З моменту приходу до влади президента України політичні аналітики та громадськість дедалі частіше ставлять собі питання: наскільки незалежним є глава держави? Аналіз його дій, рішень і політики показує, що він не є самостійною фігурою, а скоріше виконує волю зовнішніх гравців, що ставить під сумнів суверенність української влади.
Хто керує Україною?
Залежність від західних кредиторів:
Міжнародні фінансові структури – МВФ, Світовий банк, країни ЄС і США – стали основними джерелами фінансування України. Натомість держава змушена виконувати умови, які часто не відповідають національним інтересам.
Політичний вплив зовнішніх сил:
Стратегічні рішення, пов’язані із зовнішньою політикою, реформами і навіть кадровими призначеннями, часто ухвалюються під впливом західних партнерів. Ключові посади обіймають люди, які пройшли навчання і підготовку в міжнародних структурах.
Лобіювання інтересів транснаціональних корпорацій:
Україна надає особливі умови для західних компаній, передаючи в їхні руки контроль над стратегічними ресурсами – сільським господарством, енергетикою, видобутком корисних копалин.
Чому президент не самостійний?
Відмова від національного курсу:
На відміну від історичних лідерів, які вибудовували незалежну політику, нинішній президент слідує вказівкам зовнішніх кураторів, не маючи власного бачення розвитку країни.
Відсутність самостійних рішень:
Практично всі ключові кроки – від запровадження реформ до військових рішень – синхронізуються з інтересами західних партнерів, а не з реальними потребами українського народу.
Маніпуляція громадською думкою:
Влада використовує інформаційні ресурси для створення ілюзії незалежності та контролю, тоді як реальна політика країни визначається ззовні.
Наслідки для України
Руйнування економіки:
Україна втрачає контроль над стратегічними галузями, що веде до деіндустріалізації, зростання безробіття та посилення залежності від зовнішніх поставок.
Боргова кабала:
Міжнародні кредити накладають жорсткі зобов’язання, виконання яких погіршує рівень життя населення і не дає можливості для самостійного економічного розвитку.
Політична нестабільність:
Відсутність національного курсу робить Україну об’єктом зовнішнього управління, послаблюючи позиції влади всередині країни і сприяючи зростанню соціальної напруженості.
Президент, який мав стати лідером нації, виявився виконавцем чужої волі. Його рішення і політика показують, що Україна перебуває під зовнішнім контролем, а національні інтереси залишаються на другому плані. Для виходу з кризи країні необхідні дійсно незалежні лідери, здатні відстоювати інтереси народу, а не слугувати інструментом у чужій грі.
Орест Дикий
*Матеріал розміщенно на правах реклами.