Стрімкий розвиток високих технологій – шлях до рабства чи спасіння? (Частина 2.)

Продовжуємо серію інтерв’ю на актуальні теми сьогодення, щодо наслідків цифрової революції початку 21 століття, робототехніки, штучного інтелекту, криптовалютного ринку, перспектив його розвитку, наявних ризиків і способів захисту від них.

Нашим співрозмовником є юрист в області міжнародного права, адвокат, учасник:

  • “Міжнародного союзу адвокатів” UIA (https://www.uianet.org/fr)
  • “Американської асоціації адвокатів” ABA (https://www.americanbar.org/en/)
  • “Міжнародної асоціації адвокатів” IBA (https://www.ibanet.org/)доктор філософії -Костянтин Кривопуст (https://kryvopust.com/).
  • UA2DAY: « Костянтине, в минулій частині нашого з Вами інтерв’ю Ви наголошували на необхідності створення міжнародного правового поля для регулювання взаємодії людини і високих технологій. Зокрема, шляхом прийняття окремої резолюції Організації Об’єднаних Націй, яка б поклала початок новій галузі права. Чи відомо Вам про подібні напрацювання?»

    Костянтин  Кривопуст: « Так, останні роки багато науковців, правників приділяють даному питанню особливу увагу. Серед них слід відзначити представників Китаю, які розробили «Китайський план розвитку робототехнічної промисловості», Японії – «Нова стратегія роботів», Кореї – «Корейський генеральний план розвитку робототехніки», США – «Американська національна робототехнічна ініціатива» та інші. Подібні напрацювання вкотре підтверджують актуальність питання оформлення «єдиних правил і червоних ліній». Та на даний час ми можемо спостерігати створення правових основ лише на рівні окремо взятих держав, що, в свою чергу, є недосконалим підходом до врегулювання цієї, вкрай важливої проблеми.

    Подібне становище можливо порівняти з питанням освоєння космосу, яке, фактично, регулюється лише на основі «Угоди про принципи діяльності  держав із дослідження і використання космічного простору» від 1967 року та внутрішнім законодавством кожної із зацікавлених країн. Так от, саме такий підхід та недосконалість/застарілість «Угоди про космос» надає можливість безлічі шахраїв трактувати норми права на свій власний розсуд, без будь-якої відповідальності за свої дії.

    Для прикладу, нагадаю Вам історію американського підприємця Деніса Хоупа, який, завдячуючи «прогалинам» у міжнародному праві, успішно «приватизував» Луну і інші космічні об’єкти та почав заробляти мільйони на продажу ділянок на них.

    Що стало першопричиною таких можливостей?

    Відповідь єдина – бажання кожної з окремо взятих держав самостійно регулювати правовідносини в такій відповідальній сфері, як космос і, звісно – бездіяльність ООН.

    Отже, при децентралізованому підході і без відповідної резолюції ООН подібна доля чекає і високотехнологічні галузі, такі як робототехніка та розвиток штучного інтелекту, що заздалегідь закладає основи для маніпуляцій і відповідні та вкрай небезпечні ризики для людства».

    UA2DAY: «Який на Вашу думку вихід з даної ситуації?»

    Костянтин Кривопуст: «Вихід можливий єдиний – централізована система управління шляхом залучення ресурсів ООН».

    UA2DAY: «Костянтине, говорячи про робототехніку і перспективи розвитку систем штучного інтелекту та їх вплив на загальний розвиток людства, ми хотіли би поцікавитися Вашим баченням стосовно перспектив розвитку новітніх платіжних засобів та систем, накшталт криптовалют, криптобірж, їхньої легітимності і загальної користі для людства. Адже, погодьтеся, за останні 15 років дані технології завойовують мільйони прихильників по всьому світу і перетворюються в нову фінансову систему. Чи не здається Вам, що подібна тенденція має також викликати певні загрози? І, якщо так, то які шляхи для боротьби із такими загрозами?» 

    Костянтин Кривопуст: «Так, не можу з Вами не погодитися – за останні десятиліття в світі формується абсолютно нова фінансова система, знову таки – децентралізована. Для того, аби розібратися в суті даної системи, необхідно проаналізувати основну мету її створення.

    На мою думку, нею є природнє бажання людини вільно розпоряджатися належним їй ресурсом, в тому числі в процесі товаро обміну. І, от саме те, як людина реалізовує своє «природнє бажання», намагалися і намагаються контролювати уряди всіх, без виключення, держав. Мотивація подібних урядових дій досить проста – без забезпечення подібного контролю не існувало би основних важелів впливу держави на громадянина, а отже і держави в цілому. Не для кого не є секретом, що в основі консервативної фінансової системи знаходиться бажання заробляти, і саме на ресурсі, який належить кожному окремому громадянину. Заробляти на відсотках, транзакціях, численних заборонах, тощо. Саме це і стало основною причиною зародження нової фінансової системи, в якій використовуються криптографічні валюти, які обертаються на криптографічному ринку і, здебільшого, є не підконтрольними державним інституціям. Начебто, ідеально.

    Однак, не слід забувати про загрози, які несе в собі безконтрольність – від можливості фінансування тероризму, організації угод із купівлі наркотичних речовин і зброї, різного роду кіберзлочинів і закінчуючи банкрутством фінансових систем у малорозвинених державах.»

    UA2DAY: «Тобто, Ви закликаєте до жорстокого регулювання новітньої фінансової системи?»

    Костянтин Кривопуст: «Ні, особисто я вважаю, що будь-яке регулювання криптографічних інструментів спаплюжить основну ідею їх виникнення і покладе край таким продуктам, як Біткоїн, та і всій інфраструктурі в цілому. Підхід до розвитку криптографічної фінансової системи має бути децентралізованим, який би виключав участь у процесі товарообміну посередників і держав зокрема.

    Наразі ми спостерігаємо за тим, що в загальній міждержавній площині не виникла напрацьована практика поводження із подібною системою. Так, в одних державах, накшталт Німеччини, систему легалізують. В інших, накшталт Росії – намагаються заборонити. Подібна ситуація доводить єдине – нова фінансова модель стала альтернативою консервативній моделі фінансових взаємовідносин і викликає побоювання з боку урядів, які не бажають втрачати контроль. Отже, світ поляризувався на прихильників і ярих противників.

    В даному випадку, я вважаю, що цілком можливо знайти компроміс і об’єднати позитивні сторони двох систем. І перші кроки в цьому напрямку вже реалізовані. Так, нещодавно одна із найбільших криптобірж FTX анонсувала випуск нового фінансового інструменту – платіжної картки, за допомогою якої можливо використовувати і крипто і фіатну валюти. Отже, співіснування можливе. І це моє глибоке переконання.

    Стосовно ризиків, про які я згадував раніше, а саме – фінансування незаконної діяльності за допомогою криптографічних інструментів,  дана проблема лежить виключно в площині бажання чи не бажання міжнародних правоохоронних органів виявляти подібні випадки і жорстко карати за них. Я вважаю, що при використанні наявних технологій, які перебувають на озброєнні ФБР, Інтерполу та інших шанованих організацій – процес попередження незаконних операцій з криптовалютою не є проблемою. Було б бажання.

    Крім того, я не відкрию ні для кого секрет, якщо скажу, що основні криптовалюти не такі вже й «конфіденційні» і  спокійно відслідковуються відповідними структурами.

    Іншим питанням є захист самої криптовалютної одиниці, яка перебуває у власності користувача. Відомо, що рівень кіберзлочинності зростає в геометричній прогресії і кожен день ми спостерігаємо за новими випадками. Я вважаю, що це є основною проблемою, з якою необхідно боротися колективно. Для прикладу, шляхом створення міжнародного гарантійного фонду. Але про це я розповім Вам трохи згодом.»

    UA2DAY: «Костянтине, дякуємо Вам за професійне висвітлення і цікаве інтерв’ю».

    Костянтин Кривопуст: «Дякую Вам і до скорої зустрічі».

    Стрімкий розвиток високих технологій – шлях до рабства чи спасіння? (Частина 1.)

    Ми розпочинаємо серію інтерв’ю на актуальні теми сьогодення, щодо наслідків цифрової революції початку 21 століття, робототехніки, штучного інтелекту, криптовалютного ринку, перспектив його розвитку, наявних ризиків і способів захисту від них.

