Автор: адвокат Костянтин Кривопуст
Повномасштабна агресія Російської Федерації проти України спричинила безпрецедентні за масштабом руйнування житлового фонду, енергетики, транспортної інфраструктури, промислових підприємств, об’єктів водопостачання, теплопостачання, зв’язку, освіти та охорони здоров’я.
Питання полягає не лише в тому, скільки коштів необхідно Україні для відновлення, а й у тому, хто повинен нести фінансовий тягар за завдану шкоду. З позиції міжнародного права відповідь на це питання має принципове значення: держава, яка вчинила міжнародно-протиправне діяння, повинна забезпечити повне відшкодування шкоди, спричиненої таким діянням.
Саме тому репарації Україні не слід розглядати виключно як політичну вимогу. Вони мають формуватися як комплексний юридичний механізм, що поєднує документування шкоди, встановлення відповідальності, визначення розміру компенсації та створення законного механізму фактичного виконання відповідних рішень.
1. Міжнародно-правова основа права України на репарації
Одним із фундаментальних принципів міжнародної відповідальності держав є обов’язок держави, яка порушила міжнародне зобов’язання, повністю відшкодувати шкоду.
Цей принцип сформульований, зокрема, у статтях 31 та 34–36 Статей Комісії міжнародного права ООН про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння (ARSIWA).
Стаття 31 передбачає, що відповідальна держава зобов’язана здійснити повне відшкодування шкоди, заподіяної міжнародно-протиправним діянням. Репарація може мати форму реституції, компенсації та сатисфакції.
Для України особливе значення має також резолюція Генеральної Асамблеї ООН ES-11/5 «Furtherance of remedy and reparation for aggression against Ukraine» від 14 листопада 2022 року. Генеральна Асамблея визнала необхідність створення міжнародного механізму відшкодування шкоди, втрат і збитків, спричинених міжнародно-протиправними діяннями Російської Федерації.
Окремо необхідно згадати резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 60/147 від 16 грудня 2005 року, яка закріплює базові принципи щодо права потерпілих від серйозних порушень міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права на засоби правового захисту і відшкодування.
Отже, юридична конструкція репарацій має під собою не лише політичні домовленості, а фундаментальні принципи міжнародного права.
2. Реєстр збитків як фундамент майбутніх виплат
Важливим практичним кроком стало створення Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України (Register of Damage for Ukraine) у рамках Ради Європи.
Реєстр створено на підставі Resolution CM/Res(2023)3, а його завданням є фіксація доказів та інформації про заяви щодо шкоди, втрат і збитків, спричинених міжнародно-протиправними діяннями Росії.
Важливо розуміти юридичну функцію Реєстру: він сам по собі не виплачує компенсації і не визначає остаточний розмір відшкодування. Його завдання — створити доказову базу для майбутнього міжнародного компенсаційного механізму.
Це надзвичайно важливо для інфраструктурних об’єктів.
Наприклад, якщо внаслідок ракетного удару зруйновано електропідстанцію, необхідно зафіксувати:
- право власності або інше речове право на об’єкт;
- технічні характеристики;
- стан об’єкта до пошкодження;
- факт і дату руйнування;
- причинний зв’язок між російською атакою та шкодою;
- вартість пошкодженого майна;
- вартість демонтажу та утилізації;
- вартість відновлення;
- документально підтверджені супутні збитки.
Таким чином, майбутня компенсація повинна ґрунтуватися не на приблизних політичних оцінках, а на належно підтверджених доказах.
3. Інфраструктурні збитки вже охоплюються міжнародним механізмом
Станом на 2026 рік механізм перейшов від загального документування до більш конкретної роботи із заявами.
У квітні 2026 року Реєстр збитків відкрив, зокрема, категорії B1.1, B1.2, C1.1 та C1.2, які стосуються пошкодження або знищення критичної та некритичної інфраструктури, а також категорію C3.1 щодо пошкодження, знищення або втрати активів.
Це має принципове значення для держави, територіальних громад та юридичних осіб.
