Олександр Жуков: “МЕДІАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНОГО ФОНУ СУСПІЛЬСТВА”

Медіація — альтернативний спосіб вирішення суперечок та конфліктів, заснований на добровільному початку із залученням незалежного, неупередженого спеціаліста-медіатора.

Конфлікт – небажаний, але, нажаль, неминучий “продукт” взаємодії людей у ​​соціумі. Його не можна уникнути. Але врегулювати його цивілізовано виявляється цілком можливо. Це успішно підтверджує світовий досвід медіації. Вдаватися до послуг медіатора стало не просто модно, а матеріально вигідно! І не лише матеріально. Відразу слід зазначити, що медіація несе на собі серйозне соціальне навантаження. Її завдання не лише налагодити міжособистісні стосунки, а й «навести мости» між кожним окремо взятим громадянином та адміністративним, господарським чи будь-яким іншим суб’єктом.

Медіація – це оптимізація та вдосконалення судової системи, зміцнення довіри до неї, зниження рівня корупції. За даними зарубіжної статистики, за допомогою медіації 8% економічних суперечок вирішуються протягом одного дня. Подумайте: одного дня! Крім того, найчастіше зберігаються ділові відносини з партнером, не страждає репутація сперечальників через конфіденційність процедури.

Водночас медіативна угода має статус цивільно-правового договору та обов’язково до виконання, і при цьому медіація не виключає можливості на будь-якому її етапі повернутись до інших методів вирішення спору, у тому числі й судових. У процесі медіації не потрібно визначатися в підсудності. У ході процедури дуже скоро право і закон відходять у бік, а на чільне місце ставиться справа.

Часом буває складно порозумітися в суперечці про спадщину, сперечальники не можуть домовитися про поділ майна, або розлучення виснажливе для колишнього подружжя, — настає час поставити собі питання — «Чи у всьому я правий (права)? Може, є інший, більш щадний спосіб вирішити мою суперечку?» Ось тут на допомогу приходить медіація – реально щадний, взаємоприйнятний, безболісний спосіб вийти з, здавалося б, безвихідної ситуації.

Як сказав медіатор та суддя з Хорватії Срджан Шімац: — «Люди мають отримувати права не від уряду, а один від одного». Справді, до судді часто звертаються не за вирішенням спору, а за можливістю покарати власного кривдника, нехай навіть ціною власних інтересів! (Виб’ю собі око, нехай у тещі кривий зять буде). У суді доводиться публічно перетрушувати все те, що найменше хотілося б афішувати зі свого приватного життя.

З медіацією все по-іншому. Сперечальникам гарантується конфіденційність у тому обсязі, який вони самі визначать. Переваги медіативної процедури перед судовим процесом полягають ще й у тому, що тривалість сесій (епізодів процедури) – справа вибору самих учасників. Немає необхідності шукати все нові й нові аргументи власної правоти — ломитися у відчинені двері, — медіатор допоможе вам у пошуку таких рішень, які будуть однаково прийнятними для всіх.

Медіація – багатопрофільна процедура. Її підхід – універсальний інструмент у всіх галузях життєдіяльності людини, колективу, підприємства. Використання цього інструменту збагачує людину, суспільство конструктивізмом у вирішенні суперечок, дає можливість у передконфліктних та конфліктних ситуаціях вийти на майданчик переговорів, уникнути суперечки.

Для колишніх радянських громадян, які ще недавно вирішували багато проблем за допомогою завкому, профкому, парткому, друзів сьогодні суд став єдиною “панацеєю від бід”. Дуже багато цивільних позовів подається до суду. Якщо згадати, що чисельність всього населення становить понад 16 мільйонів, то мимоволі напрошується питання: чи не забагато позовів? Ця проблема має довгий шлейф: матеріальні витрати, в тому числі й державні, розбазарювання часу, сил і здоров’я всіх, втягнутих у конфлікт… І, зрештою, страждають державні інтереси, оскільки падає ефективність і продуктивність праці! Ось чому медіація має соціальну спрямованість.

Так, медіація – справа нова, мало відома, ще недостатньо прикладів успішно проведених процедур. Але ж вони вже є! І ті, що відбулися, підтверджують незвичайну ефективність, продуктивність нового способу.

Повернімося до медіативного підходу. Уважно вивчити його механізм не просто корисно, але, мабуть, потрібно кожному. Мало хто уникнув болісних ходінь кабінетами, домагаючись правди, справедливості, законності, найчастіше безрезультатно прагнучи пробити чиновницький “залізобетон”.

Однак життя показує, що не завжди чиновник — синонім вселенського зла та лютий ворог людства. Іноді виявляється, що чиновнику також властиво помилятися, помилятися і в діловій, конструктивній розмові він готовий це визнати. А іноді буває і таке, що помиляється той, хто саме звертається до чиновника, і вирішення проблеми лежить взагалі десь осторонь…

Більшість подібних ситуацій успішно вирішується за допомогою гарного професійного медіатора.

Leave a Reply

spot_img