    Нашим співрозмовником є юрист в області міжнародного права, адвокат, учасник:

    UA2DAY: «Пане Костянтине, доброго дня, раді зустрічі з Вами. Гадаємо, що тематика нашої розмови може бути вкрай цікава аудиторії, оскільки, дійсно, початок 21 століття ознаменувався стрімким розвитком високих цифрових технологій. Ми спостерігаємо, як революційними темпами змінюється світ в області розвитку штучного інтелекту, робототехніки, платіжних засобів і систем. З одного боку – треба радіти, але й виникають нові ризики. Як особисто Ви ставитеся до такого стрімкого технічного прогресу?»

    Костянтин Кривопуст: «Доброго дня, дякую Вам за запрошення. Дійсно, останні два десятиліття ми спостерігаємо стрімкий розвиток високоінтелектуальних галузей, який виражається в створенні десятків нових продуктів, про які суспільство не могло і мріяти. Передумови подібних тенденцій були закладені ще в 20-ому сторіччі. Зокрема, завдячуючи таким організаціям, як DARPA. Слід зазначити, що споживача довгий час готували до сприйняття високотехнологічних продуктів, в тому числі і завдяки кінематографу. Чого лише варті голлівудські блокбастери про розвиток робототехніки, штучного інтелекту і подібне. Однак, все рівно, мало хто міг передбачити настільки стрімкі зміни, які нові технології приносять у більшість сфер нашого повсякдення. Особисто я, завдячуючи сфері своєї діяльності, яка є досить консервативною, ставлюся до подібних змін з обережністю і поясню чому.

    UA2DAY: «Так, було б цікаво почути».

    Костянтин Кривопуст: «Почнемо з основної мети розвитку будь-якої технології. На мою думку, вона має розглядатися через соціальну призму і бути спрямована виключно на ефективне покращення життя середньостатистичної людини. При цьому, не порушуючи її основні права і свободи. Отже, для того, аби оцінити, чи відповідає вищевикладена динаміка розвитку основній меті, необхідно проаналізувати її через площину юридичну в якій і закріплені основні «червоні лінії». І тут виникає основна проблема, оскільки рівень розвитку юридичного базису не відповідає сьогоденному темпу розвитку високих технологій. Тобто, із стовідсотковою впевненістю можна стверджувати, що діючі норми права явно застарілі і не можуть в повній мірі регулювати порядок використання нових високотехнологічних продуктів, що передбачає виникнення відчутних загроз, як для окремих галузей, так і для людства в цілому. Для прикладу:

    • розвиток штучного інтелекту корисний, однак, лише при розумінні і юридичному обгрунтуванні допустимої межі його граничного розвитку, при перетині якої виникнуть ризики поглинання природнього штучним;
    • розвиток робототехніки, який без належного правового регулювання позбавить мільйони людей по всьому світу робочих місць, чим спричинить підвищення рівня безробіття і голоду;
    • розвиток платіжних засобів і систем, без механізму правового захисту користувачів спровокує хвилю банкрутств, а також значне підвищення рівня злочинів у кібернитичному просторі, які ми вже спостерігаємо.

    Отже, на мою думку, розвиток будь-якої технології, звісно, має відбуватися, але паралельно із ним має вдосконалюватися міжнародна правова система, яка б могла як сприяти даному розвитку, так і запобігти шкоді основному бенефіціару прогресу – людству.»

    UA2DAY: «Костянтине, як на Вашу думку має відбуватися процес імплементації наукових розробок в юридичну площину і на якому рівні?»

    Костянтин Кривопуст: «З впевненістю можу сказати, що реалізація даного процесу вкрай необхідна і враховуючи рівень впливу новітніх розробок на людство – він має відбуватися на міжнародному рівні, зокрема ООН. Однак, основою даного процесу має стати принцип «не нашкодити».

    По перше, необхідно заснувати міжнародну дорадчу платформу. До участі у роботі платформи запросити представників всіх галузей виробництва, науковців, розробників, юристів, представників профспілкових організацій, споживачів, громадськість і напрацювати основні принципи взаємодії людства і штучної технології. Після цього, створити окремий комітет при ООН, за допомогою якого, закріпити основи міжнародного права в галузі високих технологій шляхом прийняття окремої резолюції Організації Об’єднаних Націй.»

    В другій частині інтерв’ю ми акцентуємо увагу на проблематиці розвитку криптовалют та цифровому праві, як окремому розділу міжнародного правового механізму.

    Турецький гамбіт. Частина 3.

    Не минуло і трьох тижнів, з того часу, як Національна поліція України пафосно заявила про виявлення злочинної схеми із розкрадання коштів МО України, виділених на купівлю турецьких бронежилетів.

    В тому ж повідомленні від НП було констатовано факт викриття двох підозрюваних – громадян України, які представляють інтереси Міністерства оборони України, а також проведення результативного обшуку, під час якого було вилучено значний об’єм грошових коштів.

    Проте, панове поліціанти вирішили не доводити до відома громадськості кого вони підозрюють, у кого проводили обшук, і яке відношення вилучені кошти мають до справи із ймовірного розкрадання коштів МО України..

    Звісно, таку вибірковість в поданні інформації можливо пояснити, наприклад таємницею слідства або ж відсутністю повного, всебічного і неупередженого слідства. Що і дотично підтверджується офіційною позицією потерпілої сторони – МО України, які заявили про відсутність фактів проведення обшуків у відомстві, а також про те, що єдиним підозрюваним у даному злочині вбачають керівництво турецької компанії, яке кошти отримало, а товар не поставило.

    І ось найцікавіше, в той час, як слідство НП намагається зшити справу проти представників МО України і надати турецькій компанії, так тої самої, яка “освоїла” кошти МО, статус потерпілої сторони – “підозрювані” представники МО України успішно вийграли, в інтересах МО, суд в Туреччині, заарештували кошти, які турки вкрали у вітчизняного відомства, та ще й домоглися порушення карної справи турецькою прокуратурою.

    Саме така інформація була опублікована в авторитетному турецькому виданні ODATV4: https://www.odatv4.com/guncel/ukrayna-dan-turk-sirketine-7-5-milyon-euro-luk-celik-yelek-haczi-250965

    В цьому контексті виникає логічне питання: “шановні панове вітчизняні поліціанти, чи не помилилися ви в процесуальних статусах сторін? Або ж не хочеться повертати отримані від турецьких шахраїв гроші за порушення замовного карного провадження?”

    Вбив конкурента: екснардепа Олександра Шепелева засудили до 15 років тюрми

    Колишнього народного депутата України засудили до 15 років ув’язнення. Його визнали винним у тому, що він умисно вбив свого конкурента.

    Народного депутата України V та VI скликань визнали винним в умисному вбивстві та засудили до 15 років тюрми. Прокуратура не розкрила ім’я, але вочевидь мовиться про Олександра Шепелева. Зокрема про це пишуть журналісти UA2DAY.

    Що трапилось

    Прокуратура довела у суді, що Шепелев організував умисне вбивство голови наглядової ради “АвтоКразБанку” – Сергія Кириченка. Повідомляється, що його вбили за попередньою змовою групи осіб з корисливих мотивів.

    Натомість Шепелев усунув банкіра як конкурента у сфері надання банківських послуг, оскільки сам був власником закритого акціонерного товариства.

    Зауважимо, що вбивство сталося ще у 2003 році. Тривалий час зловмисникам вдалося уникати покарання. Вбивство розкрили у 2012 році. Після цього Шепелев переховувався від правосуддя з 2013 по 2018 рік.

    Також варто нагадати, що це не єдине вбивство, яке замовив Шепелев.

    Яке покарання призначив суд

    Нардепу призначили покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, окрім житла

    У Туреччині помер злодій в законі “Антимос”

    У четвер, 15 вересня 2022 року, у віці 65 років пішов з життя Антимоз Кухілава, який відомий в статусі так званого “злодія в законі” на прізвисько “Антимос”/”Антик”/”Дідусь”. Про це повідомляє поінформоване джерело UA2DAY.

    За його словами, серце одного з найпотужніших представників еліти злочинного світу України перестало битися в одній з лікарень турецької Анталії. Згідно версії, до якої схиляються співрозмовники автора цих рядків, причиною смерті достойника вважається загальне погіршення стану здоров’я “Антимоса”, до якого міг призвести поважний вік.

    “Це не афішувалося, але десь півтора роки тому “Антика” було госпіталізовано, йому робили операцію з видалення кісти в голові. Плюс суттєво давалися взнаки інші болячки”, – зазначає інсайдер UA2DAY.

    Як би там не було, але 16 вересня віддати шану померлому “злодію в законі” з так званого “сухумського клану” прямо на територію медичного закладу прибуло декілька його знайомих та близьких. Що ж стосується офіційної церемонії прощання та поховання Кухілави, то вона, як вважається, має відбутися 19 вересня після доправлення тіла кримінального генерала на етнічну Батьківщину.

