Візит президента Франції та голови Єврокомісії до Китаю спочатку розглядався як ще одна можливість вплинути на голову КНР у питанні припинення війни в Україні. Емманюель Макрон і до свого приїзду, і у Пекіні наголошував, що Сі Цзіньпін має вплинути на російського президента Володимира Путіна і змусити його відмовитися від насильства. Але що відповів Сі Цзіньпін?
У протокольному сенсі позицію голови КНР викладено в інформації агенції «Сіньхуа» за підсумками зустрічі. «Голова КНР сказав, що пріоритетом має стати припинення вогню та припинення дій, які тільки більше провокують сторони або ускладнюють ситуацію», – йдеться в повідомленні агентства. Але що розуміти під такими діями? Чи можна вважати, що Китай вважає за такі дії саму війну, яку влаштував Володимир Путін? Чи все ж таки провокація – це розширення НАТО, прагнення України до євроатлантичної інтеграції та постачання зброї Україні?
Спостерігачі наголошують, що під час переговорів із французьким президентом Емманюелем Макроном і головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн голова КНР Сі Цзіньпін ніяк не реагував на пропозиції зупинити Росію, жодного разу взагалі про неї не згадував, жодного разу не сказав слова «війна».
Більше того, навіть розміщення Росією ядерної зброї в Білорусі – що нібито прямо суперечить уявленням Китаю про нерозповсюдження ядерної зброї – Сі Цзіньпін також не засудив. У КНР взагалі ніхто навіть і не намагається засудити Росію за її вторгнення до України.
Російський пропагандистський наратив
У день приїзду Макрона до Китаю посол Китаю в ЄС Цу Фун, який намагався створити в європейців враження «обмеженості» російсько-китайської співпраці, чітко заявив, що Китай не засуджує російське вторгнення тому, що розуміє російське пояснення війни як спробу захиститися від НАТО, що підбирається до кордонів РФ.
У КНР ніхто навіть і не намагається засудити Росію
А це – очевидний російський пропагандистський наратив. Не кажучи вже про інший демонстративний жест Пекіну якраз напередодні приїзду Макрона і фон дер Ляєн. Перша розмова нового прем’єра КНР Лі Цяна із главою уряду іншої держави. І з ким? Із прем’єром Росії Михайлом Мішустіним. В офіційних повідомленнях – жодного слова про війну.
Що було потрібно голові КНР?
Так що тоді потрібно було Сі Цзіньпіну від Емманюеля Макрона, якщо він погодився вислуховувати пропозиції, які його не дуже цікавили? Відповідь напрошується, якщо вслухатися у те, що говорив голова КНР під час переговорів із французьким президентом та головою Єврокомісії Сі Цзіньпін демонстрував, що ставиться до Євросоюзу та Франції як до самостійних партнерів. А ось Сполучені Штати лише заважають відносинам КНР та європейців.
У Пекіні переконані, що європейці зацікавлені в економічних зв’язках з Китаєм і не надто сильно критикуватимуть китайське керівництво за підтримку Росії. І Макрон багато в чому виправдав їхні висновки, коли приїхав до Китаю разом із представницькою делегацією діячів французького бізнесу.
Як і колись Путін, Сі Цзіньпін переконаний, що всерйоз розмовляти про майбутнє можна лише зі Сполученими Штатами, а з європейцями вибудовувати відносини економічної залежності. Й це – небезпечна ілюзія не тільки для самого Китаю, але й для українців разом з Європою.