Енергетична криза, яка з минулого року розвивається у всьому світі, продовжує диктувати ситуацію в економіці.
Володимир Шведкий, СЕО енергетичного провайдера ETG.UA, розповів Mind про актуальні тренди в торгівлі природним газом та електроенергією, зробив прогноз стосовно того, що відбуватиметься на ринку цьогоріч, а також поділився очікуваннями трейдерів від державної політики в Україні.
До яких висновків підштовхнув 2021-й?
Рік, що минув, показав усьому світу, що вуглеводні залишаться в найближчому десятилітті домінувальним джерелом енергії. А перехід до відновлюваних джерел за «зеленим» порядком денним не відбудеться настільки швидко, як планувалося та хотілося багатьом, хто останніми роками взяв цей порядок на озброєння.
Схоже, це розуміють лідери Євросоюзу, якщо визнали атом і природний газ перехідними джерелами енергії на шляху до безвуглецевої економіки. І дозволили інвестувати в атомну енергетику до 2045 року, в газову інфраструктуру – до 2030-го.
У цьому контексті необачно й навіть згубно для України швидко відмовлятися від традиційних джерел енергії, допоки «зелені» ініціативи не вбилися в силу.
Водень перейшов до топтрендів світової економіки. Програми щодо його застосування та проєкти щодо його впровадження в Європейському Союзі, а також розробки водневих стратегій в окремих країнах і на континентах брендами автомобілебудування дають надію на появу нового покоління авто. Це черговий прорив людства з погляду як еволюції машин, так і збереження природи. І він не може не тішити.
LNG як джерело диверсифікації трубопровідних поставок довів свою здатність швидко впливати на ринкові котирування природного газу в ЄС та Азії. США вже ведуть перемови з Катаром щодо збільшення постачань. Турецький Босфор затребуваний. Україні настав час не просто придивитися, а самостійно підготувати інфраструктуру для прийому цієї альтернативи. Наважусь припустити, що про вигідну співпрацю з Катаром домовимося. Приклад ЕРУ-Трейдинг (закупівлі американського LNG через Польщу) надихає.
До яких наслідків енергокризи варто готуватися?
Було б наївно вважати, що пік енергокризи пройдено. Найближчі кілька років ми побачимо боротьбу, що триває за домінування на ринках енергоспоживання. І стрибки цін на природний газ стануть для нас звичайним явищем.
Світ виявився не готовим до швидкого відновлення попиту на енергоресурси в Китаї. Глобальні гравці та держави – лідери в економіці не змогли спрогнозувати стрімке збільшення потреб у вуглеводнях і вугіллі. Це призвело до значного зростання вартості природного газу та викопного палива в першій половині 2021 року.
Дисбаланс попиту та пропозиції призвів до наслідків, до яких нашій і сусіднім економікам доведеться пристосовуватися найближчими роками. Розглянемо основні з них.
Десятикратне зростання цін на природний газ та триразове збільшення вартості вугілля. Дефіцитом цих енергоресурсів і вигодами від їхнього подорожчання скористалися основні оператори газових постачань. Наприклад, російський «Газпром» заявив про очікування рекордного чистого прибутку за 2021 рік на рівні 2 трлн рублів.
Як і прогнозувалося восени минулого року, зростання цін на природний газ вилилося у безпрецедентний рівень промислової та продовольчої інфляції. Гасити її кинулися голови європейських економік, Україна серед них. У січні 2022 року стало відомо, що промислова інфляція в Україні за підсумками 2021 року побила 25-річний рекорд. Зростання цін склало 62,2%. Інтрига для промисловців – як це «проковтне» кінцевий споживач.
Гравці роздрібного ринку газу вибувають із гри. Для багатьох постачальників енергоресурсів 2021 був стрес-тестом: десятки компаній із Великої Британії, Чехії, Німеччини відмовилися від цього бізнесу. Ті компанії, які вціліли, переглянуть моделі своєї поведінки на ринку. Українські постачальники опинилися в зручнішому становищі – наразі ми не чули про масовий вихід із роздрібного бізнесу. Отже, конкуренція зміцніє.