    Нагадаємо, що саме “Антимос”, який обрав у якості своєї резиденції Одесу, наприкінці 1990 – на початку 2000-х років вважався одним із найбільш впливових “злодіїв в законі” на вітчизняних теренах. За його протекції/участі відбувалися “коронації” знакових для України достойників як Сергій Мамедов (“Мамед”), Олексій Сальніков (“Льоха Краснодонський”), Полікарпе Джанелідзе (“Полік”), Міндія Горадзе (“Лавасогли Батумський”) тощо.

    Про ступінь авторитету Кухілави яскраво свідчив і той факт, що саме він став першим за часів незалежності нашої держави кримінальним генералом, який навесні 2008 року дав публічне інтерв’ю вітчизняним журналістам.

    У цій розмові з кореспондентом видання “Сьогодні” “Антик”, зокрема, розмірковував стосовно потенційних якостей достойників, які прагнуть досягти верхівки кримінального Олімпу та найвищої сходинки в злочинній ієрархії. За його словами, такий претендент “має бути гарним психологом, оскільки провідна його місія – виступати третейським суддею у різних суперечках та “непонятках”.

    “А для цього обов’язково потрібно чудово розбиратися в людях. Непогано бути освіченою людиною. Я, наприклад, багато читаю, а школу свого часу закінчив усього з двома четвірками. Та й те, одну з них поставила мама-вчителька”, – пояснював Кухілава.

    Зауважимо, що ані така “медійна відкритість”, ані здійснення в середині “нульових” легалізації “злодія в законі” на українських теренах (шляхом отримання вітчизняного громадянства в 1996 році), не допомогли “Антимосу”, коли за нього щільно взялися працівники УБОЗу. У травні 2009 року силовики домоглися визнання його паспорту з тризубом недійсним, після чого – здійснили депортацію Кухілави.

    Очікувалося, що після цього “Антику” загрожує притягнення до кримінальної відповідальності та в’язниця в Грузії. Втім, достойнику вдалося оперативно вийти сухим з води, після чого він перебрався на берег Босфору, але продовжував (як подейкували, через свого сина) тримати руку на пульсі за окремими делікатними процесами в Україні. 

    На початок 2017 року припадає остання гучна згадка про “Антимоса” в контексті його українських звитяг. Тоді “злодій в законі” (який на той час вже давно мав на руках рішення суду про поновлення його паспорту громадянина України) ненадовго прибув до Одеси, що визнавали місцеві силовики.

    Згідно однієї з версій, реакцією вітчизняної правоохоронної системи на такий “камбек” з боку Кухілави стала “реанімація” кримінальних справ щодо обставин документування Антимоcа Хухутовича паспортом з тризубом. За інформацією автора цих рядків, йшлося щонайменше про два провадження.

    Доля одного з них ніяким чином не простежується в нетрях відкритої частини судового реєстру. Що ж стосується другого, то як раніше вже повідомлялося, воно стосується заслуженого тренера України з вільної боротьби Василя Златова. Останньому закидають підробку документів (ч.1 та ч.4 ст.358 КК України) на користь “Антимоса”, завдяки чому “злодій в законі” в 90-х роках незаконно отримав український паспорт. Розгляд цієї історії триває й понині.

    Навесні 2021 року Антимоза Кухілаву як громадянина України було внесено до переліку кримінальних елементів, відносно яких застосовано санкції РНБО, під №554. Відповідні обмеження “злодій в законі”, на відміну від чималої кількості “колег по цеху”, у судовому порядку не оскаржував. До святкування свого 66-го дня народження він не дожив трохи більше півмісяця.

    Покійтеся з миром, Антимос Хухутович. Земля Пухом.

    Турецький гамбіт. Частина 2.

    Або як турецькі овочівники заволоділи 16,6 млн. євро оборонного бюджету України

    Минулого тижня українські ЗМІ облетіла новина про затримання шахраїв, що заволоділи більш ніж півмільйоном доларів Міноборони, які було призначено для закупівлі військового спорядження. Правоохоронці повідомили про підозри трьом учасникам злочинної схеми, двоє з яких є громадянами України – засновниками офшорної компанії на території Королівства Бахрейн і один з яких – чинний адвокат.

    На думку слідства, як представників МО, зазначені громадяни знайшли за кордоном постачальника товарів військового призначення для потреб ЗСУ та організували укладення угоди між оборонним відомством та турецькою компанією на загальну суму понад 16 млн євро. Далі, для заволодіння коштами фігуранти переконали керівництво турецької компанії укласти угоду із підконтрольним товариством на закупівлю 1000 бронежилетів для ЗСУ. В результаті офшорна компанія отримала 580 тис. дол., але жодних поставок продукції військового призначення не було. Під час обшуків в зловмисників правоохоронцями було вилучено 17 млн грн, 400 тис. дол., 100 тис. євро, чорнові записи та документацію.

    За інформацією видання “Українська правда”, в рамках цієї кримінальної справи також пройшли обшуки за місцем знаходження керівника Департаменту закупівель і постачань МО, в ході яких було вилучено велику суму грошових коштів. Однак, того ж дня Міністерство оборони виступило з офіційним спростуванням: грошові кошти у посадовця МО в ході обшуку знайдено та вилучено не було; обшуків в міністерстві не проводилося; повідомлень про підозри посадовим особам МО у цьому кримінальному провадженні не відбувалося.

    Мало того, що увесь цей детектив почав виглядати досить неоднозначно, так ще й при більш детальному аналізі справ, це відчуття лише посилилося.

    Навіть при першому наближенні, відразу впадає в очі той факт, що в цій справі немає заявника, переконливих доказів і взагалі досі достеменно незрозуміло що це насправді було: “форс-мажор” чи “умисний злочин”. Вочевидь, що розпочата ця справа була за ініціативи національної поліції, розслідувалася поспіхом та без координації з іншими держінституціями. Потерпіла сторона, тобто МО зверталася чомусь не до МВС, а до Арбітражу ТПП (де отримало рішення на свою користь), до турецького суду (який заарештував банківські рахунки та активи турецької компанії), а також до Посольства України в Анкарі і до Посольства Туреччини в Україні. Робота, за словами міністра О.Резнікова триває.

    Я переконаний у непорушності правила презумпції невинуватості. Тому використаю слово не “коли”, а “якщо”. Так ось, якщо провина зловмисників буде доведена, вони отримають тривалі терміни ув’язнення” – заявив міністр, який до того ж є професійним юристом.

    Достатньо дивною виглядає “фінансова арифметика” у цій справі, за версією слідства. За повідомленнями Нацполіції, при обшуках було вилучено 17 млн грн, 400 тис. дол. і 100 тис. євро. При цьому загальна сума перерахованих коштів складає 16,6 млн євро. Де решта 16 млн євро? Чому свою “частку” зловмисники отримали в Україні у національній валюті, а не лишили на рахунках за кордоном? Як гроші із Бахрейну опинилися за місцем їх вилучення в Україні? В кого саме їх було вилучено?

    Зважаючи на повідомлення у ЗМІ, в цій справі вже встановлено зловмисників з-поміж українців, але досі немає відповідей на більш загальні питання: Що насправді відбувалося як злочин – неправомірне завищення ціни, т.зв. “відкат” або фіктивна угода?  Хто організатор цієї схеми і яким є коло її учасників? Чому вручено підозри у шахрайстві, коли обставини справи вказують на більш серйозні статті (створення міжнародної злочинної групи, розкрадання бюджетних коштів, незаконні валютні оборудки тощо)? Ким в цій справі є турецькі “хазяї контракту”: спільниками, свідками-посередниками чи жертвами?   

    І це ще далеко не повний перелік нюансів та розбіжностей… Особи які знайомі з обставинами цієї справи вказують на те, що представники МО не є засновниками компанії у Бахрейні (я це заявляє поліція), вилучені при обшуках кошти (на фото) не мають до них жодного стосунку, а сама компанія з Бахрейну має до турецької сторони не менше претензій, ніж українське МО.

    Тобто все вказує на те, що оприлюднена правоохоронцями інформація має тенденційний характер і не цілком відповідає реальній дійсності. Це саме той випадок, коли “гонитва за сенсацією” не йде на користь справі, і лише заважає шукати істину.

