Відень уже багато років вважається однією зі столиць міжнародного шпигунства. Нове розслідування незалежного російського медіа «Агентство» проливає світло на те, хто саме з російських дипломатів може бути пов’язаний із розвідувальними структурами. У списку — 21 ім’я, а підозри стосуються співробітників посольства Росії та російських представництв при міжнародних організаціях.
Кожен шостий — під підозрою
Автори розслідування проаналізували відкриті дипломатичні списки Міністерства закордонних справ Австрії, а також бази даних із реєстраційними та податковими відомостями, що потрапили у відкритий доступ.
Їхній висновок: щонайменше кожен шостий російський дипломат, акредитований у Відні, може мати зв’язок із розвідкою.
Серед згаданих структур фігурують Служба зовнішньої розвідки Росії (СЗР), Головне розвідувальне управління (ГРУ) та Федеральна служба безпеки (ФСБ).
Водночас саме розслідування не містить прямих доказів того, що згадані особи нині безпосередньо займаються шпигунською діяльністю. Висновки авторів ґрунтуються переважно на непрямих ознаках — попередніх адресах проживання, місцях роботи, а також зв’язках їхніх родичів.
Досьє на дипломатів: адреси, робота та родинні зв’язки
Розслідування наводить конкретні приклади, які, на думку його авторів, можуть свідчити про зв’язки окремих дипломатів із російськими спецслужбами.
У посольстві Росії у Відні, де працюють 48 співробітників, під підозру потрапили щонайменше вісім осіб.
Радник Євген А. раніше був зареєстрований у Москві в будинку, розташованому неподалік штаб-квартири СЗР. За даними ЗМІ, у цьому будинку переважно проживають співробітники російських розвідувальних структур.
Аташе Олександр С. отримував дохід від Академії СЗР, тоді як його колега Олександр П. раніше працював у секретному економічному підрозділі СЗР.
У аташе Дмитра Ф. автори розслідування виявили одразу дві можливі ознаки зв’язку з російськими спецслужбами: його дружина працювала в дитячому садку при СЗР, а сам він був зареєстрований у будинку, де проживають співробітники ГРУ.
Перший секретар Олександр Г., військовий аташе Олексій Ф. та аташе Станіслав А. також мають можливі зв’язки з ГРУ, виявлені, зокрема, на підставі інформації про місця їхнього проживання.
Аташе Дмитро К. у минулому працював у дослідницькому центрі ФСБ.
Крім того, у розслідуванні згадується Сергій Г., який нещодавно працював в Австрії та був пов’язаний із Міністерством внутрішніх справ Росії.
Міжнародні організації також у зоні уваги
Розслідування стосується не лише російського посольства, а й представників Росії при міжнародних організаціях у Відні.
Із 22 співробітників російського постійного представництва при ОБСЄ під підозру потрапили семеро. Серед 47 російських представників при інших міжнародних організаціях були названі ще п’ятеро.
Таким чином, загальна кількість фігурантів розслідування становить 21 особу.
При цьому всі вони продовжують користуватися дипломатичним імунітетом, а їхня діяльність у межах офіційного дипломатичного статусу залишається законною.
Список може бути неповним
Австрійське агентство преси зазначає, що представлений список, імовірно, не є вичерпним.
Зокрема, у ньому відсутній Михайло А., якого ще у 2009 році в доповіді австрійської контррозвідки було названо співробітником СЗР, що спеціалізувався на авіаційній та космічній техніці.
Він працював у російській торговельній місії, згодом залишив Австрію, а у 2020 році повернувся до країни вже як перший секретар російського посольства.
Масштаб можливої загрози: близько 500 дипломатів
За оцінками австрійських спецслужб, у Відні працюють близько 500 співробітників російських дипломатичних і консульських установ. Передбачається, що до третини з них можуть займатися розвідувальною діяльністю під дипломатичним прикриттям.
Водночас важливо наголосити: йдеться саме про оцінки та підозри, а не про доведений факт участі кожного зі згаданих дипломатів у шпигунській діяльності.
Однак розслідування вкотре привертає увагу до особливої ролі Відня як одного з ключових центрів міжнародної розвідувальної активності в Європі та порушує питання про масштаби використання російської дипломатичної інфраструктури в розвідувальних цілях.
Автор: Дмитро Кравченко