ТІНЬ АВАКОВА, ХАРКІВ, СИЛОВИКИ, КАДРОВІ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА РЕЗОНАНСНІ ВБИВСТВА
Журналістське розслідування UA2DAY
5 листопада 2026 року
ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ: 2015–2026
22 жовтня 2015 року — міністр внутрішніх справ Арсен Аваков ліквідовує стару систему підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків і створює Департамент протидії наркозлочинності. Його керівником призначають Іллю Киву. Новий департамент отримує централізовану вертикаль управління.
19 вересня 2016 року — у ресторані «Ветерок» у Підмосков’ї вбивають Євгена Жиліна, колишнього співробітника українських правоохоронних органів та керівника організації «Оплот».
30 листопада 2016 року — Кабінет Міністрів ухвалює постанову про ліквідацію створеного у 2015 році Департаменту протидії наркозлочинності як окремої юридичної особи.
25 вересня 2019 року — Ігор Клименко очолює Національну поліцію України.
18 січня 2023 року — авіакатастрофа у Броварах. Гине міністр внутрішніх справ Денис Монастирський, його перший заступник Євген Єнін та інші люди.
18 січня 2023 року — Ігор Клименко стає виконувачем обов’язків міністра внутрішніх справ України.
7 лютого 2023 року — Верховна Рада призначає Ігоря Клименка міністром внутрішніх справ.
17 лютого 2023 року — Стас Домбровський публічно анонсує кампанію «Спіймай баригу — отримай кеш», яка передбачає грошові винагороди за інформацію про наркоторговців.
6 грудня 2023 року — у Московській області вбивають Іллю Киву, колишнього керівника антинаркотичного департаменту МВС та народного депутата України, заочно засудженого за державну зраду.
11 грудня 2023 року — СБУ коментує запити журналістів щодо можливої причетності служби до вбивства Киви.
25 березня 2024 року — голова СБУ Василь Малюк в інтерв’ю ICTV розповідає подробиці вбивства Киви, зокрема про використану зброю. Офіційного визнання відповідальності СБУ не пролунало.
3 серпня 2026 року — Ігор Клименко, колишній міністр внутрішніх справ, призначений секретарем Ради національної безпеки і оборони України.
4 листопада 2026 року — НАБУ і САП оприлюднюють матеріали операції «Карфаген» про злочинну організацію, яка за допомогою корупційних зв’язків серед посадовців СБУ, Національної поліції та Офісу генерального прокурора забезпечувала прикриття наркотрафіку, шахрайських колцентрів та інших незаконних бізнесів.
1. 2015 РІК: СТВОРЕННЯ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОЇ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ
Починати аналіз потрібно з 22 жовтня 2015 року.
Саме тоді Арсен Аваков оголосив про ліквідацію старої системи боротьби з наркоторгівлею та створення нового Департаменту протидії наркозлочинності.
Його очолив Ілля Кива.
Найважливіше в цій реформі — не лише персональне призначення. Новий підрозділ мав централізовану структуру й не підпорядковувався керівникам поліції на місцях.
Таким чином, була створена вертикаль, здатна концентрувати інформацію про наркозлочинність, координувати оперативну роботу й визначати пріоритети “протидії” наркотрафіку на загальнонаціональному рівні.
Офіційною метою реформи було очищення правоохоронної системи від корупції.
Проте саме ця конструкція створювала й потенційний ризик: якщо керівництво або окремі співробітники підрозділу потрапляли під вплив кримінальних структур, централізація могла полегшити не лише боротьбу з наркоринком, а і його корупційне прикриття.
2. 2016 РІК: ЗМІНА КЕРІВНИЦТВА ТА ВБИВСТВО ЖИЛІНА
У травні 2016 року Іллю Киву звільняють із керівної посади в антинаркотичному департаменті.
19 вересня того самого року в Підмосков’ї вбивають вихідця з міста Харкова Євгена Жиліна.
Жилін мав минуле в українських правоохоронних органах і був пов’язаний із проросійським рухом «Оплот». У повідомленнях про розслідування його вбивства розглядалися, зокрема, версії ділового конфлікту в сфері міжнародної торгівлі наркотичними засобами.
Ця подія заслуговує на увагу в дослідженні зв’язків між силовим і кримінальним середовищами.
Наприкінці 2016 року уряд ліквідував департамент, яким раніше керував Кива, як окремий орган і передав його функції іншим поліцейським структурам.
Формальна модель управління антинаркотичною діяльністю знову змінилася.
3. 2019–2023 РОКИ: НОВА КЕРІВНА ВЕРТИКАЛЬ МВС, ТРАГЕДІЯ У БРОВАРАХ ТА ТІНІ..
25 вересня 2019 року Національну поліцію України очолив протеже Арсена Авакова, харківський психолог Ігор Клименко.
