Десятиліттями надбагаті бізнесмени України володіли величезною економічною та політичною владою у своїй країні. Однак після російського вторгнення найбагатші підприємці України втратили мільярди доходів.
Правлінню українських олігархів нарешті прийшов кінець?
Найбагатша людина України – 56-річний Рінат Ахметов.
Син шахтаря, який став мільярдером, він відомий по всій Україні як «король Донбасу».
Крім того, що він володіє величезними частинами металургійної та вугільної промисловості на сході, включаючи металургійний завод «Азовсталь», який зараз лежить у руїнах, він також володіє донецьким «Шахтарем», однією з найкращих футбольних команд країни, а донедавна одним із головних телевізійних каналів країни.
Але окрім надзвичайного багатства, українські олігархи також відомі своєю політичною владою.
У 2017 році лондонський аналітичний центр Chatham House заявив, що вони становлять «найбільшу небезпеку для України».
Через широку мережу союзників і лояльних депутатів українські олігархи неодноразово впливали на ухвалення законів на користь власних бізнес-імперій.
Президент Володимир Зеленський назвав їх «групою людей, які вважають себе важливішими за депутатів, урядовців чи суддів».
Але, як і багатьох звичайних цивільних осіб, з початку російського вторгнення на схід України в 2014 році їхні підприємства були рознесені ракетами, а їхнє майно було втрачено через російську окупацію.
Багато хто вважав, що як найбагатша людина України пан Ахметов мав би зробити більше з самого початку, щоб викорінити сепаратизм, який розпалює росія, у його рідному регіоні.
Коли вплив Росії, підкріплений військовою силою, поширився на Донбасі, він наказав своїм заводам включити сирени на знак протесту. Він також випустив критичні заяви щодо сепаратистів.
Але що стосується фінансування та підтримки опору, його критикували за те, що він вживав занадто мало дій. Особливо в порівнянні з іншим українським магнатом, мільярдером Ігорем Коломойським.
У березні 2014 року призначений губернатором Дніпропетровської області.
У міру ескалації конфлікту пан Коломойський перекачував мільйони в українські добровольчі батальйони. Він пропонував винагороду за захоплення проросійських бойовиків і постачав українській армії пальне.
Але потім, у 2019 році, він посварився з попередником президента Зеленського Петром Порошенком.
Нещодавно парламент ухвалив закон, який призвів до втрати Коломойським контролю над нафтовою компанією. Його відповідь? З’явилася в штаб-квартирі нафтової компанії з людьми, нібито з автоматами.
Але з розгортанням війни на сході та з втратою ще більшої кількості заводів, шахт і родючих сільськогосподарських угідь “загибель” статків українських олігархів набрала критичних темпів.
Наступний удар стався наприкінці 2021 року, коли Україна ухвалила так званий «законопроект про деолігархізацію».
Новий закон президента Зеленського визначив олігарха як людину, яка відповідає трьом із наступних чотирьох умов:
- Вплив на ЗМІ чи політику
- Володіння монополією
- Заробляти мільйони доларів на рік.
Усіх, хто відповідав вимогам, піддали додатковим перевіркам і заборонили фінансувати політичні партії.
Щоб не потрапити до списку Зеленського, Рінат Ахметов здав ліцензії на ЗМІ уряду України.
Але потім відбулася драматична ескалація конфлікту росією – вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
Війна лише посилила втрату прибутків для надбагатих українців. Але чи зміцнить їхня “смерть” демократію в Україні?
«Абсолютно», — каже Севгіль Мусаєва, головний редактор популярного новинного сайту «Українська правда». «Ця війна — початок кінця для олігархів в Україні».
«Закон про деолігархізацію був одним із перших серйозних механізмів їхнього падіння», — каже Сергій Лещенко, колись один із найвідоміших українських журналістів-розслідувачів, а нині радник глави адміністрації президента Зеленського.
«Але ескалація війни ще більше ускладнила життя олігархів», — розповідає він. «Вони були змушені зосередитися на виживанні, а не на внутрішній політиці».
Тепер, каже пані Мусаєва, українське громадянське суспільство та антикорупційні інституції повинні не допустити появи нових олігархів. І, звичайно, саме виживання демократії в Україні залежить від результату війни з росією.
Проте, заради об’єктивності, слід зазначити, що з початку повномасштабного вторгення в Україну благодійній та бізнесові структури Ріната Ахметова вкладають мільйони доларів в вирішення соціальних проблем, відновлення пошкодженої енергетичної інфраструктури, тощо.