Геополітичний прогноз на 10–15 років
Європейський Союз входить у найскладніший період свого існування. Війна в Україні, енергетичні потрясіння, залежність від США та глибокі економічні диспропорції ставлять під сумнів його здатність залишатися єдиним політико-економічним центром. Те, що ще десятиліття тому здавалося неможливим, сьогодні активно обговорюється: чи збереже ЄС нинішню форму протягом наступних 10–15 років?
Історичний контекст: роль США в становленні Європи
Після Другої світової війни саме Сполучені Штати стали головним архітектором європейської стабільності. План Маршалла, створення НАТО та масштабна фінансова допомога створили основу для майбутнього ЄС. Протягом десятиліть Америка була гарантом безпеки й ключовим інвестором у розвиток Європи.
Сьогодні ж центр стратегічної уваги Вашингтона зміщується в Азію, а фінансова підтримка Європи стає скромнішою. У низці країн дедалі гучніше лунає думка, що Сполучені Штати “забирають більше, ніж дають”, а зовнішньополітичні рамки ЄС фактично прив’язані до американських інтересів.
Brexit: перша тріщина у європейському моноліті
Вихід Великої Британії з ЄС став першим серйозним ударом по єдності Союзу. Лондон був не лише одним із головних донорів бюджету, а й:
- однією з трьох провідних економік Європи,
- центром світових фінансів,
- важливим військово-політичним гравцем із міцним зв’язком зі США.
Після Brexit Європа втратила частину економічної та дипломатичної ваги. У Британії при цьому відкрито озвучили те, що раніше говорилося кулуарно: “ми не розуміємо, навіщо нам це об’єднання”. Такий прецедент став додатковим стимулом для євроскептичних рухів по всьому континенту.
Економічні суперечності всередині ЄС
Італія — одна з найбільших економік ЄС — все частіше ставить під сумнів необхідність фінансувати слабші держави Єврозони. Подібні настрої зростають у Нідерландах, Австрії, Словаччині та навіть у Німеччині, яка традиційно виконувала роль “двигуна” Європи.
У періоди економічних труднощів усе чіткіше звучить питання:
“Чому ми маємо утримувати інших?”
Це вже давно не маргінальна риторика — вона стала частиною політичного мейнстриму.
Чи можливий розпад ЄС?
Повний розпад Євросоюзу малоймовірний — система надто інтегрована.
Однак трансформація або часткове відокремлення окремих елементів стає дедалі реальнішим сценарієм.
Можливі варіанти розвитку:
- Поділ на “ядро” та “периферію”.
Найбільш розвинені держави поглиблюють інтеграцію, тоді як інші країни отримують більш вільний формат співпраці. - Повернення частини суверенітету державам.
Національні уряди посилюють контроль над бюджетом, правовою системою чи міграційною політикою. - Нові виходи з ЄС за прикладом Brexit.
За певних умов можливі референдуми або політичні кампанії щодо виходу в Італії, Угорщині чи навіть Франції. - Повільна ерозія без формального розпаду.
ЄС зберігається юридично, але поступово втрачає ефективність як політичний та стратегічний блок.
Підсумок: що чекає Європу в найближчі десятиліття?
Протягом наступних 10–15 років Європейський Союз дійсно може втратити нинішню структуру та політичну цілісність. До цього ведуть:
- зміна глобальної ролі США,
- економічне виснаження та зростання боргового тиску,
- внутрішні фінансові дисбаланси,
- посилення євроскептичних настроїв,
- фрагментація політичних систем та переорієнтація національних інтересів.
Чи буде це повноцінним розпадом — сказати зарано.
Але вже сьогодні очевидно, що Європа майбутнього суттєво відрізнятиметься від Європи теперішньої.