З трибуни парламенту Володимир Зеленський оголошує сенсаційну новину:
“Ми створюємо новий формат політичної співпраці у Європі між Україною, Британією і Польщею”.
Плітки про новий союз трьох держав кілька днів точилися в пресі. Версії, які озвучували журналісти, посилаючись на власні джерела, варіювалися від того, що Київ, Лондон та Варшава створюють новий НАТО, до того, що це черговий декларативний союз. З якого користі Україні нуль.
Якщо подивитися на карту Європи, то ймовірний військово-політичний трикутник Київ-Варшава-Лондон насправді матиме вигляд прямої лінії, що проходить через увесь континент.
Така собі лінія оборони від російських намагань домінувати в Європі. Наскільки ж вона може бути ефективною? Та яка роль у кожного учасника цього союзу?
Моравецький розкриває таємницю – Варшава відправляє в Україну польські зенітно-ракетні комплекси Гром, боєприпаси та дрони.
Невже дійсно три країни створили військовий союз і готові вдарити по Росії у разі атаки на Україну?
Британський гість напряму про створення нової структури не говорить.
Велика Британія намагається грати єднальну роль для Заходу. Звісно, йдеться про Україну, але йдеться і про дещо більше – про цілу європейську безпекову архітектуру.
Два роки тому Україна створила інший політичний союз з дружньою Литвою та Польщею. Так званий Люблінський трикутник. Тоді чому б Британії просто не приєднатися до наявного формату?
Ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін каже, що створення будь-якого політичного об’єднання – правильний сигнал. Але новий альянс має бути про практичні речі, а не про політичні заяви.
І Польща, і Британія й без того підтримують Україну – і грошима, і зброєю, і дипломатією.
Тож навіщо їм ще й офіційний союз?
Почнемо з Лондона. Він явно лідирує у цьому трикутнику.
Це повністю вкладається у концепцію Глобальної Британії, яку розробили на Даунінг-стріт після виходу королівства з ЄС. До того ж це прекрасний шанс стати лідером у протистоянні з Росією.
Військово-політична інвестиція в Україну дасть Лондону широке поле геополітичних можливостей у Східній Європі.
У Польщі теж є свої мотиви.
Вона, з одного боку, хоче стати повноцінним гравцем на європейському полі, а цей союз ставить її в один ряд із Великою Британією. З іншого, як і українці, поляки мають з Росією спільний кордон.
Поляки неодноразово критикували Німеччину за політичну еквілібристику між європейськими цінностями та російськими інтересами. Наприклад, як і Київ, Варшава відверто виступає проти запуску Північного Потоку-2. Тобто нас об’єднують ще й спільні цілі, яких легше досягати у подібному союзі.
Але є одне але.
У ЄС не дуже люблять занадто самостійні ігри його членів. Особливо на тлі прагнень Варшави розширити свій вплив у регіоні. Офіційно Київ, Лондон та Варшава поки не підписали договору про створення нової структури.
Та й глава українського МЗС, очевидно, аби не наврочити, поки не розголошує деталей тристоронньої угоди.
Що б там не було, але новий союз точно не замінить НАТО. Бо в разі великого наступу Росії на Україну ані Польща, ані Британія своїх солдатів воювати не відправлять. Але він точно вигідний для Києва, бо посилить співпрацю не лише у військовій та економічній сферах, але й, що принципово, в енергетичній.
Адже саме енергоресурсами Москва і шантажує як Україну, так і більшість європейських держав. Втім, не треба забувати, що й Києву доведеться відстоювати статус надійного партнера – долати корупцію та втілювати давно обіцяні реформи.