Під кінець року ужгородці відзначили свого земляка, депутата Закарпатської обласної ради Федіра Федоровича Шандора та встановили на його честь мініатюрну скульптуру.
Федір Шандор, боєць 101-ї Закарпатської бригади ТрО. А ще – професор Ужгородського національного університету, доктор філософських наук, завідувач кафедри соціології та соціальної роботи УжНУ.
У день повномасштабного вторгнення Федір провів три пари та поїхав у військкомат.
Зараз доктор наук – на передовій. Попри постійні обстріли, він не пропустив жодної пари. Двічі на тиждень після нічного чергування він – професор Федір Федорович, решту часу – стрілець Шандор.
“У переддень війни я казав, що її не буде”
На Закарпатті Федір Шандор – місцева знаменитість. Він проводить екскурсії, організовує інтелектуальні ігри та “Ужгородську регату” – щорічний сплав річкою Уж на саморобних декорованих конструкціях. А ще є президентом Закарпатської туристичної організації. Де б не був, незмінною є краватка-метелик поверх картатої сорочки.
Напередодні нападу Росії, 23 лютого, Шандор проводив інтелектуальну гру.
“Ми багато сперечалися, чи буде війна. Я був упевнений, що ні. Адже логіки у цій війні немає, немає в ній ідеї”,- пригадує Федір Шандор.
Зізнається, що ця помилкова думка склалася на основі соціологічних досліджень та думок експертів: “Я для себе зробив порівняльний аналіз. Було все: було брязкання зброєю, було залякування, була інформаційна війна, але війни такої… я не припускав. Це безглуздо. Війна – це останній аргумент”.
Про війну професор дізнався о 6 ранку.
Того дня він провів три пари, одна з них – психологія масової поведінки. “Студенти були шоковані, я – також, ми не розмовляли про війну. Навіть традиційну каву з викладачами пили мовчки”, – розповідає він. Зізнається, що у перші дні й сам не розумів, що буде далі.
“Був нульовий досвід, якщо не враховувати мілітарі-туризм”
Після роботи професор переодягнувся у спортивний костюм і вирушив у військкомат.
Жодного бойового досвіду, каже, досі не мав: “Я не служив, бо одразу пішов в аспірантуру. Окрім походів у гори та мілітарі-туризму – досвіду “нуль”. Тут 90% таких як я: президент обласної федерації американського футболу та половина команди, екскурсоводи та рибалки, держслужбовці”.
За словами Шандора, війну він побачив зовсім не такою, як уявляв: “Стрілецька зброя потрібна від заблукалих бучанських катів, для очистки від мародерів… це війна новітніх технологій, коли хлопці з зеленим волоссям п’ють каву і за кермом комп’ютера бомблять ворожі позиції”.
Каже, що одне з головних його завдань – вирити глибокий окоп, щоб потужна артилерія не знищила передову лінію.
“Спершу всі руки були в кров’яних мозолях від недосвідченості, але зараз ми самі кого хочеш навчимо”, – розповідає професор.
“Тепер студентам незручно пропускати пари”
З 11 квітня професор Шандор разом зі своєю бригадою ТрО на передовій. За його словами, він не припиняв викладати. Ще від початку пандемії навчання проводилося дистанційно, тому дехто з колег навіть не здогадувався, що лекції Федір Федорович веде з окопів.
Шандор читає 6 лекцій на тиждень, графік узгодив із військовим керівництвом. Вночі – на чергування, а зранку сідає у бліндажі й “підключається” до студентів.
За словами професора, обстріли на напрямку, де він служить, не припиняються ні на годину. Лекції також читає під звуки ворожої артилерії.
“Я люблю бачити студентів, тому прошу вмикати камери, прошу “не спати”. Моя також майже завжди увімкнена”, – розповідає він.
Федір Шандор каже, відколи він на війні, студенти навчаються старанніше: “Їм просто незручно пропускати лекції. Вони розуміють, де я, і тому мусять підійматися з ліжок”.
“В Україні відбулися надважливі процеси”
Шандор каже, що світ чітко визначився із правилами гри – і це також заслуга України.
Єдність українців, якою нині захоплюється увесь світ, – це одна з найважливіших трансформацій, яка відбулася за час повномасштабного вторгнення, каже він.
Окрім самоідентифікації та спільної мети, каталізатором цього процесу Федір Шандор називає внутрішню маятникову міграцію: “Ми стали українцями, не східняками, не західняками, десять мільйонів маятникової міграції… люди побачили одне одного, притерлися”.
Доктор філософських наук вважає, що Україна переможе і матиме все, чого прагне.
“Це буде довгий процес, але у нас буде все”, – запевняє Шандор.
А ще каже, що після перемоги першим ділом мріє поголитися: “Я ніколи не носив вуса, мені не подобається, але пообіцяв собі не голитися до перемоги”.
Для довідки:
Найменший та найзахідніший обласний центр України – Ужгород – має найбільшу колекцію міні-скульптур. Вони розташовані в найнесподіваніших місцях. Автори – скульптор Колодко і коваль Криваніч – розпочали встановлювати скульптури декілька років тому. Маленьких пам’ятників налічується вже 17 штук, але їх кількість ще буде зростати. Де шукати ці незвичні витвори мистецтва? Більшість з них зосереджена в центральній частині міста, вздовж набережної, обабіч річки Уж. Кожна скульптура чи прямо, чи опосередковано стосується Ужгорода або Закарпаття.