    Пролити світло у цій справі допоміг би ретельний аналіз профілю турецької компанії, чого українськими правоохоронцями так і не було зроблено. Хоча тут є із чим працювати…

    За наявною інформацією, контракт між МО та FarmTR Gida Tarim veHayvancilik Tik. ve San. Ltd. Sti було укладено 14.03.2022 р. і підписано її директором в особі Юсуфа Кюрюна (Yusuf Kurun), який раніше брав участь у перемовинах від імені турецької компанії.

    Тут є відразу три принципові моменти, на які треба звернути увагу:  

     Юсуф Кюрюн є достатньо молодою людиною, яка ніде до цього не працювала, не одержувала офіційної заробітної платні та не значилася у державному реєстрі компаній;

    – основним видом діяльності FarmTR, на що вказує сама назва компанії, є сільське господарство, скотарство та будівництво парників. Це був перший контракт “овочівників” із МО, а ось турецька CY Group, до якої належить FarmTR, вже мала контакти з українською владою. Багато обставин вказує на те, що лобістом та посередником у цій комунікації був одіозний екс-співробітник Міністерства оборони Якубов Сервін Зодієвич;

    – у відкритих джерелах та базах державного реєстру турецьких компаній директором FarmTR, а також президентом і бенефіціаром CY Group значиться Халіт Арабачі (Halit Arabaci). Про цього турецького бізнесмена відомостей небагато, але є на що звернути увагу: серед його партнерів по бізнесу є впливові члени Асоціації економічних відносин “ЕкоЄвразія”, а сам Арабачі, у якості члена багатьох галузевих та міжнародних бізнес-асоціацій, достатньо плідно співпрацює із представниками російського бізнесу.

    Халіт Арабачі

    Тобто, ми маємо: підставну особу керівника компанії, компанію яка не має жодного стосунку до виробництва військової амуніції, сумнівне лобі в особі скомпрометованого корупцією колишнього держпосадовця і турецького бенефіціара-тіньовика із вірогідними російськими зв’язками. 

    Як турецькі аграрники і тваринники змогли пройти усі перевірки та були допущені до участі у військових постачаннях? При всій недосконалості наявних комплаєнс-процедур, виглядає малоймовірним, щоб уповноважені особи МО пропустили відверто ліву фірму через недбалість або кулуарні домовленості. Їх напевно було свідомо введено в оману. Ліцензії, рекомендації, відомості про попередні виконані замовлення, а головне – інформація про наявність власного виробництва та готової продукції на складах, скоріше за все, були сфальсифіковані.

    В цілому лишається загадкою, як виробники овочів і фруктів збиралися виконувати контракт на постачання кількох десятків тисяч бронежилетів для української армії (і чи збиралися вони взагалі це робити), але при перших ознаках невиконання угоди МО України почало роботу щодо повернення коштів. Претензія до FarmTR була надіслана відразу після порушення термінів постачання товару, який був оплачений.

    Після отримання письмової претензії на адресу FarmTR, турецькі бізнесмени та представники МО намагалися врегулювати проблему у позасудовій площині. Представниками України було знайдено постачальника в одній з азійських країн, а для виконання замовлення було запропоновано внести зміни до угоди постачання із переадресацією оплати від FarmTR на виробника з Азії. Однак турки обрали іншого постачальника. Компроміс було знайдено коли із переліку міжнародних дистриб’юторів FarmTR обрали у якості контрагента підприємство з Королівства Бахрейн. FarmTR запропонували компанії з Бахрейну підписати угоду на постачання 70000 бронежилетів, усі суперечки, здавалося, залишилися позаду…

    Згідно з новими домовленостями, FarmTR перерахувала на рахунок компанії з Бахрейну кошти в розмірі 580 тис. дол. за “пробну” партію амуніції, однак турки не змогли надати сертифікат кінцевого користувача на своє ім’я, що є обов’язковою умовою для постачання товарів подвійного призначення та військової продукції (для забезпечення міжнародного контролю на ринках відповідної продукції). Несподівано, але цілком прогнозовано – в турецьких аграрників такого сертифіката і відповідної спеціальної ліцензії не виявилося!  

    Оскільки ані сертифікату, ані 100% проплати компанія з Бахрейну та і не отримала, вони також не змогли виконати свою частину умов перед кінцевим виробником продукції та зіштовхнулися із судово-претензійними процесами. Питання знову зайшло у глухий кут.

    МО України остаточно розірвало угоду 12 квітня 2022 року, про що було офіційно проінформовано FarmTR. Після кількох тижнів очікування на повернення коштів, терпець МО увірвався – представники України звернулися за захистом своїх інтересів у комерційний арбітраж та до держорганів Туреччини.  23 травня 2022 р. 11-й Арбітражний суд першої інстанції Анатолії наклав арешт на майно і права FarmTR.

    Проте, зважаючи на те, як висвітлюються обставини цієї справи в українських ЗМІ та зважаючи на позицію українських правоохоронних органів, уся ця історія з “бронежилетами з капусти”, схоже, не закінчилася, а тільки розкручується…

    Навіть за мінусом 0,6 млн дол. сплачених у Бахрейн та з урахуванням усіх юридичних, інформаційних та інших “накладних” витрат в Україні – близько 16 млн євро “прибутку” для іноземних торгівців огірками-помідорами є достатньо вагомою ставкою у грі. Аби захистити себе від законних претензій з боку МО, Халіт Арабачі (вочевидь не без сприяння раніше вже згаданого Сервіна Якуба) швидко зорієнтувався в українських реаліях і зараз активно намагається перетворитися із відповідача на потерпілу особу у цій справі. Цілком прогнозовано, юристи FarmTR планують використати цей процесуальний статус в Арбітражному суді проти МО задля того, аби не повертати 16,6 млн євро до оборонного бюджету України, а також для зняття арешту із власних активів на території Туреччини.

    Дуже скидається на те, що увесь цей контракт на постачання бронежилетів, із самого початку був шахрайською схемою, яка мала на меті заволодіння бюджетними коштами, адже турецька агрофірма апріорі не могла виконати цю угоду. І є дуже вірогідним, що ця шахрайська схема замислювалася як диверсія, спрямована на дискредитацію МО, торпедування україно-турецького співробітництва у військовій сфері та підрив довіри до України в очах міжнародних фінансових партнерів.

    Турецький гамбіт. Частина 1.

    Декілька днів тому вітчизняний медійний простір сколихнула новина про, начебто, багатомільйонне розкрадання коштів МО України.

    Так, зокрема за повідомлення Національної поліції України 30 серпня 2022 року співробітниками поліції було викрито злочинну группу, яка, начебто, заволоділа коштами Міністерства оборони України в сумі 580000 Євро, за які мали б були придбані бронежилети для української армії.

    На перший погляд, наче все зрозуміло і стандартно – де-хто вирішив “підзаробити” на війні і передбачувано погорів на цьому. Відповідно, честь і хвала співробітникам поліції, які й виявили ймовірних злочиніців. Але, є але…

    Так, в це й же день, тобто 30.08.2022 року на офіційній сторінцій FB Міністра оборони України Олексія Резнікова з’являється коментар вищезазначеної пригоди. І слід зазначити, що коментар не такий однозначний, як повідомлення від Національної поліції..

    ” Спроби зловмисників нажитися на потребах оборони України будуть суворо каратися

    Вже понад 6 місяців Міністерство оборони України працює у режимі 24/7, щоб забезпечити наших захисників і захисниць необхідним. За цей час було укладено тисячі контрактів, проведено операцій на сотні мільярдів гривень, щоб доставити зброю, боєприпаси, шоломи і бронежилети, сплатити грошове забезпечення та багато іншого.

    Ми усі пам’ятаємо ситуацію березня – квітня, коли величезну підтримку надали волонтери, бізнес, звичайні люди. Хтось робив свій внесок грошима, хтось – корисними знаннями чи зв’язками. На жаль, пізніше інколи з’ясовувалося, що окремі люди думали не про Україну та армію, а про свою кишеню.

    Сьогодні Національна поліція України оприлюднила інформацію про затримання зловмисників, які спробували привласнити гроші, призначені на закупівлю бронежилетів.

    Ця історія тягнеться з початку квітня. Навесні вказаних осіб дійсно було уповноважено провести підготовчі перемовини в Туреччині в інтересах Міністерства оборони України. На той момент це була поширена практика, адже треба було діяти дуже швидко. В підсумку було укладено контракт на постачання засобів бронезахисту з однією турецькою компанію на суму понад 16,6 млн євро, яка гарантувала поставки бронежилетів у стислий термін.

