Олег Сенцов відтворює епоху бандитських 90-х, що розпочалися після розпаду СРСР. У фільмі відбуватиметься саме те, чого очікуєш: жорстокість, насильство та страх. Ділимось враженнями!
Цього тижня у широкий прокат вийшла довгоочікувана кримінальна драма “Носоріг” українського режисера Олега Сенцова. Фільм мав вийти ще декілька років тому, але через незаконний арешт Сенцова у Росії його призупинили.
Коли ж Сенцова звільнили, процес знімання “Носорогу” відновився. У виробництві допомагали продюсери із Польщі та Німеччини. Ба більше, права на показ фільму придбав стрімінг-гігант Netflix.
Ми переглянули фільм та готові розповісти вам коротко про сюжет і надаємо вам рецензію кінокритика та журналіста Олексія Росовецького і редактора Анастасії Рогожінської (це будуть два різні погляди на один проєкт)
“Носоріг” – це не аналогія “Бригади”!
Кримінальні історія розповідає про буремні 90-ті в Україні: бандити, насильство, вбивство, пізнє каяття. Багато хто може сказати, що це буцімто аналогія російського серіалу. Але запевняю, ні!
Коли ж у “Бригаді” показують 90-ті більше з романтичного боку, то “Носоріг” відтвороює ті часи такими, якими вони були: нецензурні, жалюгідні та жорстокі. У кінострічці ми можемо чітко побачити становлення простого хлопця Вови (Сергій Філімонов) – кривавим бандитом, який забиває до смерті суперників, не відчуваючи вини.
Герої танцюватимуть на дискотеках під хіт It’s my life, віджиматимуть гроші у “простачків”. Згодом персонажі перетворюються на бандитів у шкіряних куртах з кам’яним лицем. Вони тусуватимуться у котеджах із дівчатами, розстрілюватимуть конкурентів та триматимуть всіх у страху.
Також у “Носорозі” з’являється безліч атрибутів, без яких сюжет був би неповноцінним. Наприклад, картонки для примірки речей на базарах, трендові джинсовки, футболки із зображенням Сильвестра Сталлоне у ролі Рембо. А ще чорні водолазки, золоті ланцюги, сотові телефони із відкидною кришкою та BMW “п’ятірка”. Напевно, багато хто це пам’ятає.
Сюжет драми розгортається навколо головного героя Вови, який згодом і отримав прізвисько “Носоріг”. На початку фільму нам розповідають період його життя у звичайній українській сім’ї: маленький Вова грається у дворі, його сестра виходить заміж, тато повертається із в’язниці, брата забирають до Афганістану, мама – оберіг сім’ї.
Вже ближче до розпаду СРСР відбувається і розпад сім’ї: брат гине, сестра втікає від чоловіка, батько випиває, б’є матір і знову потрапляє за ґрати, а Вова ж перетворюється на бандюка.
Носоріг – антигерой! Він погана людина, яка вдається до жорстокості, не опираючись злу. За його діяння у нього забирають найцінніше – дружину та донечку.
Спойлер! Дуже зворушила сцена, коли Носоріг своєю величезною чоловічою долонею накриває мертву долоньку донечки, що випросталася з-під простирадла. Саме цей момент стає переломним для Вови і його життя починає йти нанівець.
Дія фільму Сенцова відбувається у спогадах, якими Носоріг ділиться із незнайомцем в машині. Саме тут він починає аналізувати своє життя. І саме це вказує, що бандит, хоч і антигерой, але все одно прагне до каяття. У фіналі Носоріг здається…
Вердикти кінокритика та глядача
Представляємо вашій увазі дві думки людей з різних епох – людини, яка жила в той час і пам’ятає його добре і людину, яка народилася після цього періоду.
Олексій Росовецький – кінокритик
Це лише другий фільм режисера Олега Сенцова, який довгий час сприймався насамперед як політична фігура – після того, як уродженця Севастополя Сенцова було засуджено в Росії до двадцятирічного терміну ув’язнення за звинуваченням в організації терористичного акту.
