Компанія, яку ЗМІ пов’язують із відомим київським девелопером Дмитром Буряком, здобула чергову судову перемогу в боротьбі за земельну ділянку в історичному центрі столиці. Північний апеляційний господарський суд відмовив Київській міській раді в задоволенні апеляційної скарги та фактично підтвердив право ПрАТ «Будівельні технології» зберігати в оренді понад 6 тисяч квадратних метрів землі на Володимирському узвозі, 4. Тепер питання потенційної забудови історичних київських схилів знову набуває особливої гостроти.

6 жовтня 2026 року колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у складі Оксани Яценко, Наталії Спаських та Сергія Гончарова ухвалила постанову у справі №910/4479/26, якою залишила без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16 липня 2026 року.

Таким чином, апеляційна інстанція стала на бік ПрАТ «Будівельні технології» у багаторічному земельному конфлікті зі столичною владою.

Предметом спору стала земельна ділянка площею 0,6080 га на Володимирському узвозі, 4, неподалік Національної філармонії України, у надзвичайно чутливій з погляду історичної забудови та міського ландшафту частині Києва.

Саме тут ще у 2000-х роках планували звести масштабний офісно-готельний, культурно-розважальний комплекс із підземним паркінгом.

Однак більш ніж за двадцять років після передачі землі в оренду відповідний комплекс так і не був завершений.

Російський бізнесовий слід та структури Дмитра Буряка

За інформацією видання «КиївВлада», ПрАТ «Будівельні технології» належить до бізнесового оточення девелоперської групи DeVision, пов’язаної з підприємцем Дмитром Буряком.

Постать Буряка неодноразово привертала увагу українських журналістів через масштабні девелоперські проєкти, земельні конфлікти та його минулу підприємницьку діяльність у Росії.

Зокрема, ще у 2008 році російське видання «Коммерсантъ» повідомляло про бізнес-інтереси Буряка у виробництві напоїв та біологічно активних добавок, а також про його участь у девелоперській компанії DeVision.

В українському медіапросторі з його бізнес-групою пов’язували низку масштабних об’єктів комерційної нерухомості в Києві, зокрема торговельно-розважальні комплекси, бізнес-центри та готельні проєкти.

Водночас російське бізнесове минуле підприємця саме по собі не доводить наявності нинішнього контролю з боку російського капіталу. Проте питання актуальної структури власності компаній, що претендують на забудову стратегічно важливих територій української столиці, заслуговує на особливу суспільну увагу.

Земля, яку Київ намагався повернути

Історія земельного конфлікту бере початок у 2004 році, коли Київрада погодила передачу ділянки на Володимирському узвозі в оренду компанії «Будівельні технології».

У 2005 році сторони уклали десятирічний договір, а в 2014 році внесли до нього зміни.

Коли строк оренди наближався до завершення, компанія звернулася з клопотанням про його поновлення.

Столична влада вчасно не ухвалила рішення про відмову. Цією обставиною скористався орендар, звернувшись до господарського суду.

У 2017 році суд визнав додаткову угоду про поновлення договору оренди укладеною. Відповідне рішення встояло в апеляційній та касаційній інстанціях.

Попри це, 20 квітня 2023 року Київська міська рада ухвалила рішення №6314/6355, яким відмовила компанії в поновленні оренди та передбачила заходи щодо державної реєстрації припинення права користування землею.

Свою позицію міська влада пояснювала, зокрема, тим, що забудовник не виконав договірних зобов’язань щодо завершення будівництва.

Окремим аргументом Київради стала необхідність захисту історичного середовища столиці та недопущення потенційно небезпечного будівництва поблизу територій, пов’язаних з об’єктами всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Однак суд визнав, що міська рада намагалася повторно вирішити питання, яке вже було остаточно врегульоване судовим рішенням.

Судова перемога, яка відкриває нові можливості забудовнику

У постанові від 6 жовтня 2026 року апеляційний суд фактично підтвердив три принципові обставини.