18 січня 2023 року сталася одна з найрезонансніших трагедій в історії українського Міністерства внутрішніх справ. Унаслідок авіакатастрофи в Броварах загинули міністр внутрішніх справ Денис Монастирський, його перший заступник Євген Єнін, державний секретар МВС Юрій Лубкович та інші люди.
Редакція UA2DAY приділила тоді окрему увагу обставинам трагедії та опублікувала ексклюзивне інтерв’ю з колишнім начальником Головного слідчого управління СБУ, генерал-майором Василем Вовком, присвячене основним версіям катастрофи.
Версії причин трагедії на початковому етапі розслідування різнилися. Серед них розглядалися порушення правил польоту, технічна несправність гелікоптера та можливі умисні дії. Окрему увагу привертало походження повітряного судна та обставини його закупівлі.
І тут знову виникає постать Арсена Авакова.
Річ у тім, що гелікоптер Airbus H225, на якому загинуло керівництво МВС, належав до партії французьких повітряних суден, закупівлю яких ініціювали та реалізовували за часів перебування Авакова на посаді міністра внутрішніх справ.
29 травня 2018 року саме Арсен Аваков підписав міжурядову угоду між Україною та Францією, що передбачала постачання 55 гелікоптерів Airbus Helicopters загальною вартістю близько 551 млн євро, серед яких була 21 машина моделі H225.
Цей факт підтверджується офіційним повідомленням Кабінету Міністрів України від 29 травня 2018 року.
Більше того, 1 лютого 2023 року, лише через два тижні після трагедії, СБУ та ДБР провели обшуки в Арсена Авакова. Слідчих цікавили саме контракти щодо закупівлі французьких гелікоптерів.
Про це UA2DAY повідомляло в окремій публікації:
Водночас проведення обшуку не означає встановлення вини Авакова. Сам колишній міністр заявляв, що під час слідчих дій не виявили нічого, що становило б інтерес для розслідування.
Зрештою Державне бюро розслідувань завершило досудове розслідування авіакатастрофи.
За офіційною версією ДБР, причиною трагедії стали порушення правил безпеки польотів, складні погодні умови, неналежна підготовка та дії відповідальних посадовців. 29 серпня 2024 року обвинувальний акт стосовно п’ятьох посадовців ДСНС було скеровано до суду.
Офіційні результати розслідування ДБР.
Чи переконують суспільство висновки ДБР — питання довіри до результатів розслідування та їхньої доказової бази. Редакція не ставить під сумнів установлені слідством обставини без належних контрдоказів, але вважає, що суспільство має право на критичний аналіз офіційних висновків щодо трагедії такого масштабу.
І нарешті — кадровий наслідок.
У день авіакатастрофи, 18 січня 2023 року, Ігор Клименко став виконувачем обов’язків міністра внутрішніх справ. Уже 7 лютого Верховна Рада затвердила його на посаді.
Таким чином, між 2019 і 2023 роками Клименко пройшов шлях від керівника Національної поліції до очільника всього Міністерства внутрішніх справ. Цей перехід відбувся після трагічної загибелі попереднього керівництва відомства.
Наведена хронологія не доводить існування зв’язку між авіакатастрофою, кадровими призначеннями та боротьбою за незаконні ринки. Проте вона дозволяє простежити, як змінювалося управління найбільшою правоохоронною системою держави та які обставини потребують подальшої журналістської перевірки.
4. ЛЮТИЙ 2023 РОКУ: ПРИВАТНА АНТИНАРКОТИЧНА КАМПАНІЯ
Через десять днів після призначення Клименка міністром МВС одеський блогер Стас Домбровський опублікував анонс кампанії «Спіймай баригу — отримай кеш».
Пропонувалося платити громадянам за інформацію про осіб, причетних до продажу наркотиків.
27 лютого кампанія отримала масштабне висвітлення в медіа.
Її учасники фактично стимулювали збір інформації про нелегальний ринок: продавців, місця збуту, нарколабораторії та інші об’єкти, які могли становити інтерес для правоохоронних органів.
Хто отримував інформацію про наркоторговців? Хто оплачував її збір? Хто мав доступ до отриманих матеріалів? Чи передавалися ці матеріали поліції та чи були вони використані для кримінальних проваджень?
Ці запитання особливо важливі після оприлюднення «Карфагена».
Адже інформація про незаконний бізнес може бути інструментом як його ліквідації, так і вибіркового тиску – систематизації ринку, якщо потрапляє до корумпованих посадовців.
5. ГРУДЕНЬ 2023 РОКУ: ВБИВСТВО КИВИ
6 грудня 2023 року в Підмосков’ї вбили Іллю Киву.
Людину, яка у 2015 році очолила новостворений Департамент протидії наркозлочинності України.