    В той період Міноборони з метою диверсифікації уклало широкий спектр подібних контрактів з виробниками та постачальниками у різних країнах. Завдяки цьому було організоване системне ритмічне постачання, яке ворог не зміг перервати своїми ракетними обстрілами. Вдалося не тільки закрити потреби у бронежилетах і шоломах для армії, чисельність якої зросла у кілька разів, але й сформувати резерви.

    Водночас, ще у квітні згадана компанія, яка, до речі, уклала аналогічні контракти і на забезпечення Національної гвардії України, порушила терміни і не виконала свої зобов’язання. На жаль, це реальність – не усі підрядники та постачальники є сумлінними.

    Міноборони негайно вжило передбачених законом та контрактами заходів з метою повернення коштів.

    Згідно з процедурою контракту ми звернулися до Арбітражу Торгово-промислової палати і отримали рішення на користь оборонного відомства.

    Ми звернулися до суду у Туреччині. Було заарештовано банківські рахунки та активи компанії, що не виконала свої зобов’язання.

    Ми одразу зв’язалися з нашими партнерами у Міністерстві оборони Туреччини, до процесу також залучені Посольство України в Анкарі та Посольство Туреччини в Києві.

    Представники Міноборони України двічі їздили до Турецької Республіки, щоб вжити відповідні юридичні заходи для захисту інтересів. Ця робота триває.

    Як юрист, я переконаний у непорушності правила презумпції невинуватості. Тому використаю слово не «коли», а «якщо». Так ось, якщо провина зловмисників буде доведена, вони отримають тривалі терміни ув’язнення.

    І так буде з кожним, хто намагається скористатися вразливістю України і нажитися на цьому.

    Не буду приховувати. Випадки, коли постачальники щось не виконують, порушують терміни, намагаються продати неякісний товар – непоодинокі. Зокрема, фахівці Міноборони, які здійснюють контроль якості, регулярно повертають партії виробів чи виставляють рекламації, змушують постачальників замінювати товари на якісні. Адже все, що придбано за кошти платників податків, знаходиться під суворим контролем. Незважаючи на величезні об’єми. Це – частина нашої повсякденної роботи.

    Оскільки мова йде про закупівлю великих партій зброї, інколи дебіторська заборгованість (коли затримується якась поставка) може обраховуватися мільярдами гривень. Це дуже складний і жорсткий ринок, де не завжди можна купити у виробника напряму, забезпечивши прозорість і контроль на усіх етапах. Особливо – якщо ти представляєш країну, де йде війна. На цьому намагаються грати, випробовуючи нас на міцність.

    Крім цього, нам відчайдушно на усіх можливих рівнях і усіма засобами протидіє росія – починаючи від ринків сировини і закінчуючи політичним блокуванням готової продукції за сплаченими угодами.

    Саме тому Міноборони вибудовує системні механізми, які дозволять зменшити кількість проблемних контрактів до мінімуму. Це стосується і імпорту, і боротьби з монополістами всередині України.

    Якась кількість проблемних контрактів все одно буде, тут не треба мати ілюзій. Бо люди різні, обставини різні. Не усе можна передбачити, трапляються форс-мажори.

    Але ми робимо все від нас залежне і навіть більше, щоб контрагенти знали: навмисно порушувати зобов’язання перед Міністерством оборони України – це помилка, яка обійдеться дуже дорого, скільки б часу на це не пішло.

    Слава Україні! 🇺🇦” – Міністр Оборони України Олексій Резніков.

    Отже, навіть при поверхневому аналізі висловів пана Міністра, стає очевидним той факт, що між МО України, Національною гвардією України та певною турецькою компанією було укладено договір поставки військової амуніції і засобів захисту на суму в 16 мільйонів Євро. В свою чергу, турецька компанія – постачальник гроші від МО України отримала, але обумовлений контрактом товар не поставила та й гроші не повернула. Що, відповіідно, спонукало МО України та його представників звернутися до судів, арештувати рахунки турецької компанії і продовжувати комплекс дій із повернення коштів МО України в Україну. Крапка.

    Тепер виникають питання, про що ж пафосно відзвітули співробітники поліції? Яка роль у всьому цьому процесі згаданих предсавників МО України? Чому турецька компанія – постачальник, отримавши кошти МО України, банально “кинула” вітчизняне оборонне відомство? І основне – на якій підставі НП України захищає інтереси власника турецької компанії, яка цинічно заволоділа коштами МО України на суму в 16 мільйонів Євро?

    З метою отримання відповідей на ці та інші питання, ми розпочали власне розслідування даної, резонансної справи.

    Далі буде. Слідкуйте за публікаціями.

    Костянтин Кривопуст: “Криптовалюта та Українська держбезпека”

    Експерт криптовалютного та фінансового сектора України Сергій Сотниченко висловлює свою позицію щодо порушень закону фігурантами ринку криптовалют.

    Сергію Олександровичу, раніше Ви говорили про те, що 75% кримінальних справ, прив’язаних до фінансового криптосектора, є неправильно класифікованими, тоді як 25%, що залишилися, — це справи, що стосуються певних статей. Скажіть, які ви мали на увазі?

    Ми говоримо про переказ коштів із непідконтрольних регіонів, а також з боку країни-агресора — Росії.

    Розкажіть, які саме дії скоюються і чим вони небезпечні для України?

    В основному це передача коштів з використанням криптовалюти з окупованих територій «ЛНР» та «ДНР», а також з Російської Федерації.

    Це виглядає так: наприклад, мені потрібно передати кошти з «ЛНР», я знаходжу того, хто організовує передачу готівки, прошу забрати їх на окупованих територіях, а потім видати, наприклад, у Києві, вірно? Що відбувається далі?

    Перший і найважливіший момент це те, яким чином у вас там з’явилися кошти? З 2014 року в Україні на тих територіях триває війна, насамперед із Російською Федерацією. Також дії, описані у вашому запитанні, підпадають під дії, класифіковані як «фінансування тероризму».

    Тепер перейдемо до механіки того, що охочі профінансувати тероризм робитимуть. Вони говорять, де віддати готівку такому охочому в тих місцях і кажуть, як отримати її тут.

    Сергій Сотниченко, експерт криптовалютного та фінансового сектора України

    Фото: Сергій Сотниченко, експерт криптовалютного та фінансового сектора України

    Яким чином готівку передають звідти сюди? Адже по всій лінії фронту тривають бойові дії і контрабандою їх не перевезти?

    Усе просто — вони відкуповують криптовалюту за готівку (такі місця з продажу там теж є), виходять на ринок криптовалюти України і продають цю криптовалюту. А отриману готівку видають людям, які до них звернулися.

    Добре, а як тут пов’язаний термін «фінансування тероризму»? Адже ті, кому потрібно видати готівку, не завжди можуть бути представниками ДРГ, ФСБ, ГРУ чи ПВК Вагнера. Якщо, наприклад, людина не хоче жити на тих територіях через патріотизм і продала там будинок, їй потрібні кошти в Києві, оскільки вона переїхала сюди жити. Адже у нас багато жителів з Донецька чи Луганська.

    Річ у тім, що ті «нечисті на руку» люди, які допомагають організовувати заборонену операцію, порушують закон, який забороняє передавати кошти з окупованих територій. За статистикою, 98% коштів з тих територій йдуть самі розумієте на що…

    Поясніть, будь ласка, читачам буде цікаво.

    Готівка, переказана комусь в Україні з непідконтрольних їй ЛНР, ДНР та Росії, нині йде під соусом «продав будинок і так далі»: на оренду квартир (комусь і для чогось); на підкуп посадових осіб; за інформацію або за те, що десь щось не побачив; на купівлю транспортних засобів для подальших дій терористичного характеру (ніхто не знає, скільки насправді щодня наші доблесні правоохоронні органи знаходять припаркованого транспорту з начиненими вибуховими пристроями). Також кошти йдуть на оплату якихось акцій, вбивств на замовлення і на багато всього того, що має призвести до дисбалансування або послаблення держави всередині.

    Список справді суворий. Нещодавно вийшла стаття про те, як було затримано мешканців Києва, які розставляють розтяжки по місту у спальних та центральних районах.

    Саме так і є. Наш ворог має колосальний фінансовий ресурс, який він пускає на внутрішню активність ДРГ, носячи основний мотив — послабити безпеку всередині нашої держави, тим самим послабивши мотивацію тих, хто перебуває в містах, а також захисників, які борються на передовій. Але ж у них є сім’ї, діти, які живуть у наших містах України.

    Ворог не зупиняється ні перед чим, він безпринципний і використовував практично всі методи ведення війни на нашій території. За характером завдання ударів по цивільних об’єктах, ми можемо бачити, що для нього не відіграють ролі ні життя дітей, ні життя жінок.

