльності та безпеки руху і експлуатації транспорту.
Дмитро Кравченко: Чи можемо ми стверджувати, що такі версії, як: технічна несправність гелікоптера та умисні дії щодо знищення транспортного засобу – були комплексно перевірені і не знайшли свого підтвердження?
Василь Вовк: Без ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження важко (для мене особисто – неможливо) відповісти на Ваше питання. Але, ще раз наголошую, вагомих аргументів для спростування усіх версій, окрім «порушення правил польотів», я не почув.
Дмитро Кравченко: Чи не здається Вам, що інкриміновані підозрюваним ст.ст. 276, 367 КК України є зручними для слідства, але не дають змоги оцінити повноту картини трагедії? Особисто в мене виникає асоціація зі справою «бомбосховища», коли єдиним винним був «призначений» старий охоронець..
Василь Вовк: Так, виникає багато асоціацій… Все це наслідки недовіри людей до роботи правоохоронної системи. Але мені хотілося би бути неупередженим, тому не можу стверджувати, що розслідування цієї справи закінчиться однобоко і необ’єктивно.
Дмитро Кравченко: Останнім часом в ряді засобів масової інформації з’являються припущення, щодо умисних злочинних дій третіх осіб, направлених на фізичне усунення Дениса Монастирського і Євгена Єніна. Так, вони можуть здаватися дещо конспірологічними, але журналісти пов’язують загибель керівництва МВС із їхньою професійною діяльністю та участю в двох «сірих» схемах: прикриття корупції в оборонних закупівлях і експропріації майна російських олігархів. В обидвох фігурує колишній помічник пана Монастирського – Єгор Бодров. Ну і звісно озвучується «російський слід». Як Ви вважаєте, чи потребують перевірки зазначені версії?
Василь Вовк: Аякже. Обов’язково. Про перевірку цих версій і її наслідки слідчі мають доповісти людям у першу чергу. В даному випадку не приймаються відмовки типу «таємниця слідства» – надто великий громадський запит на таку інформацію, особливо щодо «російського сліду».
Дмитро Кравченко: Василь Васильович, підсумовуючи, які б настанови Ви дали слідчим з висоти власного досвіду? Адже, Ви розслідували майже всі резонансні справи в Україні і чудово розумієтесь, як на специфіці так і на деталях.
Василь Вовк: Я з великою повагою до слідчих: від просто слідчого до «важняка» і керівника слідчого підрозділу, в якому б органі вони не служили (СБУ, НП, ДБР, НАБУ). Вважаю, що давати настанови мають старші працівники і керівники, які знають досконально усі матеріали кримінального провадження. Я рекомендую слідчим завжди дотримуватись «слідчого братства», підтримувати один одного, допомагати один одному, завжди перемагати тих, хто намагається похитнути чи розвалити доказову базу, складену внаслідок законних і професіональних дій.
Дмитро Кравченко: Василю Васильовичу, хочу подякувати Вам за приділений час і професійну розмову. Гадаю, що подібне спілкування допомагає задовольняти запит суспільства на правду і об’єктивність. Бажаю всім нам мирного неба і скорішої Перемоги.
Василь Вовк: Так, якнайшвидше.
Довідково: Вовк Василь Васильович — український військовий, політичний та громадський діяч. Генерал-майор юстиції, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук. Експерт з питань державної безпеки.
Займався розслідуванням найрезонансніших кримінальних справ: контрабанда наркотичних засобів, зброї, вчинення терористичних актів, диверсій, державна зрада тощо.
Очолював Головне слідче управління СБУ під час війни з росією, займався притягненням до відповідальності сепаратистів, терористів, диверсантів, шпигунів тощо. Періодично брав участь в операціях в АТО, у тому числі пов’язаних з визволенням викрадених українських бійців та заручників.