По-перше, питання поновлення договору оренди вже було вирішене судами у 2017 році, а строк його дії визначено до 1 лютого 2027 року.

По-друге, Київрада не мала права через вісім років повторно розглядати старе клопотання компанії та відмовляти в поновленні вже чинного договору.

По-третє, навіть можливе порушення забудовником умов договору не дозволяє міській владі ігнорувати рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд прямо вказав: якщо орендар не виконує договірних зобов’язань, Київрада може звернутися з окремим позовом про дострокове розірвання договору.

Проте в межах цього спору місто не змогло довести правомірність обраного способу припинення орендних відносин.

У результаті рішення Київради від 2023 року визнано незаконним і скасовано.

Для компанії «Будівельні технології» це означає збереження юридичних позицій щодо цінної ділянки в історичному центрі столиці.

Історичні схили та інтереси забудовників

Володимирський узвіз — не просто приваблива земельна ділянка в центрі Києва. Це частина унікального історичного ландшафту, що формує панораму правобережної частини міста.

Поблизу розташовані Національна філармонія України, Володимирська гірка, Хрещатий парк та інші знакові для столиці об’єкти.

За попередніми журналістськими розслідуваннями, компанії «Будівельні технології» та «Етрекс», які пов’язують із бізнес-групою Дмитра Буряка, у різні роки отримали права оренди на декілька земельних ділянок у цьому районі.

Плани девелоперів передбачали масштабне освоєння території, включно зі спорудженням офісних, готельних та розважальних об’єктів.

Саме можливість реалізації таких проєктів у безпосередній близькості до історичного ландшафту Києва викликала заперечення представників столичної влади.

Водночас у судовій справі існує суттєвий нюанс: компанія посилалася на лист Міністерства культури від 23 лютого 2018 року, за яким спірна ділянка перебуває поза межами буферної зони ансамблю Софійського собору.

Отже, питання охоронних обмежень, впливу майбутнього будівництва на історичний ландшафт та його відповідності містобудівному законодавству потребують окремої правової й експертної оцінки.

Чи можуть тепер почати забудову?

Рішення апеляційного суду стало важливою юридичною перемогою забудовника, однак автоматично не надає права розпочинати будівельні роботи.

Для реалізації проєкту необхідні належні містобудівні умови та обмеження, проєктна документація, відповідні дозволи й дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини.

Водночас перемога в суді суттєво посилює позиції компанії у подальших відносинах із містом.

Крім того, з огляду на закінчення підтвердженого судом строку оренди 1 лютого 2027 року, найближчі місяці можуть стати вирішальними для подальшої долі цієї території.

Київрада ще має право звернутися з касаційною скаргою до Верховного Суду, а також використовувати інші законні механізми захисту інтересів територіальної громади.

Хто захистить історичний Київ?

Ця історія виходить далеко за межі звичайного господарського спору між орендодавцем та орендарем.

Вона демонструє, як процедурні помилки та багаторічна бездіяльність органів місцевого самоврядування можуть позбавляти місто ефективних інструментів впливу на використання особливо цінних земель.

З одного боку — приватна компанія, пов’язана, за журналістськими даними, з великим девелоперським бізнесом Дмитра Буряка, яка успішно відстоює свої майнові права у судах.

З іншого — Київська міська рада, яка декларує необхідність захисту історичного середовища, але вже не вперше програє судову боротьбу за відповідну ділянку.

Головне питання тепер полягає не лише в тому, кому належить право оренди, а й у тому, чи зможе столиця забезпечити реальний захист своїх історичних схилів від масштабної комерційної забудови.

Адже рішення суду захищає право орендаря, але не скасовує обов’язку держави та місцевої влади охороняти культурну спадщину.

І поки судові процеси тривають, майбутнє однієї з найцінніших історичних територій Києва залишається відкритим.

Автор: Дмитро Кравченко