    Виходить, багато криптовалютних об’єднань на ринку України сьогодні можуть сприяти ворогові. Правильно?

    Так, абсолютно точно. Але є невелике уточнення — дуже часто це відбувається несвідомо. Як я вже казав, криптовалютний ринок дуже важливий для держави. Зараз він молодий, йому ще багато доведеться пройти. І найважливіше тут — чітке усвідомлення дій та їх наслідків для громадян України та для безпеки держави загалом. А також можливість заробляти, але не втратити кадри IT сектора, оскільки це найбільш високооплачуваний та затребуваний ринок на сьогодні.

    Сергій Сотниченко, експерт криптовалютного та фінансового сектора України

    Фото: Сергій Сотниченко, експерт криптовалютного та фінансового сектора України

    Що ви маєте на увазі, говорячи про те, що «не завжди усвідомлено» у контексті діячів криптосфери?

    Розповім на банальному прикладі — Петя Батарейкін купує та продає криптовалюту. Його знайомий Вася має корисливі помисли та безсовісні погляди на відносини після окупації територій, а також володіє інформацією, де купити криптовалюту, наприклад, у «ДНР». Цей же Вася знаходить тих, кому потрібні гроші у Києві та здійснює операцію з купівлі за готівку у «ДНР». Якщо розібрати цей клубок, виходить: Вася, який порушує закон і є безпринципним і безсовісним мерзотником і ті, кому потрібно було передати сюди кошти, на 95% є представниками ДРГ, а Петя Батарейкін, який купив криптовалюту, що продається в Україні, взагалі не розумів її походження. Для того щоб зрозуміти походження, потрібне поняття цілого комплексу технічних засобів, заходів та порівняння бази масиву інформації.

    Що ж відбувається далі?

    Далі особу, яка має намір підриву державної безпеки, або особу, яка замишляє передати кошти з окупованих територій, розкривають, затримують та встановлюють ланцюжок подій.

    Якими органами нашої країни відбувається затримання та з’ясування?

    ГУР МО, СБУ ДКІБ, СБУ Військова контррозвідка — ці служби можна виділити у вирішеннях таких питань. Хлопці працюють дуже добре, злагоджено, із застосуванням спеціальних засобів та іншого. Усього, що напрацьовується роками.

    А чим це загрожує особам, які в цьому випадку просто придбали криптовалюту і не знали умислів дійових осіб?

    Загрожує стати учасниками кримінального процесу. А це досить неприємний захід. Самі розумієте, часи воєнні і такі випадки мають високий рівень загрози для держави та громадян України. Служби не церемоняться у подібних випадках із учасниками. Лише потім, після довгих пояснень і доказів, доброчесна людина домагається справедливості.

    І ще хотілося б почути вашу думку про те, як на цьому ринку у нинішніх реаліях можна зберігати баланс?

    Як я уже виголошував в окремих статтях, цим випадкам мають запобігати не лише комплекси правоохоронних заходів, а й самі діячі фінансового криптоволютного сектора. Ми, як експерти, виступаємо за спільну роботу над цими питаннями.

    На мою думку, потрібно створити громадську раду з представників крипто/фінансового сектора, куди мають увійти усі представники великих мереж (обмінних пунктів, криптооб’єднань) при Президенті України або при Верховній Раді України. СБУ має ознайомити всіх зі створеними нормативами, на що зараз звертати увагу при роботі з клієнтами. Впровадити хоча б на період воєнного стану комплекс систем і правил для перевірки контрагентів для того, щоб можна було оперативно отримувати інформацію про тих, хто за якимись критеріями потрапив до групи особливого ризику.

    Щось таке, де люди, які увійшли до цієї громадської ради і погодилися з правилами, їх дотримуватимуться, даючи приклад іншим компаніям та об’єднанням. Саме зараз щось подібне ми й готуємо для ринку. Тільки спільними силами ми зможемо звільнити руки структурам, які відповідають за державну безпеку.

    Цей підхід, на мій погляд, дозволить силовикам не бігти по всьому, що вони вилучать і відкриють під час заходів, а працюватиме точково, підвищуючи ефективність боротьби з ворогом на нашій території.

    Від захисту до корупції. З якими проблемами зіткнувся криптовалютний бізнес в Україні під час війни — експерт

    У 2017 році Україна увійшла до топ-10 країн за кількістю користувачів криптовалюти. А восени 2021 року український ринок криптовалют встановлював постійні рекорди. Як змінилося життя фінансового та криптовалютного ринків, а також FinTech, з початком повномасштабної війни Росії проти України, поділився Сергій Сотниченко — експерт, організатор проєктів та учасник громадської робочої групи з написання Закону 3637 «Про віртуальні активи».

    — Починаючи з 24 лютого більшість підприємців криптосектора були деморалізовані. Багато хто займався евакуаціями сімей, друзів, співробітників, дехто і себе особисто. Найбільш сприятливим місцем для розвитку ІТ-сектора став Львів, — розповідає Сергій Сотниченко. — Певний час він став «Кремнієвою долиною» для України з устроєм Ізраїлю, оскільки до Львова теж «прилітало». До середини березня було зафіксовано відновлення роботи багатьох IT, FinTech, криптоструктур.

    Українці унікальний народ — навіть у цей складний період вони знаходили сили відновлювати діяльність і робити щось корисне.

    Це формування та закупівля власним коштом індивідуального захисту для ЗСУ, харчування для людей, медикаментів.

    Але, незважаючи на це, були й ті компанії, які поставилися не дуже добре до своєї країни.

     — Таких людей можна розділити на дві категорії — «Залишився нейтральним» та «Повернуся пізніше», — пояснює Сергій Олександрович. — Перша категорія просто нічого не робила, така собі каста невігласів, яким можна відвести 3% від загальної кількості компаній, що працювали у цій сфері до вторгнення Росії. Друга категорія — ті, хто виривався за кордон, оформлюючи документи на виїзд із країни, всупереч заборонам, пов’язаним із воєнним станом. Таких налічувалося приблизно 10%.

     — Але ж 86% компаній зробили дуже багато для країни. Їхні кошти, витрачені на підтримку населення та армії, сьогодні перевищують суму 2−2,5 мільярда доларів. Є низка компаній, на які ми не зважаємо — їх менше 1%, котрі виявилися зрадниками країни і не забрали франшизи та канали співпраці з державою-терористом після 24 лютого, — ділиться Сергій Сотниченко. — Але за цими формуваннями вже працюють робочі групи при РНБО України. Десь кілька тижнів тому було оголошено списки осіб, які потрапили під санкції Ради нацбезпеки.

    Багато добропорядних формувань сектора IT/FinTech України вже повернулися до Києва, багато хто переїхав до нього з Харківської, Полтавської та інших областей. За офіційною інформацією, наразі до Києва прибуло майже 68% компаній.

    — Наш сектор дуже важливий — ми даємо бізнесу і в цілому державі продукти, які є життєво важливими, адже бізнес потім сплачує податки. Якщо наш сектор не даватиме IT/FinTech-продукт і не буде умов для реалізації цих представників, то реальний бізнес деградуватиме, а отже, Україна стагнуватиме у банківській сфері, — запевняє Сергій Сотниченко.

     — Ми не говоритимемо про показники зростання, оскільки триває реальна війна, але ми спостерігаємо, як бізнес докладає неабияких зусиль.

    Не секрет, що молоді спеціалісти — програмісти, проектувальники, трейдери та project managers завжди зможуть знайти роботу віддалено. Офіційна статистика з міжнародних компаній підтверджує, що українських фахівців беруть на роботу у великі компанії, забезпечуючи їх високими зарплатами, проживанням та соцпакетами. Але треба мати якесь бачення, як у нинішніх реаліях стримувати цей сектор усередині країни.

     — Насамперед важливо поставити на контроль служби з правоохоронної роботи у цьому напрямі та частково зменшити градус усередині об’єднань, що працюють, та ринку, — каже Сергій Сотниченко. — Є фіксовані випадки, коли для наших державних систем на низькому рівні надають картинку про бенефіціарів або потоки, що не відповідає дійсності. Найбільша мотивація та 75% кримінальних справ у цьому секторі сьогодні подаються з неправдивим формулюванням «російські гроші», де оперативний співробітник, що не розуміє, вішає ярлик «російських грошей» на криптовалютні транзакції, — запевняє Сергій Олександрович. — Я відповідально можу заявити, що на ринку криптоактивів загальним консенсусом прийнято меморандум про те, що не можна здійснювати операції з громадянами Росії та з можливо підконтрольними їм структурами.