На момент загибелі Кива вже багато років не керував антинаркотичною поліцією, перебував у Росії, був заочно засуджений в Україні за державну зраду, однак залишався носієм чутливої інформації.
25 березня 2024 року тодішній голова СБУ Василь Малюк у телевізійному інтерв’ю навів подробиці вбивства, зокрема калібр зброї та характер поранень.
При цьому він не підтвердив офіційно відповідальності СБУ.
Публічні обставини вбивства Киви насамперед розглядалися в контексті його проросійської діяльності.
Проте залишається окрема тема для перевірки: чи зберігав він після звільнення інформацію щодо можливих корупційних зв’язків у системі боротьби з наркозлочинністю?
Чи проводилися перевірки керівництва департаменту за період його роботи?
Чи мали колишні співробітники департаменту контакти з особами, які тепер фігурують у справах про організовану наркоторгівлю?
6. 4 ЛИСТОПАДА 2026 РОКУ: «КАРФАГЕН» РОЗКРИВАЄ МЕХАНІЗМ МОЖЛИВОГО СИЛОВОГО ПРИКРИТТЯ
Саме цей день стає ключовим для всього дослідження.
НАБУ та САП заявили про викриття організації, у діяльності якої брали участь високопосадовці СБУ, Національної поліції, Офісу генерального прокурора та представники кримінального середовища.
Організація, як повідомляє НАБУ, використовувала корупційні зв’язки для захисту незаконного бізнесу.
Серед напрямів діяльності слідство називає:
- продаж наркотичних засобів;
- роботу шахрайських колцентрів;
- незаконне виробництво тютюнової продукції;
- виготовлення підробленої валюти;
- організацію нападів, викрадень і тілесних ушкоджень в інтересах угруповання.
Це вже не абстрактні припущення про те, що окремі поліцейські можуть прикривати наркоторговців.
Це офіційна версія антикорупційного слідства про функціонування злочинної організації за участю представників правоохоронних структур.
Якщо ця версія буде доведена в суді, йтиметься про системне використання державних силових повноважень для захисту кримінального бізнесу.
У такій конструкції правоохоронець перетворюється з противника наркоторговця на потенційного гаранта його безпеки.
І саме тут постає головне питання: чи була викрита НАБУ мережа окремим кримінальним утворенням, чи вона могла спиратися на давніші корупційні зв’язки, сформовані в правоохоронній системі протягом попередніх років?
7. ЧИ МОГЛА БОРОТЬБА З НАРКОТИКАМИ ПРИХОВУВАТИ БОРОТЬБУ ЗА НАРКОРИНОК?
Хронологія демонструє послідовну зміну інституцій і персоналій.
У 2015 році створюється нова централізована антинаркотична структура.
У 2016 році змінюється її керівництво, а згодом і організаційна модель.
У 2019–2023 роках формується нова керівна вертикаль поліції та МВС.
У 2023 році розгортається приватна інформаційна кампанія зі збору відомостей про наркоторговців.
У 2026 році НАБУ заявляє про викриття мережі, яка, за версією слідства, забезпечувала прикриття продажу наркотиків та інших незаконних бізнесів.
Ця послідовність не доводить існування єдиного центру управління наркотрафіком протягом усіх одинадцяти років.
Проте вона формує конкретну перевірювану гіпотезу: чи не відбувався паралельно з офіційними реформами процес накопичення окремими корупційними групами впливу на інформацію про наркоринок, правоохоронні операції та захист нелегальних підприємств?
Встановити це можна лише через аналіз персональних зв’язків, службових призначень, фінансових операцій, матеріалів кримінальних проваджень і конкретних рішень посадовців.
Особливого значення набуває можлива наступність корупційних зв’язків між різними керівниками та підрозділами.
Адже кадрова зміна не завжди означає розрив неформальних домовленостей.
8. ІГОР КЛИМЕНКО ТА ПИТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ І СЛУЖБОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Ігор Клименко обіймав посаду голови Національної поліції з вересня 2019 року, а з лютого 2023 року керував Міністерством внутрішніх справ.
Відтак його перебування на цих посадах охоплює значний період, важливий для перевірки можливого розвитку корупційних мереж усередині правоохоронної системи.
Окремі медійні публікації про «Карфаген» звернули увагу на розмови фігурантів щодо можливих домовленостей із міністрами та згадування посадовця на літеру «К».
Але такі розмови не підтверджують, що йдеться саме про Ігоря Клименка, що будь-які домовленості були реалізовані або що йому передавали кошти.
У перевірених офіційних матеріалах НАБУ немає встановленого твердження про його особисту причетність до управління наркотрафіком.
