Автор: адвокат Костянтин Кривопуст
Новина про досягнення НАК «Нафтогаз України» принципової угоди з власниками єврооблігацій на суму близько 1,2 млрд євро стала однією з найважливіших подій для українського корпоративного сектору у 2026 році. Компанії вдалося домовитися про перенесення строків погашення боргу до 2032–2033 років замість раніше визначених 2026 та 2028 років.
На перший погляд може здатися, що йдеться лише про технічне відтермінування виплат. Насправді ж ця угода має значно глибше значення як для самого «Нафтогазу», так і для фінансової стабільності України в умовах війни.
Що саме реструктуризовано?
Домовленість охоплює два випуски єврооблігацій:
- близько 695 млн євро, строк погашення яких раніше було продовжено до липня 2026 року;
- близько 584 млн доларів США, строк погашення яких припадав на листопад 2028 року.
Відповідно до досягнутих домовленостей, погашення першого випуску переноситься до січня 2032 року, другого — до січня 2033 року.
Фактично кредитори погодилися надати компанії додаткові шість-сім років для виконання своїх боргових зобов’язань.
Чому ця угода є важливою?
Необхідно розуміти контекст.
«Нафтогаз» працює в умовах безпрецедентного навантаження. За даними керівництва компанії, лише протягом 2025 року російські війська здійснили 229 атак на об’єкти групи, а з початку 2026 року кількість ударів уже перевищила 170. Компанія змушена компенсувати втрати власного видобутку додатковим імпортом газу, що створює серйозний фінансовий тиск.
За таких умов одномоментне погашення понад одного мільярда євро боргу могло б поставити під загрозу:
- закупівлю газу до опалювального сезону;
- відновлення пошкодженої інфраструктури;
- виконання спеціальних обов’язків із забезпечення населення газом;
- реалізацію інвестиційних програм із відновлення видобутку.
Саме тому реструктуризація в цьому випадку є не проявом слабкості, а інструментом фінансового виживання.
Позитивні аспекти угоди
На мою думку, угода має декілька безумовних переваг.
По-перше, «Нафтогаз» уникнув ризику технічного дефолту за своїми зобов’язаннями.
По-друге, компанія отримала можливість спрямовувати кошти не на обслуговування старих боргів, а на відновлення критичної інфраструктури та підготовку до майбутніх опалювальних сезонів. Саме на цьому акцентує керівництво компанії.
По-третє, важливим є сам факт досягнення домовленостей із власниками облігацій. Це свідчить, що міжнародні інвестори продовжують вірити у платоспроможність компанії та перспективи українського енергетичного сектору після завершення війни.
По-четверте, угода демонструє більш цивілізований підхід до роботи з кредиторами порівняно з примусовими сценаріями реструктуризації, які нерідко супроводжуються судовими спорами та багаторічними конфліктами.
Що викликає занепокоєння?
Водночас надмірний оптимізм був би помилковим.
Реструктуризація не означає списання боргу.
Борг залишиться у балансі компанії та підлягатиме погашенню в майбутньому. Фактично нинішнє керівництво отримало часовий ресурс, але питання боргового навантаження лише перенесене на кілька років уперед.
Також поки що публічно не розкриті всі фінансові параметри остаточної угоди. Для повноцінної оцінки необхідно бачити:
- нові процентні ставки;
- можливі додаткові виплати кредиторам;
- умови дострокового погашення;
- фінансові ковенанти;
- механізми захисту прав власників облігацій.
Саме ці деталі визначатимуть реальну економічну вартість реструктуризації.
Крім того, інвестори погодилися на відтермінування платежів значною мірою через виняткові обставини війни. Це не означає автоматичного відновлення повноцінного доступу України або державних компаній до міжнародних ринків капіталу.
Юридичний аспект
З правової точки зору угода є прикладом класичної позасудової реструктуризації боргу через переговорний процес між емітентом та кредиторами.
Такий підхід дозволяє уникнути масштабних судових спорів у юрисдикціях Великої Британії та США, де традиційно розглядаються спори щодо єврооблігацій.
Для державної компанії це особливо важливо, оскільки судові конфлікти могли б негативно вплинути не лише на репутацію «Нафтогазу», а й на інвестиційний імідж України загалом.
Висновок
Як адвокат, я оцінюю досягнуту реструктуризацію переважно позитивно.
В умовах війни головним завданням менеджменту державної енергетичної компанії є забезпечення її безперервної роботи та енергетичної безпеки держави. З цієї точки зору перенесення виплат на 2032–2033 роки є раціональним та економічно виправданим рішенням.
Однак остаточні висновки можна буде робити лише після оприлюднення повного пакета умов реструктуризації. Адже будь-яка відстрочка боргу має свою ціну, і ключове питання полягає в тому, наскільки дорого ця фінансова пауза обійдеться «Нафтогазу» та українській державі в майбутньому.
На сьогодні ж можна констатувати: компанія виграла час. А в умовах війни час є одним із найцінніших ресурсів.