Дмитро Кравченко, журналіст
Росія модернізує інфраструктуру, яка має забезпечити функціонування її ядерного командування навіть у випадку масштабної війни. Про це свідчить нове розслідування британської The Times, яке привертає увагу до будівництва великого підземного військового комплексу на Уралі.
Об’єкт розташований далеко від Москви та західних кордонів Росії. Його поява в центрі уваги пов’язана не лише з масштабами будівництва. Значно важливішим є можливий зв’язок комплексу з системою управління стратегічними ядерними силами.
[ФОТО 1 — Володимир Путін під час зустрічі з російським військовим керівництвом]
Урал як тиловий центр російської військової системи
Уральський регіон протягом десятиліть відіграє важливу роль у російській оборонній інфраструктурі. Віддаленість від основних західних напрямків, масштаб території та наявність військово-промислових підприємств роблять його зручним місцем для розміщення об’єктів, які повинні залишатися функціональними навіть під час масштабного конфлікту.
Саме тут тепер фіксується будівництво нового комплексу, який може бути пов’язаний із системою забезпечення ядерного командування.
Йдеться про інфраструктуру, яка не призначена для демонстрації сили перед телекамерами. Її головна функція — забезпечити безперервність управління у разі знищення або блокування звичайних командних пунктів.
[ФОТО 2 — супутниковий знімок району будівництва / карта Уралу]
«Мертва рука» повертається у центр уваги
Російська система «Периметр», відома на Заході як Dead Hand — «Мертва рука», була створена ще в радянські часи.
Її завданням було забезпечити можливість передачі команд на застосування ядерної зброї навіть у випадку, якщо внаслідок ядерного удару буде знищена значна частина військового та політичного керівництва.
Саме існування такої системи протягом десятиліть залишалося одним із найбільш закритих аспектів радянської, а згодом російської ядерної інфраструктури.
Сьогодні увага привернута до того, що Москва продовжує інвестувати в захищені об’єкти управління стратегічними силами.
[ФОТО 3 — архівне фото радянського командного пункту або радянської ракетної інфраструктури]
Підземна інфраструктура замість показових об’єктів
На відміну від ракетних комплексів, стратегічних бомбардувальників або військових парадів, командна інфраструктура практично непомітна для широкої публіки.
Однак саме вона визначає, чи зможе ядерна держава зберегти контроль над своїм арсеналом у критичній ситуації.
Підземні споруди дозволяють захищати командні центри від ударів, забезпечувати автономність систем зв’язку та створювати резервні канали управління.
Будівництво нового комплексу на Уралі тому має значення не тільки як окремий військовий проєкт. Воно показує, що російська влада продовжує розвивати інфраструктуру стратегічного ядерного стримування.
Путін і система захищених командних пунктів
Питання особистої безпеки російського керівництва також тісно пов’язане з розвитком підземної інфраструктури.
The Times раніше повідомляла про використання Володимиром Путіним захищених об’єктів та спеціально обладнаних приміщень для управління державою. За даними видання, російський президент використовував кілька ідентично облаштованих командних приміщень у різних частинах країни, що ускладнювало визначення його фактичного місця перебування.
Це частина ширшої російської моделі управління, в якій фізичне розосередження керівництва поєднується із захищеним зв’язком.
Для системи ядерного командування така модель має особливе значення: головним завданням є збереження можливості ухвалювати та передавати рішення навіть за умов масштабного військового конфлікту.
Ядерна система, яка повинна пережити перший удар
Логіка російської ядерної інфраструктури залишається побудованою навколо принципу гарантованої відповіді.
Якщо противник спробує знищити командні центри, системи зв’язку та керівництво країни, російська військова система повинна зберегти можливість здійснити відповідний запуск.
Саме для цього створюються резервні командні пункти, захищені лінії зв’язку та підземні об’єкти.
У цьому контексті будівництво нового комплексу на Уралі виглядає як частина довгострокової модернізації російської стратегічної інфраструктури.
Чому це важливо саме зараз
Росія вже кілька років веде найбільшу війну в Європі з часів Другої світової війни, одночасно регулярно використовуючи ядерну риторику у відносинах із Заходом.
На цьому тлі модернізація інфраструктури ядерного командування набуває додаткового значення.
Москва фактично демонструє, що ядерні сили залишаються не музейним елементом радянської епохи, а частиною сучасної військової системи Російської Федерації.
Інвестиції в командні центри, захищений зв’язок та підземну інфраструктуру розраховані не на один конкретний військовий сценарій. Це створення системи, яка повинна функціонувати роками.
Новий рівень ядерної інфраструктури
Найважливішим у цій історії є не сам бетон, прокладені тунелі чи масштаб будівництва.
Важливо те, що Росія продовжує створювати систему, в якій навіть масштабна війна не повинна паралізувати центральне управління стратегічними ядерними силами.
У радянські часи для цього створювалися глибокі командні пункти, резервні лінії зв’язку та система «Периметр».
У XXI столітті Москва модернізує цю модель уже з урахуванням сучасних технологій, нових засобів зв’язку та зміненого характеру війни.
Урал у цій системі може стати одним із ключових тилових вузлів.
І якщо інформація про новий об’єкт підтвердиться в повному обсязі, йтиметься не просто про чергове військове будівництво, а про формування нової генерації російської ядерної інфраструктури.
Дмитро Кравченко
журналіст, OSINT