    Загалом всі фахівці криптосфери намагаються контролювати свою роботу, адже в нашій країні немає відповідного криптомоніторингу.

     — Поставити на криптовалюту ярлик «російська»або «північнокорейська» неможливо, тим більше недбалим співробітником органів, який на цьому нічого не розуміється, — вважає Сергій Олександрович.

     — Ринок зорієнтувався і самоурегулювався за нинішніх реалій. Створилася низка інструментів ідентифікації потоків, які в цілісній картинці дозволяють усвідомити можливий потік криптоактивів, що надходять з боку країни-агресора, і надалі його заблокувати, тим самим градус на ринку має бути знижений за допомогою діалогу та жорстких заходів щодо тих, хто бажає нагрітися корупційно.

    Від захисника до корупціонера або від захисника до корупціонера-мародера лише один крок. Кожен фахівець має жорстко реагувати на такі випадки, щоб компанії могли працювати та надавати робочі місця, допомагаючи людям та армії.

     — Ті, хто залишився, і далі робитимуть більше і краще, забезпечивши, можливо, навіть зростання, і зможуть у нинішніх реаліях утримати своїх співробітників усередині країни. Адже вони вже довели словом та ділом своїй країні, наскільки вони готові битися за кожен метр цієї землі, своїх рідних та близьких, — каже Сергій Сотниченко.

    Криптосфера/FinTech — це не лише робота в Україні. Це децентралізація. Це сектор, подібний до спортсмена, який потрапив на олімпіаду. Під яким прапором виступатиме спортсмен? Під прапором своєї країни, приносячи їй престижні медалі. Так само і в цій ситуації —Україна наразі — це локація з патріотичних міркувань, а також з міркувань клімату для цього сектора всередині країни. Ці два чинники мають бути у певному балансі, і якщо перший зараз може зашкалювати, то другий має бути на рівні комфорту для об’єднань, їхніх сімей та співробітників.

    — Ми працювали над цим законом, щоб принести інвестиції в країну від компаній цього сектора. Щоб наші компанії могли реалізовуватись із локацією в Україні, а іноземні компанії мали бажання отримати тут юрисдикцію. Щоб усі податкові питання були врегульовані до цього сектора та щоб поповнювався наш бюджет, — каже Сергій Сотниченко. — Закон ухвалено, тепер чекаємо нормативів від НБУ. Далі весь сектор стане повністю регульованим. Нинішнє завдання — «не зруйнувати цей ринок», знизити градус полювання за відьмами та налаштувати щільний діалог, поліпшивши за нинішніх умов максимально комфортний клімат.

    Костянтин Кривопуст: “Зеленський обговорив з Ердоганом протидію крадіжкам українського зерна”

    Президент України Володимир Зеленський обговорив з лідером Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом «зернову угоду» та протидію продажу краденого українського зерна.

    Про це повідомляє Офіс Президента.

    Президенти дали позитивну оцінку реалізації зернової експортної ініціативи. Володимир Зеленський відзначив провідну роль Туреччини й особисто Реджепа Таїпа Ердогана в тому, що ця ініціатива була започаткована та реалізовується. Глава Української держави зазначив, що вона допомагає подоланню глобальної продовольчої кризи.

    Лідери обговорили можливість удосконалення ініціативи, посилення безпеки її реалізації, збільшення обсягів відповідного експорту.

    Володимир Зеленський і Реджеп Таїп Ердоган також розглянули питання масштабного викрадення росією зерна на тимчасово окупованій території України. Зокрема, було вказано на те, що окупанти привласнили майже 0,5 млн тонн збіжжя. Лідери погодилися, що будь-яка торгівля краденим є неприпустимою.

    Костянтин Кривопуст: “В РФ заявили про готовність до прямих переговорів Зеленського та Путіна”

    Росія заявила про готовність до прямих переговорів Володимира Зеленського та Володимира Путіна, повідомляє CNN Turk.

    За даними видання, сьогодні про це Реджеп Ердоган повідомить Зеленського на зустрічі у Львові.

    За даними видання, Путін нібито натякнув на переговорах із Ердоганом 5 серпня, що може зустрітися із Зеленським.

    «Тепер, щоб зупинити війну, російська сторона заявила: «По-перше, лідери можуть обговорити та визначити дорожню карту. Потім делегації можуть розпочати роботу із втілення цієї дорожньої карти у життя», — зазначили у виданні.

    Костянтин Кривопуст: “Ердоган вперше з початку повномасштабної війни прибув в Україну”

    Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган прибув до Львова.

    Глава турецької держави прилетів до польського міста Жешув, а звідти наземним транспортом попрямував до Львова.

    Спочатку Ердоган проведе переговори у форматі віч-на-віч із президентом Володимиром Зеленським.

    Потім відбудеться тристороння зустріч президентів України та Туреччини та генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша.

    За підсумками консультацій буде організовано спільну пресконференцію лідерів Туреччини, України та генсека ООН.

    На порядку денному зустріч у Львові з президентом Володимиром Зеленським у четвер – кроки, які необхідно зробити для підвищення функціональності зернового коридору та вирішення війни дипломатичним шляхом. 

    Серед інших питань, які планують обговорити на зустрічі, – посередництво Туреччини в обміні полоненими між Росією та Україною, а також – повернення до Туреччини двох літаків турецьких ВПС A440M, які перебували в Україні до війни і продовжують тут залишатися. 

    Президент Ердоган востаннє відвідував Україну 3 лютого 2022 року, незадовго до початку російсько-української війни. 

    Горе, біль і смуток прийшли особисто і в нашу родину..

    Свій 26-й день народження Олександр Кожух провів у Центрі комплектування та соціальної підтримки (військовому комісаріаті), бо «я ж офіцер, то хто, як не я?». А через неповні три місяці його батькам у морзі віддали квиток офіцера, телефон, список підлеглих (він був командиром взводу), деякі особисті речі зі слідами крові. А ще браслет – прикрасу на руку з половинкою сердечка, інший такий самий був у Каті, його нареченої.

    Сашко народився і виріс в Оженині, закінчив місцевий ліцей, потім Київський університет природокористування і біоресурсів (бакалаврат, магістратуру). Там вирішив навчатись на військовій кафедрі, отримав звання молодшого лейтенанта.

    В Києві знайшов роботу, працював менеджером у фірмі, яка має офіс в Австрії. Коли почалась війна, разом зі своєю дівчиною приїхав в Оженин до батьківської хати. Тут жили і працювали дистанційно.

    Коли по селах почали створювати загони тероборони, Сашко разом з батьком ходив на чергування. 17 травня на фірму, де він працював, надійшло розпорядження прибути у військкомат у Володимирці (там Олександр був зареєстрований). А 18 травня, у свій день народження, він вже був у Рівному, звідти мобілізованих відправляли до Львова.

    «Забрали його зразу, без медкомісії, тільки спитали, чи інфаркт, інсульт був, – розповідає мама, Тетяна Кожух. – Місяць і тиждень їх навчали в Академії сухопутних військ. Чого їх могли навчити за цей час? Разом з ним було 1500 хлопців. Ми приїжджали туди, він фотографувався з нами у військовій формі». 

    «Наш син став би хорошим командиром, якби у нього був час на підготовку, якби їх навчили, – вважає Юрій, батько Олександра. – Коли там, на Донеччині, інший офіцер отримав поранення, командування взяв на себе Сашко. Хлопці тримали оборону до останнього. Саша казав, що в лісопосадках, де вони ховалися, не було жодного листочка на деревах. Вогонь активно знищував все».

    Формували мобілізованих на відправлення у Донецьку область з Володимира-Волинського. Кілька днів побули в Новомосковську, а потім – у Слов’янську.

    «Я зразу не знали, куди їх відправили. А потім побачила фотографію: Донецька область. І я все зрозуміла», – каже Тетяна крізь сльози.

    Упродовж цього періоду  Олександр щодня телефонував або писав батькам. Все розпитував, як вони. А про своє життя-буття казав коротко: «В мене все нормально. Приїду – розкажу». Тільки чути було через телефон, як свистять кулі. У п’ятницю під час їхньої останньої розмови батьки почули сильніший шум і крики хлопців. 5 серпня, у суботу,  рідні не отримали від сина звісточки, тому відчули щось недобре. У неділю їх повідомили, що внаслідок танкового попадання Олександр Кожух загинув на Донеччині поблизу села Яковлівка.

