Адміністративний колапс або як «перемога» над ОАСК спричинить глобальні порушення прав українців на справедливий суд

За українськими традиціями реформування, коли немає можливості позбутися неугодного керівника, ліквідують усю установу. Вартість для бюджету і негативні наслідки у розрахунок, як правило, не беруться. Так сталося з Окружним адміністративним судом м.Києва.

Особливий статус

Читачу, якому ЗМІ докладно роз’яснили політичну доцільність такого кроку, передусім варто згадати про особливе значення столичної юрисдикції відповідно до Кодексу про адміністративне судочинство.

Адже юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

– із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності;

– з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення;

– між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції

– щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом;

– щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування.

Що стосується підсудності, то за загальним правилом, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, вирішуються за вибором позивача за місцем реєстрації (проживання, знаходження) останнього або за місцезнаходженням відповідача. Тобто, розпочата реформа зачіпає усіх киян, які судяться з владою.

Крім цього, ОАСК мав ще й виключну підсудність. Це, зокрема, адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України.

Іншими словами, ОАСК фактично був ключовим судом в країні, що вирішував справи загальнодержавного значення, мав прямий вплив на роботу найвищих органів влади. Саме через «резонансні» рішення, які не влаштовували владу та (або) активну частину громадського суспільства, він власне і набув скандального статусу.

Якщо ж вірити сухій мові цифр, то у 2022 році судді ОАСК розглянули 21,5 тис. справ. (за іншими даними суду, наданими нам за запитом, це 29481 справа). З них понад 80% було вирішено на користь позивачів (читай – проти держави). При цьому такий високий відсоток задоволених позовів був характерний для всього 15-річного періоду діяльності суду.

Загалом же у провадженні ОАСК станом на середину грудня перебувало 62 тис. справ і матеріалів. Майже 21,7 тис. з яких надійшло саме у 2022 році.

Про завантаженість суду у розрізі років можна робити висновки з інфографіки, складеної на основі наданих нам даних в самому ОАСК. Прикметно, що суд справлявся із роботою (коли кількість розглянутих справ була співмірною або перевищувала кількість, що знаходилася на розгляді) лише у період з 2010 по 2013 рік.

Перехідний період

Так або інакше, ОАСК був ліквідований Законом від 13.12.2022 № 2825-IX. Трохи пізніше Державна судова адміністрація своїм наказом від 20.12.2022 №477 утворила відповідну ліквідаційну комісію та затвердила план заходів з ліквідації (за наявною інформацією цей наказ зараз оскаржує один із суддів ОАСК).

Одночасно тим же законом було утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у столиці.

За законом, ОАСК одразу припинив здійснення правосуддя. На перехідний період була встановлена наступна процедура: до початку роботи нового суду усі столичні справи мають розглядатися та вирішуватися в області. Для цього ОАСК мав протягом десяти робочих днів передати до Київського окружного адмінсуду 62 тисячі матеріалів справ.

І після завершення реформи, з дня початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду, до нього з КОАС повинні бути передані усі справи з юрисдикцією міста Києва.

Труднощі реалізації

Зважаючи на відому навіть у Страсбурзі неквапливість українського правосуддя, виникає запитання, чи реально передати усі справи ОАСК до області, а потім – в новоутворений окружний суд? І коли, у зв’язку із такими реформами, можна буде розраховувати на справедливе правосуддя?

В судовій системі перспектив не бачать. «Перша проблема — це передача справ, які перебувають в ОАСК, – заявив в інтерв’ю виданню «Юридична практика» голова Верховного Суду Всеволод Князєв. – Наскільки я знаю, справи вже передаються. Але процес є дуже повільним… Пропускна спроможність канцелярії Київського окружного адміністративного суду (якщо вони будуть займатися тільки цим питанням) становить близько 100—200 справ на день. Якщо порахувати: 100-200 на день, 3-4 тисячі на місяць. Це означає, що передача шістдесяти тисяч справ розтягнеться на роки».