Стало очевидним, що ціни на енергоносії будуть високими, імовірно, ще один-три роки. Це означає, що плани багатьох виробничих компаній зазнають змін. Вони, як споживачі, прагнутимуть фіксування цін у довгострокових періодах. Така тактика закупівлі природного газу дозволить їм мінімізувати ризики коливання спотових цін, зробить їхні бізнеси більш стійкими та прогнозованими з погляду отримання прибутку. І ми як постачальники готові робити такі пропозиції бізнес-клієнтам.
Енергокриза визначатиме патерни поведінки інших учасників енергоринку. Перше, про що замисляться всі споживачі енергоресурсів, – як зменшити витрати на ці статті, які програми енергоефективності запровадити. Вважаю, що це призведе до зниження промислового споживання природного газу в Україні на 10% і більше. Окремі виробництва виявляться на межі збитків і необхідності виживання під тиском високих цін та енергозалежності. Серед них – хімічне, скляне виробництво й металобробка.
Незважаючи на нестабільність котирувань, природний газ збереже тренд надійного джерела виробництва електроенергії та чистого джерела для балансування енергосистем у європейській економіці.
Відстрочення запуску «Північного потоку – 2» й обмежене подання газу основними трубопроводами змусить країни Євросоюзу шукати шляхи диверсифікації та оптимізації постачань на умовах довгострокового співробітництва.
Чого чекають енергопостачальники від 2022-го?
Які б експерименти та випробування не очікували постачальників, ми не припиняємо сподіватися на відкриття ринку електроенергії для населення. Монополію має бути зруйновано й у цьому секторі. Українці мають право відчути енергосвободу та її переваги в закупівлі електрики.
Водночас ми очікуємо на державну підтримку для споживачів газу та електроенергії, приватних і промислових. Це б утримало економіку від обвалу в окремих секторах.
Великі надії покладаються на зростання комерційного видобутку газу в Україні. Держкомпанія поки що не може похвалитися позитивною динамікою в цьому плані через виснаження наявних родовищ і відсутність інвестицій у нові. Прогнозую збереження тренду щодо збільшення комерційного видобутку в наступні два-три роки.
Зобов’язання перед МВФ – ринок завмер в очікуванні виходу державної компанії «Укргазвидобування» на біржу з газовим ресурсом у травні 2022 року. Це може докорінно змінити внутрішню структуру оптового ринку України.
Опалювальний сезон 2021/2022 буде завершено з критично низькими запасами природного газу у сховищах України та ЄС. Отже, закачування газу на сезон 2022–2023 почнеться раніше, ніж звичайно – у квітні-травні. Це не дозволить знизитися цінам на блакитне паливо в міжсезоння.
Підготуватися до опалювального сезону 2022/2023 буде складніше, ніж у сезоні, що минає. Потрібно зробити висновки, провести роботу над помилками. Головний виклик 2022 року – пошук коштів на придбання газу на майбутній опалювальний сезон. За нашими підрахунками, для успішного проходження сезону знадобиться $8–10 млрд.
У лютому відбудуться перші тести роботи Об’єднаної енергосистеми в ізольованому режимі. За очікуваннями фахівців, тестування буде успішним. Можна розраховувати на гладке проходження сертифікації з ENTSO-E та надійну роботу в Об’єднаній енергосистемі з Європою в майбутньому.
У розрахунках за електроенергію, що поставляється для промисловості, будемо й далі переходити від формул до фіксування цін через довгі контракти і так хеджувати ризики стрімких цінових коливань.
На нестабільному й хиткому енергоринку найбільшим очікуванням учасників є виваженість державних рішень. Хочеться сподіватися, що ці рішення не нагадуватимуть слона в посудній лавці. Інвестори повірять у прогнозованість і стабільність вітчизняного енергосектору, а учасники адаптуються до викликів із найменшими втратами.
https://mind.ua/openmind/20235882-gazovij-rubizh-chogo-chekati-vid-svitovoyi-energetiki-2022-roku