Історію щастя після болю та сліз розповів керівник обласної клінічної лікарні імені І.Мечникова у Дніпрі.
Благовіщенська історія, яка дає чимало прикладів того, як правильно поводитись у час війни, щоб не втратити дорогоцінне життя.
Сергій Риженко, генеральний директор обласної клінічної лікарні імені Іллі Мечникова у Дніпрі показав на світлині молоду лікарку-неонатологиню, яка стоїть біля дитячого коювезу з новонародженим немовлям.
Лікарку звати Тетяна Суліна і вона наразі повністю заміняє маленькій дівчинці маму.
А маму немовляти звати Олександра. Кілька днів тому вона все ж вирішила евакуюватись з охопленого боями та зруйнованого Бахмуту.
«З моєю дитиною все буде добре», — тепер каже Олександра.
Сергій Риженко розповів, що молода жінка провела майже всю вагітність під звуки сотень пострілів гармат, гул літаків над головою. Вона знаходилась у підвалі вагітна з маленькою дитиною.
«Бомби, міни, снаряди падали так близько, що сім’я, щоб вижити, залишила все, їхали перекладними до Дніпра. По дорозі стало зле, попросилась довезти до Мечникова», — повідомив пан Риженко.
Консиліум вирішив: не витрачаючи часу і жінку відвезли до операційної.
«На світ з’явилася маленька україночка, яка стала улюбленицею великого героїчного колективу, вагою 770 грамів і зростом 33 см», — поділився звісткою про народження маленької дівчинки керівник лікарні.
Тепер лікар-неонатологиня Тетяна Суліна допомагає дівчинці набрати вагу, рости та набиратись сил, не залишає її навіть на хвилину.
А мама дівчинки теж одужує і дуже сумує за рідним Бахмутом, який любить та хоче повернутись у місто після війни.
«Щоб мати щастя без війни та сліз…» — пише керівник лікарні Сергій Риженко.
До слова, у Бахмуті лишається ще кілька тисяч мешканців, серед них є і неповнолітні діти. Кабмін прийняв рішення про примусову евакуацію дітей. Відмова не допускається. Дитину під час евакуації має супроводжувати один з батьків, опікун чи законний представник її інтересів.