    В понеділок у Рівному відбулася процедура впізнання. Мамі не дозволили дивитися. Сина впізнав тато. Олександр був єдиною дитиною у батьків.

    Як говорять односельчани, Сашко був спокійним, врівноваженим хлопцем, у гучних компаніях участі не брав. Добре знав комп’ютерні програми, самостійно розвився в різних напрямках. Мав свої плани, надії. Він ще стільки всього не встиг… 

    «Олександр був дуже світлою дитиною, еталоном українського учня. В школі скрізь брав участь, добре вчився. Самостійно вступав до університету, шукав роботу, допомагав бабусі. І вдома він все вмів робити. Ніколи не пробачимо смерті нашого випускника, односельця, гарної молодої людини», – стверджує вчителька загиблого Героя Тетяна Гущук.

    На похороні було все: і коровай, і салют, і квіти, і довга повільна дорога до пункту останнього призначення. Катя час від часу брала свій браслет і притуляла до браслета Сашка, металеві половинки утворювали сердечко. Дівчина нагрівала прикраси в руках, але серце її коханого застигло навіки…

    «Вони були посватані, – каже мама загиблого. – Тільки розписатись не встигли. Вони так любили одне одного. Катя з Володимирця, як і я. Син знайшов дівчину у моєму рідному місті. Після того, як Сашко загинув, Катя побачила його у сні, він сказав: «Я вже тут». Я не знаю, як вона переживе цю трагедію. Війна забрала у нас найдорожче».

    Вічна пам’ять Герою!

    Таємниці “полішанелю” української резидентури ФСБ. Частина 3.

    Шановний читачу, в минулих частинах нашого розслідування ми розповіли Вам про біографію надзвичайно талановитого генерала ФСБ – Олега Феоктістова, а також подробиці вчинення на території України та сусідніх держав серії резонансних вбивств: колишнього депутата Держдуми рф Дениса Воронєнкова, полковника ГУР МО України Максима Шаповала, і слідуючих за ними “випадкових” смертей осіб, які прямо чи опосередковано були причетні до вчинення вищевказаних злочинів.

    Нагадаємо:

    • 23 березня 2017 року вбито колишнього співробітника ФСБ рф, депутата Держдуми рф – Дениса Воронєнкова;
    • 23 березня 2017 року ліквідовано особу, яка вбила Д. Воронєнкова;
    • 27 червня 2017 року вбито співробітника ГУР МО України – Максима Шаповала, який відповідав за особисту охорону покійного Дениса Воронєнкова;
    • В 2017 році безвісті зник ймовірний підозрюваний у справі вбивства Дениса Воронєнкова – Ярослав Левенець;
    • 4 жовтня 2017 року в м. Харкові вбито, ймовірно, співорганізатора вбивства Дениса Воронєнкова – Едуарда Аксельрода;
    • 25 жовтня 2019 року вбито другого підозрюваного/свідка у справі вбивства Дениса Воронєнкова – Володимира Бороха;
    • 10 січня 2019 року викрадено в Москві і, за версією слідства, вбито співорганізатора вбивства Дениса Воронєнкова – Юрія Василенка.

    Подібна хронологія вчинення злочинів схожа на сплановану спеціальну операцію по знешкодженню впливового свідка у справах по обвинуваченню президента-втікача Януковича і анексії Криму, з подальшим усуненням більшості учасників вчинення злочину. Принаймі, логічно це виглядає саме таким чином.

    Судячи із даних відкритих реєстрів і інформації в ЗМІ – ряд вищевказаних злочинів був розслідуваний і по деяким із них, навіть є вироки. Однак, засуджено було лише другорядних виконавців.

    Крім того, виходячи із хронології вбивств і наявності підстав вважати їх пов’язаними між собою – виникає логічне питання: “чому всі ці епізоди тяжких злочинів не були об’єднані в єдине кримінальне провадження, не було створено єдиної слідчо-оперативної групи для їх повного, всебічного і якісного розслідування, а матеріали проваджень, навпаки, направлялися до суду по кожному окремому епізоду?”

    Також, без особливих зусиль нам вдалося встановити, з відкритих і доступних кожному джерел інформації, що один із співорганізаторів (за версією слідства) вбивства Дениса Воронєнкова – Юрій Василенко може бути причетним до вбиства російського підприємці Максима Курочкіна, яке сталося 27 березня 2007 року біля приміщення Святошинського районного суду м. Києва. Максим Курочкін був застрелений чітким пострілом снайпера в голову.

    Нагадаємо, що на той час, за даними Wiki, у покійного Курочкіна був конфлікт з дніпропетровським бізнесменом Генадієм Корбаном за вплив на ринок “Озерка“.

    Максим Курочкін.

    Аналізуючи вищевикладену інформацію і опубліковані матеріали розслідування, ми припускаємо, що приблизно з 2004 – 2007 року на території України, відкрито і фактично безкарано, чи “контрольовано” діяла організована група осіб, яка спеціалізувалася на висококваліфікованому виконанні резонансних замовних вбивств. І нажаль, після цього припущення “пазл” почав складатися, відкриваючі нові грані у колишній співпраці вітчизняних правоохоронних органів, ФСБ, представників злочинного світу, тощо… Але, про це ми розповімо Вам в наступній частині публікації.

    Далі буде…

    Костянтин Кривопуст: “Туреччина завдала ударів по Сирії: загинули 11 сирійських бійців”

    Тим часом у соцмережах поширилися фото та відео руху колон турецької військової техніки до сирійського міста Афрін.

    У вівторок, 17 серпня, Туреччина завдала авіаударів по сирійському прикордонному посту, контрольованому силами режиму Ассада.

    Про це пише The New Arab.

    “Одинадцять бійців загинули під час турецького авіаудару, який вразив форпост сирійського режиму… поблизу кордону з Туреччиною”, – йдеться в повідомленні. 

    Очолювані курдами “Сирійські демократичні сили” заявили, що турецькі військові літаки завдали 12 авіаударів по позиціях сирійської армії, дислокованих на прикордонній смузі на захід від Кобане – міста, яке контролюють курди на кордоні з Туреччиною.

    Водночас, вночі 17 серпня стало відомо, що Анкара оголосила про початок військової операції проти сирійських курдів. Про це пише Duvar.

    З гучномовців мечетей у прикордонних районах з Сирією було зроблено оголошення про проведення військової операції.

    Костянтин Кривопуст: “Іспанія запустила пілотний проєкт із експорту кукурудзи з України залізницею”

    Іспанія запустила пілотний проєкт із транспортування зерна поїздом з України як альтернативу або доповнення до морського транспорту.

    Про це йдеться у заяві Міністерства транспорту Іспанії.

    Залізничний оператор Renfe Mercancías відправив до кордону між Польщею та Україною 25 одиниць 40-футових контейнерів для перевезення до Іспанії країни 600 тонн української кукурудзи.

    Це пілотний тест, за допомогою якого Міністерство прагне продемонструвати технічну та економічну доцільність залізничного транспортування зерна через залізничну магістраль, що перетинає Європу від Лодзя до Барселони.

    Потяг прямує за маршрутом Мадрид – Людвігсгафен – Дуйсбург – Лодзь – Хелм, тоді як зворотний рух здійснюється Хелм – Лодзь – Дуйсбург – Барселона

    Логістику транспорту планується здійснювати між Україною та Іспанією з перевезенням товару в м. Хелм (Польща), за 25 км від кордону з Україною

    Костянтин Кривопуст: “ДБР хоче контролювати освоєння посадовцями бюджету на відновлення зруйнованої інфраструктури”

    Державне бюро розслідувань має намір взяти під контроль освоєння посадовцями бюджетних коштів, виділених на відновлення зруйнованої інфраструктури внаслідок агресії Росії.

    ДБР спільно з іншими правоохоронними органами контролюватиме, аби всі чиновники використовували кошти, виділенні на відновлення зруйнованої інфраструктури міст та сіл України, за призначенням.

    За словами Сухачова, ДБР приділяє особливу увагу питанню освоєння чиновниками бюджетних коштів, особливо тих, що направлені на відбудову держави та соціальні програми.

    “Будемо контролювати кожен крок посадовців, щоб кошти були використані на відновлення інфраструктури, а не пішли в їхні кишені”, – наголосив він.

    Важливим напрямом роботи Сухачов назвав документування злочинів РФ на території України, виявлення зрадників та колаборантів.

    “Державне бюро розслідувань продовжує робити вагомий внесок у зміцнення обороноздатності України та захист громадян від російської агресії”, – наголосив він.