Очільник ВС наголосив, що іншого механізму законом не передбачено. «І, на жаль, ті особи, які є учасниками судових процесів у справах, що передаються з ОАСК, на тривалий час будуть позбавлені можливості захистити свої права», – резюмував він.

Адже в КОАС є всього 23 судді, і на його розгляді вже перебуває своїх тридцять тисяч справ. Звісно, власними силами збільшення навантаження судді не подолають, тому В.Князєв говорить про можливість відрядження суддів.

Але й в апараті Київського окружного адмінсуду, якому законодавець під новий рік додав 62 тисячі справ, існує 22 вакансії. Можливо через очікуваний вал справ, там оголосили про набір. Але, враховуючи вкрай низьку оплату праці працівників (не плутати із грошовим утриманням суддів), охочі розгрібати стоси паперів навряд з’являться.

Звісно, оптимальним виходом із ситуації було б якнайшвидше утворення Київського міського адміністративного суду із новим штатом суддів. Але і це наразі неможливе. Бо наповнити нову установу суддями можливо через конкурс, який процедурно організовує і проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів. Але і це утворення сьогодні відсутнє. Перспективи його утворення також є примарними.

Розумні строки

На практиці наразі спостерігається повний безлад. Так, коли автор цієї статті поцікавився в Державній судовій адміністрації про стан розгляду двох його справ, які ОАСК розглядає з 2020 і 2021 року відповідно, там переадресували запити до ліквідованого ОАСК та приймаючого справи КОАС. У першому, звісно, умили руки, пославшись на закон про ліквідацію, а пізніше взагалі повернули запитання ДСАУ. А з  області взагалі не надійшло жодної відповіді.

Водночас Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує Договірні держави організувати свої правові системи у спосіб, який би надавав судам можливості для дотримання вимог пункту 1 статті 6, включаючи вимогу проведення судового розгляду в межах «розумного строку». На цьому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини (див. напр. справу «Ціммерман і Штайнер проти Швейцарії»). Тимчасове нагромадження невирішених справ не призводить до відповідальності, якщо держава оперативно вживає заходів для подолання такої надзвичайної ситуації.

Навіть впровадження реформ, спрямованих на пришвидшення розгляду справ, не може виправдати затримки їх розгляду. Адже це не скасовує обов’язок держави забезпечити розгляд справи у розумні строки (справа «Фісанотті проти Італії»). Держави зобов’язані організувати вступ в силу та здійснення таких заходів таким чином, щоб уникнути подовження розгляду справ, що розглядаються.

Без надії сподіваюсь

Отже, ситуація фактично патова: перспективи створення нового суду незрозумілі, а «DoS-атака» матеріалами справ Київського окружного адмінсуду, організована політиками, очікувано призведе до відмови у роботі судової системи.

Очевидно, подібні явища невизначеності, коли матеріали можуть одночасно бути і не бути в будь-якому суді і за уявним експериментом Шредінгера суди одночасно живі (за законом) і мертві (на практиці) є новою реальністю судочинства в Україні.

Залишається сподіватися на Страсбург? Адже коли так затягується розгляд справ, можна не чекати повного вичерпання засобів захисту на національному рівні і одразу звертатися в ЄСПЛ (див. напр. рішення «Банчок і Ласло Магяр (№ 2) проти Угорщини»).

Але і в Європі ситуація не краща. Звичайними строками розгляду справ там є 8 – 10 років (про це докладно див. статтю «Про вибіркову розумність»). А це для цілей адміністративного спору є повним безглуздям.

Тож в Україні фактично склалася ситуація, за якої влада отримала карт-бланш на будь-які дії стосовно своїх громадян. Без перспективи відновлення справедливості у судах.

Автор: ВОЛОДИМИР БОГАТИР, адвокат, заслужений юрист України

Leave a Reply

spot_img