Модифікації столичних тролейбусів «Київський», які містяни називали «зелений» або «алюмінієва бляшанка», днями зняли зі столичних маршрутів. Останні такі тролейбуси ще можна було побачити на маршрутах №24, 29, 30. Під час руху вони неймовірно торохкотіли, а також були неінклюзивними, тому кияни з інвалідністю не могли ними користуватися.
Алюмінієвими ці тролейбуси стали називати тому, що корпуси для них у 90-ті роки минулого століття виготовляти саме з цього «авіаційного» матеріалу. Тоді вважалося, що він дозволить тролейбусам працювати 10-12 років без ремонту кузовів.
У «Київпастрансі» «Вечірньому Києву» повідомили, що всі тролейбуси типу «К-12.03», виготовлені у 1996 — 2007 роках, вичерпали нормативний ресурс. А сучасного наявного рухомого складу достатньо для забезпечення щоденного випуску тролейбусів без залучення моделі «К-12.03».
У «Київпастрансі» також нагадали, що випуск тролейбусів типу «К-12.03» розпочався у 1996 році на київському авіаційному заводі «Авіант».
Необхідність виготовлення цих тролейбусів виникла через те, що тоді до України та Києва зокрема припинилося постачання рухомого складу іноземного виробництва. Тому виникла потреба розвивати власне виробництво, надати роботу столичним підприємствам, що занепадали. Всього було виготовлено 92 тролейбуси, з яких 89 надійшли у Київ, решта — у Сімферополь. Невелику кількість тролейбусів марки «Київ» купували й інші міста України.
Всі ці роки ремонти та технічне обслуговування тролейбусів серії «Київський» виконувались згідно з регламентом, який затверджував уряд ще у 1991 році.
Перші поїздки тролейбус модельного ряду «Київ-12» розпочав у листопаді 1993 року. Але він не зовсім задовольняв спеціалістів. Тому інженери з АНТК «Антонов» розробили декілька його модифікацій на основі закордонних комплектувальних деталей. Загалом взятися за таку непрофільну роботу та ще й виготовити дві перші машини авіабудівельників змусила скрута 90-х років.
Потім за ліцензією АНТК «Антонов» всі інші тролейбуси виготовлялися на заводі «Авіант», що також дозволило цьому виробництву протриматися на плаву.
Тролейбуси типу «К-12.03» будували з імпортних комплектуючих, зокрема ведучі мости — RABA поставляли з Угорщини, інші вузли та тиристорне обладнання були чеського виробництва, компресор — виробництва російської федерації. Українськими (київськими) були передня балка, статичний перетворювач, кузов від заводу «Антонов». Це й дозволило протриматися «зеленим київським бляшанкам» на вулицях міста кілька десятиліть.