Український телеведучий і підприємець Даніель Салем — про службу в ЗСУ та життя на війні в інтерв’ю Viva!
Після 24 лютого вони змінили смокінги на піксель, мікрофон на автомат, знімальний майданчик на бліндаж і почали захищати нашу країну. Це телеведучі, музиканти, актори, що стали військовими. У кожного своя історія, та мотивація одна на всіх – наша перемога.
У спецпроєкті «Stories з війни» – про будні в зонах бойових дій, страхи та виклики, віру в завтра з уст тих, кого звикли бачити на телеекранах та за ким слідкуємо в соцмережах.
― Пригадуєш, як зустрів минулий 2022-й рік? А як зустрів цей новий 2023-й?
Минулого року був на роботі. Заклад був у моєму домі. О 23:58 піднявся додому, поцілував доньку й знову пішов працювати. Цього року відсвяткував на заправці дорогою з Херсону додому разом із касиркою пані Тетяною, якій заплатив за бензин, і оператором колонки паном Борисом, який заливав цей бензин. З’їли мандаринки і випили каву.
― З тих пір, як пішов служити, що найбільше змінилося у твоєму світогляді?
Багато чого змінилося. По-перше, люди, які мене оточують. По-друге, змінився стан. Вже не можна бути на напівтонах взагалі. Я став більш нахабним і говорю те, що думаю. Змінилося те, що немає зараз моєї доньки біля мене. Взагалі змінилися відчуття. Все стало дуже оголеним, болісним.
Став ненавидіти росіян, рашку, не слухаю російських пісень, не читаю російською. Багато агресії, але разом із нею з’явилося багато любові до своєї країни, доньки, українців, себе, велика повага до нашої нації. Почав читати більше про Україну.
― Як ти підтримуєш свій бойових дух? Що допомагає триматися та йти далі з позитивом?
Телефонний дзвінок доньки підтримує мій бойовий дух. Багато часу проводжу наодинці. Я дивлюся, хто поруч зі мною, хто мої бойові брати, з якими я ходжу на нуль, виконую завдання. Для мене це важливо. Я розумію, що це особливий час. Готовий приймати ситуацію, як вона є. Я знаю, що завтра мій сніданок може бути останній, тому ціную сьогодні. Як можна без позитиву, без усмішки дивитися на це? Ніякої бентеги, тільки усміхайлики.
― Ти закінчив медичний університет за спеціальністю хірург-офтальмолог. Чи доводилось тобі використовувати свої знання з медицини під час війни та яким чином?
Так, багато разів допомагав як бойовий медик, хоча це не моя спеціалізація зараз. Навіть тампон вставляв в кульову рану. Я розумію все, що потрібно робити. Взагалі за час навчання та роботи хірургом-офтальмологом я провів більше 268 операцій.
― Розкажи про свою травму. Момент, коли ти втратив слух: чи можеш ти пригадати, як це відбулося, в яких умовах і що відчував тоді?
Так, все пам’ятаю. Це був вибух гранати біля мене. Дуже боляче. Ти втрачаєш свідомість, не розумієш, де ти знаходишся, нудить, погана координація. Це страшно. Ти розумієш, що біля тебе зараз стрільба, ближній контакт. Ми ― стрілкова група, тому ми постійно у ближньому контакті. Зараз я втратив слух на ліве вухо. Нічого не чую. Коли закінчиться війна, займуся лікуванням.
― Саме тому ти став амбасадором слушної кампанії «Чуєш? Плюс. Плюс»? Можеш поділитися подробицями, про що це?
Так, авжеж. Дуже потрібна ініціатива. Це й реабілітація тих військових, які вже мають травми органів слуху. Ось як, наприклад, я. І захист від таких ушкоджень за допомогою активних фільтрів-беруш, які спрацьовують на потужні звуки. Це не навушники, які використовуєш при потребі. Їх можна носити тривалий час. І вони не блокують звичайні звуки, тобто ти чуєш все навколо. «Відчуй» вже 10 років допомагає українцям із порушенням слуху. Зараз їхній досвід безцінний для військових.
― Наскільки травма органів слуху заважає тобі у військовому житті та як ти пристосувався до неї?
Завжди повертаю голову на праву сторону, щоб почути. Трішки відчуваю себе неповноцінним. Стараюся про це не думати, справляюся. Знаєте, це за принципом: не можемо літати ― будемо йти, не можемо йти ― будемо повзти.
― Які травми на фронті трапляються найчастіше? Як думаєш, що можна і треба робити, щоб запобігти їм?
Найчастіша травма ― контузія. Ми завжди отримуємо мікро-, макроконтузії. Будь-який вибух, стрільба ― мікроконтузія гарантована. Ти необов’язково відразу можеш відчути негативні наслідки того всього. Воно має відкладений ефект. Ось чому треба запобігати таким впливам. Щоб потім почути на повну салют Перемоги, сміх доньки, прибій Чорного моря. Індивідуальні фільтри захисту, на які фандрейзить «Відчуй» у межах кампанії «Чуєш? Плюс. Плюс» ― якраз про це, про зберегти слух українських військових для мирного життя.
― Що найперше потрібно буде нашим захисникам та захисницям після перемоги, щоб повернутися до мирного життя, на твою думку?
Я не є спеціалістом у цих питаннях. Але, думаю, що це має бути комплексний підхід та допомога. Супровід і медичний, і психологічний, юридичний, страховий, навіть банківський. Військовий приїжджає додому і бере війну з собою. Це важко. Захисникам і захисницям треба знати, що про них дбають і люблять.
― Як й усі ми, ти, напевно, уявляв момент оголошення нашої Перемоги? Що найперше зробиш у цей момент, який неодмінно відбудеться?
Перше, що зроблю ― заплачу. Я дуже сентиментальний.
Поплачу, обніму побратима, який буде біля мене, подивлюся, як наш найкрутіший президент оголосить про цей історичний момент країні.