Наприклад, потенційними об’єктами вимог можуть бути:
енергетика: електростанції, підстанції, лінії електропередач;
транспорт: автомобільні та залізничні мости, вокзали, дороги, порти;
комунальна інфраструктура: системи водопостачання, каналізації, теплопостачання;
медична інфраструктура: лікарні, поліклініки, медичні центри;
освітня інфраструктура: школи, університети, професійні навчальні заклади;
промисловість: заводи, виробничі комплекси, складські приміщення;
цифрова та телекомунікаційна інфраструктура: відповідні об’єкти та обладнання, якщо вони відповідають установленим критеріям.
4. Міжнародна Claims Commission — наступний рівень
Наступним елементом системи має стати International Claims Commission for Ukraine — міжнародна комісія з розгляду вимог про компенсацію.
У грудні 2025 року була відкрита для підписання Convention establishing an International Claims Commission for Ukraine (CETS No. 229). Конвенція створює правову основу для формування Комісії, яка повинна розглядати заяви, оцінювати шкоду та визначати суму компенсації.
Таким чином, формується трирівнева конструкція:
1. Реєстр збитків → 2. Комісія з розгляду вимог → 3. Механізм фактичної виплати.
Це принципово відрізняється від звичайного міжнародного судового спору, оскільки передбачається спеціалізований механізм масового розгляду великої кількості вимог.
5. Чи можуть бути використані заморожені російські активи?
Найскладнішим питанням залишається практичне джерело фінансування репарацій.
Одним із можливих механізмів є використання російських державних активів, іммобілізованих у юрисдикціях держав-партнерів України.
При цьому необхідно розмежовувати:
- саму суму основного активу;
- доходи та надприбутки, які виникають унаслідок його іммобілізації.
Європейський Союз уже створив правовий механізм використання надзвичайних чистих доходів, пов’язаних із заблокованими російськими суверенними активами, на користь України, зокрема для оборони та відновлення.
Це важливий приклад того, що міжнародне право та внутрішнє законодавство держав можуть створювати спеціальні механізми використання доходів від заморожених активів без автоматичного прирівнювання такого механізму до прямої конфіскації самого суверенного активу.
6. Механізм G7 ERA
Окремим прикладом є механізм Extraordinary Revenue Acceleration (ERA).
Держави G7 погодили фінансову модель приблизно на 50 млрд доларів США, або близько 45 млрд євро, яка передбачає кредитування України, а погашення відповідних позик забезпечується майбутніми потоками надзвичайних доходів від іммобілізованих російських суверенних активів.
З юридичної точки зору це ще не є повноцінною конфіскацією російських активів і не означає, що Росія добровільно сплатила репарації.
Проте це демонструє можливу проміжну модель:
російські активи → їх іммобілізація → доходи від активів → фінансовий ресурс для України → подальше відшкодування збитків.
У майбутньому міжнародна спільнота може розглядати більш прямі механізми спрямування самих активів на виконання зобов’язань Росії, але така модель потребує окремого правового обґрунтування в кожній відповідній юрисдикції.
7. Судові рішення як ще один механізм
Паралельно Україна, українські державні підприємства, територіальні громади та приватні суб’єкти можуть використовувати національні та міжнародні судові механізми там, де існує відповідна юрисдикція.
Можливими напрямами є:
- міжнародні міждержавні спори;
- інвестиційні арбітражі;
- комерційні арбітражі;
- позови юридичних осіб;
- вимоги про відшкодування майнової шкоди;
- виконання судових та арбітражних рішень щодо активів Росії або пов’язаних із нею суб’єктів.
Однак тут виникає фундаментальна проблема державного імунітету. Майно іноземної держави, особливо майно, яке має суверенний характер, користується спеціальним режимом захисту. Тому проста формула «заморозити активи — а потім забрати їх» юридично некоректна.
Необхідно розрізняти активи Центрального банку Росії, дипломатичне майно, військове майно, майно державних підприємств та комерційні активи. Для кожної категорії можуть застосовуватися різні правила юрисдикційного імунітету та імунітету від примусового виконання.
8. Репарації повинні включати не лише вартість будівництва
Одна з найбільш важливих юридичних проблем — визначення розміру збитків.
Якщо зруйновано, наприклад, завод вартістю 100 млн євро, компенсація не обов’язково повинна обмежуватися лише балансовою вартістю будівлі.
