Авторська колонка адвоката Костянтина Кривопуста.
Пропозиція Європейської комісії продовжити режим тимчасового захисту для громадян України до 4 березня 2028 року є, без перебільшення, ключовим рішенням у міграційній політиці Європейського Союзу останніх років. Йдеться про продовження дії механізму, запровадженого після початку повномасштабної агресії РФ, який нині охоплює мільйони українців.
Водночас у цій же пропозиції міститься принципово новий і юридично чутливий елемент: фактичне обмеження доступу до захисту для новоприбулих чоловіків мобілізаційного віку, які підлягають військовому обов’язку в Україні.
Як адвокат, вважаю за необхідне розглянути це рішення не лише як політичний сигнал, а як потенційний зсув у правовій доктрині тимчасового захисту в ЄС.
1. Подовження захисту: правова стабільність як базова цінність
Рішення Європейської комісії є логічним продовженням політики, яку реалізує European Commission у межах Директиви про тимчасовий захист.
Його ключова мета — забезпечити:
- правову визначеність для переміщених осіб,
- передбачуваність статусу проживання,
- стабільність соціальної та економічної інтеграції.
Фактично ЄС визнає, що повернення до України в повному обсязі наразі неможливе, а отже, продовження захисту є не політичним жестом, а вимогою правової реальності.
2. Нове обмеження: “мобілізаційний критерій” у міграційному праві
Найбільш дискусійною частиною є пропозиція, згідно з якою тимчасовий захист “як правило” не надаватиметься особам, які прибувають після ухвалення рішення і не мають дозволу української влади на виїзд через військові обов’язки.
Це створює нову юридичну конструкцію, яка фактично вводить:
- диференціацію за статтю та віком,
- прив’язку до внутрішнього законодавства України щодо мобілізації,
- елемент перевірки дозволу на виїзд як умови доступу до захисту в ЄС.
З точки зору права ЄС це може викликати питання щодо:
- принципу недискримінації,
- однакового доступу до тимчасового захисту для осіб, що тікають від війни,
- передбачуваності правового режиму.
3. Баланс між солідарністю та безпекою України
У заяві Єврокомісії прямо вказано, що мета підходу — узгодити міграційну політику з обороноздатністю України.
Тобто ЄС фактично визнає політичну й безпекову аргументацію: недопущення масового виїзду осіб, які підлягають мобілізації.
Окремі держави вже рухаються в цьому напрямку. Показовим є приклад Данії, де обмежили доступ до дозволів на проживання для чоловіків мобілізаційного віку, мотивуючи це недопущенням уникнення військової служби.
Юридично це створює прецедент “міграційної лояльності до держави походження” — концепції, яка раніше не була характерною для європейського права захисту біженців.
4. Питання добровільного повернення і майбутньої реінтеграції
Важливим елементом пропозиції є підготовка до завершення режиму тимчасового захисту.
Council of the European Union разом із Єврокомісією та Україною планують створити механізми:
- добровільного повернення,
- соціальної реінтеграції,
- поступового переходу до довгострокових статусів проживання.
Юридично це означає, що тимчасовий захист дедалі більше розглядається як перехідний інструмент, а не довгостроковий статус.
5. Український контекст: конфлікт правових режимів
Окремої уваги потребує колізія між:
- забороною виїзду чоловіків мобілізаційного віку в Україні,
- і свободою пересування в межах ЄС після отримання захисту.
Фактично формується складна правова ситуація, у якій:
- Україна обмежує виїзд з міркувань оборони,
- ЄС починає враховувати ці обмеження як умову для доступу до захисту.
Це новий тип взаємодії двох правових систем — оборонного та гуманітарного права.
Висновок
Пропозиція Єврокомісії є компромісною, але водночас створює нову юридичну реальність.
З одного боку — це продовження гуманітарного захисту мільйонів українців. З іншого — поступове впровадження більш селективного підходу, де доступ до захисту залежить не лише від факту війни, а й від статусу особи в національній системі обов’язків.
Як адвокат, вважаю, що ключове питання найближчих років полягатиме в тому, чи зможе європейське право зберегти баланс між:
- гуманітарним захистом,
- державними безпековими інтересами,
- та принципом рівності осіб, які шукають захисту.
І саме відповідь на це питання визначить майбутнє всієї системи тимчасового захисту в ЄС.