Водночас виникають цілком конкретні запитання до колишнього керівництва МВС:
Які внутрішні механізми контролю існували для виявлення поліцейських, причетних до прикриття наркотрафіку?
Коли вперше з’являлася інформація про можливі корупційні зв’язки посадовців поліції з незаконними бізнесами?
Чи проводилися службові розслідування щодо осіб, яких тепер згадує НАБУ?
Які рішення ухвалювалися за результатами перевірок?
9. ВБИВСТВА ЖИЛІНА ТА КИВИ: ЧИ МОЖНА ПЕРЕГЛЯНУТИ МОТИВИ?
Після «Карфагена» варто звернути увагу на одну обставину: у розслідуваній НАБУ організації, за версією слідства, корупція поєднувалася не лише з фінансовими злочинами, а й із насильством.
Це робить перевірку можливих зв’язків між кримінальними угрупованнями та резонансними злочинами обґрунтованим журналістським завданням.
Але перевірка не означає підтвердження.
Сьогодні не встановлено документального зв’язку між учасниками «Карфагена» та виконавцями чи замовниками вбивств Жиліна й Киви.
Так само не доведено, що боротьба за наркотрафік була мотивом цих злочинів.
Щоб така версія стала більше ніж припущенням, необхідні відомості про спільні фінансові інтереси, комунікації, конфлікти, замовників або конкретні операції з перерозподілу наркоринку.
Саме ці обставини, а не саму хронологію, мають перевірити журналісти та слідчі.
10. ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ «КАРФАГЕНА»: ХТО КОНТРОЛЮВАВ НАРКОТРАФІК?
Розслідування НАБУ ставить перед державою значно ширше питання, ніж відповідальність одного угруповання.
Чи могла всередині правоохоронних органів сформуватися стійка система, в якій окремі посадовці не просто отримували хабарі, а фактично регулювали доступ кримінальних структур до незаконних ринків?
Якщо правоохоронець знає про нелегальне підприємство, одержує оплату за його недоторканність, попереджає про перевірки та захищає від конкурентів, це вже не пасивна корупція.
Це механізм управління незаконною діяльністю.
Саме таку модель можливого прикриття кримінального бізнесу описують матеріали «Карфагена».
Питання тепер у масштабі та тривалості її функціонування.
Чи були це окремі посадовці, які створили власну кримінальну мережу?
Чи використовувала організація зв’язки в кількох правоохоронних відомствах?
Чи могли інші аналогічні групи діяти раніше, змінюючи учасників разом із кадровими перестановками?
І чи існують докази, що насильницькі злочини за межами викритих епізодів були пов’язані з боротьбою за такі корупційні механізми?
ВИСНОВОК
Операція «Карфаген» перетворила питання про корупційне прикриття наркотрафіку на предмет конкретного кримінального розслідування.
НАБУ заявляє про організовану систему, в якій представники правоохоронних структур забезпечували безперешкодну роботу кримінального бізнесу, зокрема продаж наркотиків, а учасники угруповання вдавалися до насильства.
Це достатня підстава для ретельної перевірки минулих кадрових призначень, службових зв’язків, антинаркотичних кампаній та нерозкритих кримінальних конфліктів.
Головне питання тепер не лише в тому, хто продавав наркотики. Головне — чи були представники державних силових структур, які за гроші забезпечували існування, захист і фактичне регулювання цього ринку, та як довго могла функціонувати така система.
Відповідь мають дати документи, фінансові сліди, свідчення та результати незалежного розслідування.
Дмитро Кравченко
Юридична засторога та редакційна позиція
Цей матеріал підготовлено з метою реалізації права суспільства на отримання інформації з питань значного суспільного інтересу, зокрема щодо можливої корупції у правоохоронних органах, незаконного обігу наркотиків, діяльності посадових осіб та обставин резонансних кримінальних подій. Редакція не висуває обвинувачень у вчиненні кримінальних правопорушень жодній із згаданих осіб і не стверджує про їхню винуватість. Викладені аналітичні припущення, гіпотези, запитання та авторські висновки мають характер оціночних суджень, заснованих на аналізі відкритих джерел, загальнодоступної інформації та хронології подій, і не повинні тлумачитися як твердження про доведені факти злочинної діяльності. Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночні судження, за винятком наклепу, не підлягають доведенню щодо їх правдивості та спростуванню. Редакція дотримується принципу презумпції невинуватості, закріпленого статтею 62 Конституції України, та гарантій свободи вираження поглядів, передбачених статтею 10 Європейської конвенції з прав людини. Метою публікації є не встановлення чиєїсь вини, а привернення уваги до суспільно значущих обставин, постановка обґрунтованих запитань та сприяння відкритій суспільній дискусії. Редакція готова надати згаданим особам можливість висловити свою позицію, а також опублікувати документально підтверджені уточнення чи спростування.