Любомир Дикун каже, що 95% його працівників «пішли воювати».
Він є генеральним директором G-Mak, української компанії з безпеки дому.
Його ідея схожа на систему домашньої безпеки Amazon Ring, але на стероїдах.
Його компанія розробила те, що виглядає як маленька чорна коробка з камерою.
Якщо він виявить зловмисника, він може використати сльозогінний газ, щоб відлякати будь-якого потенційного грабіжника.
«Українці вміють захищати» – так крикливо звучить гасло компанії.
Однак війна створила для нього величезну проблему. Робоча сила, яку він мав, була знищена.
«Ми втратили п’ятьох людей», — каже він, стримуючи сльози.
Спроба створити успішний стартап у найкращі часи є величезною проблемою, але зробити це під час війни надзвичайно важко.
Бомбардування, напади на інфраструктуру та відключення світла – це лише деякі з труднощів роботи в Україні зараз.
І все ж делегація українських стартапів здійснила довгу подорож до Лас-Вегаса, на найбільшу у світі технологічну зустріч.
Для них CES (The Consumer Electronics Show) — це величезна можливість зустрітися із західними інвесторами.
Просто потрапити на шоу було важко.
«Мені знадобилося три дні, щоб потрапити сюди, — розповідає Артем Дідінський, співзасновник онлайн-дизайнера кухонь Corner.
Чоловікам-українцям до 60 років заборонено залишати країну, тому він повинен був отримати спеціальний дозвіл від української влади, щоб бути присутнім.
Для нього незліченні неонові вивіски Лас-Вегаса далекі від роботи в Києві, де електрика є розкішшю.
“Іноді мій робочий день обмежується батареєю мого комп’ютера… два тижні тому у мене три дні не було електрики”, – каже він.
Хоча Артем знайшов своєрідне рішення. Його місцева АЗС має надійний генератор. Зараз його офіс – це бензоколонка. Це єдиний спосіб роботи програміста.
Каже, що в квартирі немає опалення. «Я сплю зі своїм собакою в своєму ліжку, щоб допомогти мені зігрітися», — каже він.
Мар’яна Романяк працює в Rekava – компанії, яка виготовляє столові прилади зі старих кавових зерен.
Розташована поблизу кордону з Росією, у місті Суми (поблизу Харкова), її бізнес-партнер прийняв важке рішення перенести компанію через Україну – приблизно на 800 км (500 миль) – до міста Львів.
«Це дуже важко зараз, якщо ти є бізнесом в Україні», – каже вона.
Крім бомб і нестачі електроенергії, Маріана також каже, що новим компаніям майже неможливо отримати фінансування
«Усі наші великі інвестори та великі компанії підтримують армію», — каже вона.
Але це не все погані новини для її компанії. Мар’яна каже, що перебування у Львові – поблизу кордону з Польщею – справді допомогло бізнесу.
«Ми почали думати, що, можливо, для нас краще бути поруч із Європейським Союзом, тому що ми можемо легше досягати результатів», — каже вона.
Інша компанія, eFarm, створена, щоб допомогти українським фермерам вносити добрива на полях за допомогою супутникових технологій.
Хоча за останні кілька місяців компанія зробила кардинальний крок – і випробовує технологію, яка може виявляти наземні міни.
Тетяна Горзей з eFarm каже, що забруднено 30% українських полів. «Якщо поля займають мільйони гектарів, то справді важко перевірити кожен дюйм».
Що стосується Любомира, генерального директора G-Mak, то він хоче спробувати виробляти свої пристрої безпеки для дому в Америці.
Для нього CES є життєво важливою можливістю зустрітися з потенційними інвесторами.
Багато членів делегації показали війну хоробрим обличчям і сподіваються, що вони зможуть досягти успіху.
І якщо вони зможуть, після всіх викликів, які кинула на них війна, у них є непогані шанси досягти успіху й деінде.