Коли у лютому 2022 року російські ракети почали руйнувати українські міста, багато хто вважав, що інвестиційна діяльність в Україні фактично зупиниться. Здавалося б, який інвестор ризикне вкладати кошти в країну, де тривають бойові дії, а рівень невизначеності є одним із найвищих у світі?
Однак практика останніх років довела протилежне. Попри війну, Україна не лише зберегла інтерес міжнародного бізнесу, але й поступово формує унікальну модель правового режиму залучення інвестицій в умовах воєнного стану. Ба більше, для багатьох інвесторів український ринок сьогодні став не лише викликом, а й можливістю.
Війна як юридичний та економічний виклик
Консультуючи бізнес щодо інвестиційних проєктів, я регулярно стикаюся з питаннями, які ще кілька років тому здавалися малоймовірними.
Чи можна будувати виробництво за сто кілометрів від лінії фронту?
Чи підлягає страхуванню об’єкт нерухомості в регіоні, де існує загроза ракетних ударів?
Як захистити інвестицію від воєнних ризиків?
Чи гарантує держава повернення вкладених коштів у разі руйнування підприємства?
Ці питання стали повсякденною реальністю українського бізнесу.
Водночас війна не скасувала базові принципи інвестиційного права. Закон України «Про інвестиційну діяльність», Закон України «Про режим іноземного інвестування», міжнародні договори про взаємний захист інвестицій та гарантії права власності продовжують діяти навіть в умовах воєнного стану.
Саме тому ключове завдання держави полягає не лише у забезпеченні оборони, а й у створенні правових механізмів, які дозволять інвесторам працювати в умовах підвищених ризиків.
Парадокс війни: інвестиції не зникли
Попри поширений стереотип, інвестиційна активність в Україні не припинилася.
Наприклад, після початку повномасштабної війни значна кількість європейських компаній розпочала або розширила виробництво в західних регіонах України. Особливий інтерес спостерігається у сферах агропромислового комплексу, логістики, ІТ, відновлюваної енергетики та переробної промисловості.
Яскравим прикладом є будівництво нових виробничих майданчиків у Львівській, Волинській та Закарпатській областях. Для багатьох європейських інвесторів Україна стала альтернативою азійським виробничим ринкам завдяки географічній близькості до ЄС, наявності кваліфікованої робочої сили та перспективі вступу до Європейського Союзу.
Іншими словами, війна підвищила ризики, але не скасувала економічну доцільність інвестування.
Як держава намагається захистити інвестора
Будь-який бізнес прагне передбачуваності. Саме тому одним із головних завдань держави стало створення спеціальних інструментів підтримки інвесторів.
Насамперед варто згадати програму підтримки інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями, відому як механізм «інвестиційних нянь». Вона передбачає можливість отримання податкових та інфраструктурних стимулів для великих інвесторів.
Крім того, уряд суттєво спростив процедури започаткування бізнесу, релокації підприємств та отримання окремих дозвільних документів.
З власної практики можу зазначити, що сьогодні відкриття підприємства в Україні часто займає менше часу, ніж у багатьох країнах Європейського Союзу. Це є одним із позитивних наслідків масштабної цифровізації державних послуг.
Воєнні ризики: головний стримувальний фактор
Разом із тим найбільшою проблемою залишається страхування воєнних ризиків.
Уявімо ситуацію: іноземна компанія будує елеватор в Україні вартістю 20 мільйонів євро. За мирних умов ризики такої інвестиції можна оцінити та застрахувати. Під час війни до стандартних бізнес-ризиків додаються ризики ракетних ударів, пошкодження інфраструктури або тимчасової окупації території.
Саме тому надзвичайно важливого значення набувають міжнародні механізми страхування. Сьогодні такі інструменти поступово пропонуються міжнародними фінансовими організаціями та експортно-кредитними агентствами окремих держав.
Фактично йдеться про створення додаткової «подушки безпеки», яка дозволяє інвестору приймати рішення про вкладення коштів навіть за умов війни.
Відбудова України — найбільший інвестиційний проєкт Європи
На моє переконання, сьогодні багато хто недооцінює масштаби майбутньої відбудови України.
Після завершення війни країна потребуватиме відновлення тисяч кілометрів доріг, сотень мостів, об’єктів енергетики, житлової та соціальної інфраструктури.
Умовно кажучи, якщо після Другої світової війни світ реалізував План Маршалла для Західної Європи, то Україна вже зараз формує власний масштабний план економічного відновлення.
І саме тому міжнародні компанії дедалі частіше розглядають присутність на українському ринку не як короткострокову бізнес-можливість, а як стратегічну інвестицію на десятиліття вперед.
Чому право відіграє ключову роль
Жодні податкові пільги не переконають інвестора вкладати кошти, якщо він не впевнений у захисті свого права власності.
Саме тому головною передумовою успішного залучення інвестицій є верховенство права, ефективна судова система та прогнозованість державної політики.
Для міжнародного бізнесу принципово важливо розуміти, що укладений договір буде виконано, право власності буде захищено, а у випадку спору існуватиме незалежний механізм його вирішення.
В умовах війни ці питання набувають ще більшого значення, адже рівень ризику для інвестора автоматично зростає.
Висновок
Україна сьогодні перебуває в унікальній історичній ситуації. З одного боку, війна створює безпрецедентні ризики для бізнесу. З іншого — саме зараз закладається фундамент майбутньої економіки країни.
Правовий режим залучення інвестицій під час воєнного стану поступово трансформується від моделі реагування на кризу до моделі створення нових можливостей. Держава, міжнародні партнери та приватний сектор спільно формують механізми, які дозволяють інвесторам працювати навіть за надзвичайно складних обставин.
Як адвокат, я переконаний, що головний капітал України сьогодні — це не лише природні ресурси чи вигідне географічне положення. Це стійкість суспільства, здатність держави реформуватися під час війни та віра у майбутнє країни.
Саме ці фактори вже зараз стають фундаментом для нової хвилі інвестицій, яка після перемоги визначатиме економічне обличчя України на десятиліття вперед.
Костянтин Кривопуст, адвокат