Першочерговим завданням партнерів України є допомога у відновленні її енергетичних потужностей перед зимою та відбиття російського наступу навколо Покровська на Донеччині, а обговорення середньострокової перспективи викликають розбіжності, зокрема, у зв’язку з невизначеністю підсумків виборів у США, пише агентство Bloomberg із посиланням на обізнані джерела.
“… війна наближається до наступної зими, на полі бою мало ознак прориву. Це спонукає деяких офіційних осіб союзників почати шукати шляхи, за допомогою яких дипломатія може вийти з глухого кута”, – зазначає Bloomberg у статті, опублікованій на сайті у вівторок.
За даними обізнаних джерел, очікується, що президент України Володимир Зеленський “домагатиметься членства в НАТО і ЄС, економічних і безпекових угод і постійних постачань сучаснішої зброї в межах свого “Плану перемоги”. Він має представити його президенту США Джо Байдену, коли вони зустрінуться в кулуарах Генеральної Асамблеї ООН наприкінці цього місяця. Він також хоче поділитися планами з кандидатами в президенти Камалою Гарріс і Дональдом Трампом”.
У статті наголошується, що переговори про припинення бойових дій мають розв’язати ключове завдання: як гарантувати, що Україна не буде вразлива для майбутнього російського нападу, водночас запевняючи своїх союзників, що їх не буде втягнуто в прямий конфлікт із Кремлем.
Зазначається, що будь-які переговори також повинні будуть подолати гірку спадщину Мінських угод 2014 року. “Для Києва та його прихильників ця угода, підписана за сім років до повномасштабного вторгнення, вказує на небезпеку вступу в переговори з росіянами. Зеленський попередив, що Путін знову скористається часом, наданим будь-яким припиненням вогню, щоб перегрупуватися і зрештою знову атакувати”, – йдеться у статті.
Повідомляється, що один європейський військовий чиновник поділяє цю думку: “Після будь-якої угоди Путін готуватиметься до нового конфлікту”. “Більше того, зазначив чиновник, Зеленському буде політично складно підписати будь-яку угоду з територіальними поступками, поки мета Путіна підпорядкувати Україну цілком залишається незмінною”, – пише видання.
Деякі союзники вважають, що час між листопадовими виборами в США та інавгурацією президента в січні наступного року може надати вікно можливостей, протягом якого адміністрація Байдена, що йде, може мати більше політичної свободи для укладення угоди. Продовження військової та фінансової підтримки України може зіткнутися з невизначеністю через зміну адміністрації у США та піднесення вкрай правих сил у Європі.
Якщо Трамп переможе на виборах, він також припустив, що домагатиметься угоди протягом цього часу, не повідомляючи деталей. Джей Ді Венс, кандидат у віцепрезиденти, нещодавно сказав, що план колишнього президента може передбачати збереження Росією того, що вона захопила, і створення демілітаризованої зони вздовж нинішніх ліній фронту.
Високопоставлений американський чиновник заявив, що вони очікували, що “план Зеленського буде доволі максималістським і концептуальним, а не детальним”. “Базовий сценарій полягає в тому, що інавгурація минула, а війна продовжує розгортатися, але ймовірність альтернативних сценаріїв не є незначною, додав чиновник”, – пише Bloomberg.
Наголошується, що наразі першочерговим завданням союзників є допомога Україні у відновленні її енергетичних потужностей перед зимою та відбиття російського наступу навколо Покровська на Донеччині.
Проте, за словами чиновників, обговорення середньострокової стратегії різноспрямовані. “Один табір більше боїться погроз Путіна про ескалацію, якщо союзники дозволять Україні використовувати зброю, яку вони постачають у глибині Росії, і більш схильний підтримувати рух до дипломатичного врегулювання. Інші союзники виступають проти переговорів найближчим часом і хочуть збільшити постачання зброї в Україну”, – наголошується в статті.
Цей розкол з приводу можливих переговорів вказує на давнє розчарування багатьох в Україні небажанням союзників надати Києву більше зброї для використання проти російських військ. Москва, навпаки, змогла наростити виробництво ракет і артилерійських боєприпасів. Вона також отримує військову підтримку від таких країн, як Північна Корея та Іран, а також ключові технології з Китаю, необхідні для виробництва зброї.