Явна політична справа українського режисера викликала обурення світової кіноспільноти (його підтримали такі величини, як Педро Альмодовар, Акі Каурісмякі та Бела Тарр). У самій Росії звільнити режисера вимагали такі полярні постаті, як Олександр Сокуров та Микита Міхалков.
Сенцов не міг не розуміти, що після повернення з якутського табору його наступна режисерська робота опиниться на піку уваги. Тож варто врахувати, що подив від фільму “Носоріг” можна пояснити також завищеними очікуваннями.
Дива не трапилося: новий фільм Сенцова “хворіє” на всі дитячі хвороби молодого українського кіно, яке переживає поки що період дебютів і все ще перебуває у пошуках власної оригінальної кіномови. “Носоріг” повинен був вийти на екрани ще десять років тому, до засудження Сенцова, але фільм у певному сенсі так і залишився на той час. Це історія сільського хулігана, який проходить у дев’яності роки типовий шлях бандита: збиває свою “бригаду”, веде кримінальні війни з іншими “бригадами”, “піднімається” і одного дня втрачає все.
У фільмі є кілька яскравих сцен – наприклад, дуже ефектний пролог, в якому розповідається історія дорослішання героя, ніби знята одним кадром. Або сцена на стрільбищі під дитячу пісеньку про друзів (“что мне снег, что мне зной, что мне дождик проливной”), в якій бандити з автоматами виглядають веселими дітьми, що граються у війнушку, яка в майбутньому обернеться форменою громадянською війною. Але недоліків, на жаль, більше.
Насамперед проблема в головному герої у виконанні непрофесійного актора, бійця “Азова” та політичного активіста Сергія Філімонова. Здавалося б, “Носоріг” формально вписується у традиції кримінального жанру, у чому нас мають переконати “пасхалочки” в діапазоні від “Клану Сопрано” до фільмів Олексія Балабанова. Але головний герой не здатний викликати у глядача ні симпатії, ні тим більше співчуття – він тупий агресивний відморозок, позбавлений найменшого шарму Пола Муні або Аль Пачіно, котрі зіграли схожий “дикий” типаж в обох “Обличчях зі шрамом”.
Другою помилкою творців фільму здається те, що “Носоріг”, і так занадто умовний для кримінального фільму (ми не знаємо майже нічого про злочинний бізнес головного героя, не розуміємо інтриги в його протистоянні з іншими гангстерами, одного з яких грає культовий київський письменник Володимир “Адольфич” (Нестеренко), у фіналі вирулює на криву доріжку притчі. Але за фактом “Носоріг” нічого не говорить ні про людей, ні про час, хоча особисто я сподівався на рефлексію щодо горезвісних дев’яностих.
На виході нехитра мораль цієї байки така, що бути бандитом погано, а людей вбивати ще гірше. Від режисера, який підняв таку важливу, велику тему і сам здобув досвід протистояння з репресивною державною машиною, мимоволі очікуєш на більше.
Анастасія Рогожінська – редактор
Я не застала той кривавий період, однак багато про нього знаю. Моє дитинство пройшло у роки “відходу” того бандитського часу. Я знаю, що таке “картонки” на базарі, модні джинсовки, сільські дискотеки, хулігани, які намагають виглядати бандитами тощо.
“Носоріг” – це нецензуроване кіно про бандитизм, який раніше ще не висвітлювався в українському кінематографі. Кінострічка позбавлена романтики. Тут присутні шокуючі сцени насильства, вбивства, зради і безвиході. Саме тому фільм варто подивитись, аби проаналізувати те минуле.
Мені здається, що Україна цим фільмом назавжди розлучається з буремними 1990-ми. “Носоріг” ніби застерігає нас від тогочасних помилок і змушує пробудити совість!
От ми і поділились з вами думками щодо фільму “Носоріг”. Сподіваємось, ви залишилисьь під враженнями. Але, чи варто його дивитись чи ні – кожен вирішує сам!