Інтерв’ю з Олександром Євдокимовим – заступником керівника науково-інформаційного аналітичного центру “Торгового дому НААН”.
UA2DAY: Пане Олександре, розкажіть про себе. Ваш професійний шлях виглядає доволі незвично.
Олександр Євдокимов: Так, можливо. За першою освітою я лікар-рентгенолог. Я навчався рятувати життя, допомагати людям, працювати заради їхнього здоров’я. Але з часом обрав інший шлях — здобув економічну освіту і перейшов у сферу управління та безпеки підприємств. Проте внутрішнє відчуття обов’язку — допомагати — ніколи мене не залишало. Я щиро вважав, що можу бути корисним не лише окремим людям, а й державі.
UA2DAY: І саме це привело вас у “Торговий дім НААН”?
Олександр Євдокимов: Саме так. У 2019 році я почав працювати на посаді заступника керівника науково-інформаційного аналітичного центру. Моєю відповідальністю була безпека підприємства — економічна, інформаційна, фізична. Я сприймав цю роботу як службу. Можливо, це звучить пафосно, але я дійсно вірив, що захищаю частину державної економіки.
UA2DAY: Чи розуміли ви тоді, що вам доведеться стикнутися з тиском?
Олександр Євдокимов: Ні. Я не знав “правил гри”. Я думав, що достатньо бути чесним і професійним. Але виявилося, що існує інша реальність — неформальна, темна, де рішення приймаються не законом, а впливом і грошима.
UA2DAY: Розкажіть, як почався цей тиск.
Олександр Євдокимов: Спочатку це виглядало як звичайна взаємодія з правоохоронними органами — СБУ, поліцією, прокуратурою. Але з часом деякі представники почали переходити межу. З’явилися “пропозиції співпраці”. Це звучало м’яко, але за цим стояло чітке розуміння: від нас вимагають гроші, продукцію, майно, транспорт.
UA2DAY: Ви відмовилися одразу?
Олександр Євдокимов: Так. Для мене це було принципово. Як лікар, я звик працювати за принципом “не нашкодь”. А тут від мене вимагали шкодити — підприємству, державі, самому собі. Я не міг погодитися.
UA2DAY: І що сталося після цього?
Олександр Євдокимов: Почалося те, що я можу назвати системним тиском. Погрози кримінальними справами, натяки на “проблеми”, якщо не зміню свою позицію. Потім — більш жорсткі речі: розмови про фізичну небезпеку.
UA2DAY: Ви відчуваєте реальний страх?
Олександр Євдокимов: Так, звісно. Відчував і відчуваю. І не лише за себе. Найстрашніше — це думати про свою родину. Коли ти розумієш, що твої рішення можуть вплинути на безпеку близьких — це зовсім інший рівень відповідальності. Я не герой. Я звичайна людина, яка боїться.
UA2DAY: Чому ви все ж вирішили говорити відкрито?
Олександр Євдокимов: Бо мовчання — це теж вибір. І це вибір на користь тих, хто чинить тиск. Я довго вагався. Але зрозумів: якщо не говорити, нічого не зміниться. Страх нікуди не зник, але з’явилося розуміння, що правда — це єдине, що може мене захистити.
UA2DAY: Як ви оцінюєте ситуацію ширше — не лише свою?
Олександр Євдокимов: Україна могла б бути зовсім іншою. Квітучою, сильною, економічно незалежною. У нас є ресурси, люди, потенціал. Але проблема в тому, що частина тих, хто має захищати державу, намагається заробляти на ній. Вони ховаються за формою, за повноваженнями, але діють як бізнесмени — тільки їхній бізнес побудований на страху, що підкріплений значним адміністративним ресурсом.
UA2DAY: Це дуже сильне твердження.
Олександр Євдокимов: Можливо. Але я бачу це на власні очі. І це боляче. Бо держава — це не абстракція. Це люди. Це ті, кого я колись лікував. Це мої діти, які тут живуть. І коли система працює проти них — це трагедія.
UA2DAY: Чи залишилася у вас віра в справедливість?
Олександр Євдокимов: Я хочу вірити. Інакше немає сенсу боротися. Я планую звертатися до інших органів, до тих, хто ще зберіг честь і професіоналізм. Я знаю, що такі люди є.
UA2DAY: Що б ви сказали сьогодні самому собі з 2019 року?
Олександр Євдокимов: Я б сказав: “Ти не знаєш, у що заходиш. Але залишайся собою”. Можливо, я був наївним. Але я не шкодую, що не погодився.
UA2DAY: І наостанок — ваше звернення до суспільства?
Олександр Євдокимов: Не звикайте до несправедливості. Не приймайте її як норму. Україна заслуговує бути кращою. І вона буде такою лише тоді, коли кожен перестане мовчати.
Це інтерв’ю є спробою не лише розповісти особисту історію, а й підняти важливі питання про стан законності, відповідальності та майбутнє країни.
Редакція видання “UA2DAY” публічно звертається до правоохоронних органів Українів щодо перевірки вищевиклденої інформації та забезпечення захисту Євдокимова Олександра Володимировича 28.05.1972 року народження.