Автор: адвокат Костянтин Кривопуст
Трагедія, що сталася 5 червня 2026 року на Караваєвих Дачах у Києві, вкотре поставила перед суспільством болюче питання: хто несе відповідальність за смерть людей на дорогах? За попередніми даними, автомобіль Mercedes на великій швидкості вилетів на пішохідну зону біля перехрестя вулиць Вадима Гетьмана та Ушинського. Загинули четверо людей, серед них 12-річна дитина, ще кілька осіб отримали травми. Поліція вказує на перевищення швидкості та втрату керування транспортним засобом.
Проте будь-яка серйозна розмова про безпеку дорожнього руху повинна починатися з визнання очевидного факту: у більшості смертельних ДТП винен не лише водій.
Статистика, яка не дозволяє мовчати
За офіційними даними Патрульної поліції, у 2025 році в Україні сталося 25 934 ДТП із потерпілими. У цих аваріях загинули 3 249 осіб, ще 31 898 отримали травми. Основною причиною смертельних аварій залишається перевищення швидкості — понад 40% ДТП із тяжкими наслідками пов’язані саме з цим фактором.
Навіть попри певне зниження показників у перші місяці 2026 року, масштаби трагедії залишаються величезними. За січень–квітень 2026 року в Україні сталося 5 947 ДТП із загиблими та травмованими, в яких загинули 665 осіб.
Фактично українські дороги продовжують забирати життя щодня. Це вже не проблема окремих порушників. Це проблема системи.
Помилка українського підходу: шукаємо лише одного винного
Після кожної резонансної аварії суспільство концентрується на особі водія. Безумовно, якщо людина перевищує швидкість, сідає за кермо у стані сп’яніння або грубо порушує правила дорожнього руху, вона повинна нести сувору кримінальну відповідальність.
Але професійний аналіз показує: безпечна транспортна система повинна бути спроєктована так, щоб навіть людська помилка не призводила до масової загибелі людей.
На Караваєвих Дачах виникає закономірне питання: чому автомобіль взагалі зміг опинитися на території, де перебували пішоходи? Чи були достатні інженерні засоби захисту? Чи існували бар’єри, боларди, антив’їзні конструкції, які могли б зупинити транспортний засіб? Чи враховували проєктанти ризик високошвидкісного виїзду автомобіля за межі проїзної частини?
Саме тут починається відповідальність не лише водія, а й проєктувальників, балансоутримувачів дороги та органів влади.
Як це працює у цивілізованих країнах
У Нідерландах, Швеції та Великій Британії давно діє принцип системної або колективної відповідальності за безпеку дорожнього руху.
Швеція: Vision Zero
Швеція ще у 1997 році запровадила концепцію “Vision Zero”. Її головний принцип полягає в тому, що життя людини має абсолютний пріоритет над швидкістю та пропускною здатністю доріг.
Якщо на певній ділянці регулярно відбуваються смертельні ДТП, питання ставиться не лише до водіїв, а й до інженерів, які проєктували дорогу, органів влади, які її експлуатують, та служб, що контролюють безпеку руху.
У результаті Швеція має один із найнижчих показників смертності на дорогах у світі.
Нідерланди: Sustainable Safety
Нідерландська модель виходить із того, що людина завжди може помилитися.
Тому дороги проєктуються таким чином, щоб помилка не призводила до смерті. Використовуються:
- фізичні розділювачі потоків;
- захисні бар’єри;
- підвищені пішохідні переходи;
- примусове зниження швидкості в місцях скупчення людей;
- неможливість прямого виїзду транспортного засобу на тротуар чи пішохідну зону.
Якщо аварія сталася через недоліки інфраструктури, відповідальність може наставати не лише для водія, але й для організації, що відповідає за утримання дороги.
Велика Британія
Після кожної смертельної ДТП проводиться так званий Road Safety Audit — незалежний аудит безпеки ділянки дороги.
Якщо експерти встановлюють, що конструкція дороги або організація руху сприяли виникненню аварії, орган місцевого самоврядування зобов’язаний усунути недоліки.
Що потрібно змінити в Україні
Я переконаний, що Україні необхідно перейти від моделі персональної до моделі колективної відповідальності.
Для цього необхідно:
1. Запровадити обов’язкове розслідування інфраструктурних причин ДТП
Кожна аварія із загиблими повинна супроводжуватися технічною експертизою дорожньої інфраструктури.
2. Встановити юридичну відповідальність проєктувальників
Якщо буде доведено, що смертельні наслідки стали можливими через проєктні помилки або невраховані ризики, відповідальність повинні нести не лише водії.
3. Створити реєстр небезпечних ділянок
Місця концентрації ДТП мають автоматично потрапляти до державного реєстру з обов’язковими строками усунення недоліків.
4. Впровадити обов’язкові захисні елементи
У місцях великого пішохідного трафіку повинні бути встановлені антив’їзні боларди, бар’єри та інші інженерні засоби захисту.
5. Посилити відповідальність за перевищення швидкості
Саме швидкість залишається головною причиною смертельних ДТП в Україні. Відповідальність за грубе перевищення швидкості повинна бути співмірною потенційним наслідкам.
Висновок
Трагедія на Караваєвих Дачах — це не лише історія про одного водія. Це історія про систему, яка досі будується навколо пошуку винного після катастрофи замість запобігання катастрофам.
Поки ми будемо покладати всю відповідальність виключно на людину за кермом, кількість жертв не зменшиться. Безпечна країна починається не з суворішого покарання, а з правильно спроєктованих доріг, ефективного контролю та колективної відповідальності всіх учасників процесу — водіїв, інженерів, чиновників і держави.
Саме такий підхід уже врятував тисячі життів у провідних країнах світу. Настав час запровадити його й в Україні.