Можуть мати значення:
- ринкова вартість активу;
- вартість відновлення;
- витрати на очищення території;
- витрати на демонтаж;
- втрата обладнання;
- вимушений простій;
- документально підтверджені економічні втрати;
- інші категорії шкоди, якщо вони передбачені відповідними правилами компенсаційного механізму.
Саме тому Україна повинна максимально якісно документувати не лише факт руйнування, а повний економічний наслідок кожної атаки.
9. Роль українського законодавства
Міжнародний механізм не скасовує необхідності розвитку української системи доказування та оцінки збитків.
В Україні важливе значення мають, зокрема:
- Конституція України;
- Цивільний кодекс України, зокрема положення про відшкодування майнової та моральної шкоди;
- Господарський кодекс України в частині відшкодування збитків;
- законодавство про оцінку майна;
- законодавство про державне та комунальне майно;
- процесуальні норми щодо доказування;
- нормативні акти Кабінету Міністрів України щодо визначення та документування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії.
Важливо, щоб українські документи, акти обстеження, експертні висновки, кошториси та оцінки відповідали не лише національним, а й міжнародним стандартам доказування.
10. Якою повинна бути модель майбутніх репарацій?
На мою думку, оптимальна модель повинна складатися з декількох взаємопов’язаних елементів.
Перший — повна фіксація шкоди.
Кожен зруйнований об’єкт має отримати доказове «досьє»: фото-, відеофіксація, геолокація, документи про власність, технічна документація, акти обстеження, експертна оцінка та підтвердження причинного зв’язку.
Другий — міжнародна реєстрація вимоги.
Заявник повинен мати можливість внести вимогу до міжнародного Реєстру збитків відповідно до встановленої категорії.
Третій — незалежна оцінка.
Розмір компенсації повинен визначатися незалежним органом за прозорими правилами, а не політичним рішенням.
Четвертий — формування фонду або іншого фінансового механізму.
Джерелами можуть бути:
- кошти, добровільно сплачені Росією;
- доходи від іммобілізованих російських активів;
- інші російські активи, щодо яких існує законна підстава для стягнення;
- кошти від реалізації конфіскованого майна у відповідних юрисдикціях;
- міжнародні фінансові інструменти;
- інші джерела, передбачені міжнародними угодами.
П’ятий — виконання рішень.
Саме цей елемент є найскладнішим. Без ефективного механізму примусового виконання навіть найкраще юридично обґрунтоване рішення залишиться декларацією.
11. Чому принципово важливо не чекати завершення війни
Документування шкоди не повинно відкладатися до завершення бойових дій.
Навпаки, чим більше часу проходить після знищення об’єкта, тим складніше встановити його первісний стан, обсяг пошкоджень та причинний зв’язок.
Для державних органів, громад і підприємств це означає необхідність створення єдиного доказового стандарту.
Кожен об’єкт інфраструктури повинен мати цифрове досьє, яке дозволить через роки підтвердити:
що існувало → що було зруйновано → ким і коли → яка шкода завдана → скільки коштує відновлення → які додаткові збитки виникли.
Це перетворює статистику руйнувань на юридично придатну доказову базу.
Висновок
Репарації Російської Федерації Україні є складним міжнародно-правовим та фінансовим питанням, яке не може бути вирішене одним рішенням або одним судовим процесом.
Сьогодні вже формується інституційна архітектура майбутнього механізму: Реєстр збитків, міжнародна Claims Commission та фінансові інструменти, пов’язані з іммобілізованими російськими активами. У грудні 2025 року 35 держав та Європейський Союз підписали Конвенцію про створення Міжнародної комісії з розгляду вимог, а робота над механізмом продовжується.
Для України стратегічно важливо забезпечити, щоб кожна зруйнована електростанція, лікарня, школа, дорога, міст, підприємство або комунальна система була не просто статистичною одиницею, а належним чином оформленою юридичною вимогою.
Міжнародне право вже створило основу для вимоги про повне відшкодування шкоди. Наступне завдання — перетворити цей принцип на ефективний механізм, за якого рішення про компенсацію матиме реальне фінансове забезпечення та може бути виконане.
Саме тому репарації — це не питання політичної помсти. Це питання відновлення порушеного права, відповідальності держави-агресора та відновлення того, що було незаконно знищено.
Адвокат Костянтин Кривопуст