17.1 C
Kyiv
Четвер, 25 Липня, 2024

Судова практика щодо застосування форс-мажору для бізнесу під час війни – Кривопуст

Найпопулярніше

Kyiv
кілька хмар
21.5 ° C
22 °
21.5 °
51 %
3.6kmh
20 %
Чт
29 °
Пт
29 °
Сб
32 °
Нд
35 °
Пн
26 °

В умовах війни питання застосування форс-мажору має особливу актуальність.

Здається, що історичний процес готував український бізнес до настання обставин непереборної сили та різноманітних варіацій форс-мажорів. Економічна криза 2008-2009 років, проведення антитерористичної операції на Донеччині та Луганщині, пандемія коронавірусу, засуха та повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році.

Вищевказані обставини створили передумови для формування судової практики у сфері застосування форс-мажору щодо звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов’язань. В силу повномасштабної збройної агресії російської федерації спорів з цих питань стало ще більше. Відповідно українські суди мають власне усталене бачення форс-мажору під час війни.

Оперуючи будь-яким поняттям, тим паче в правовій площині, вкрай важливим є його дійсний юридичний зміст. Форс-мажор не є виключенням, тому визначальними для нас є його складові.

Легальне визначення форс-мажорних обставин міститься в ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР. Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше – унеможливлюють виконання зобов’язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).

Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов’язана сторона не має змоги. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов’язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Така законодавча дефініція убезпечує особу від відповідальності за порушення без вини, і є однією з основоположних в цивільному праві.

Ще одним важливим законодавчим запобіжником є ст. 617 ЦКУ, яка визначає обставини непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язань. Аналогічний висновок випливає зі змісту ст. 218 ГКУ, яка покладає на суб’єкта господарювання обов’язок довести, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, обов’язок належного виконання взятих на себе зобов’язань зберігається, звільняється боржник лише від штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Для кращого розуміння правового змісту форс-мажору розглянемо висновки, які сформулював Верховний суд у своїх Постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21. Так, суд встановив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов’язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Важливо, що така позиція органу правосуддя зовсім не зводить нанівець принцип звільнення від доказування у разі існування загальновідомих фактів (ч. 3 ст. 75 ГПК України), навпаки – вказує лише на необхідність підтвердження існування форс-мажору по відношенню до конкретного суб’єкта господарювання в конкретних умовах.

Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов’язань.

Звернути особливу увагу слід і на встановлену законодавством форму підтвердження форс-мажорних обставин з боку третіх осіб, якими в Україні виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва. Ці органи в межах своєї компетенції видають сертифікати про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв’язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов’язання.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Вважаю таку позицію обгрунтованою та юридично правильною, адже протилежне знівелювало би принцип змагальності в судовому процесі і перетворило справу на заздалегідь вирішений спір.

Українське законодавство визнає форс-мажором ряд надзвичайних та невідворотних обставин, серед яких має місце і збройний конфлікт, військові дії, неоголошена війна.

У зв’язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну Торгово-промислова палата 28 лютого 2022 року розмістила на своєму офіційному сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства.

Однак, цілком зрозуміло, що такий лист не завжди буде правовим виправданням для невиконання взятих на себе зобов’язань. І лише в сукупності з іншими належними та допустимими доказами він може засвідчити існування форс-мажорних обставин і мати доказову силу в суді.

До прикладу, Господарський суд Хмельницької області в рішенні від 13 травня 2022 року у справі № 924/183/22 не взяв до уваги доводів відповідача про існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адже даний доказ жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором.

Схожі висновки зробив Господарський суд Дніпропетровської області в рішенні від 29.07.2022 у справі № 904/1250/22, вказавши, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв’язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов’язки у зв’язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб’єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час дії воєнного стану.

Таким чином, з впевненістю можна констатувати, що суди встановлюють наявність чи відсутність факту форс-мажору лише на підставі всієї доказової бази, детально аналізуючи кожну ситуацію окремо та поведінку сторін. До того ж, лист Торгово-промислової палати не має наперед встановленої сили, а може лишень виступати додатковим аргументом в суді.

Особливу увагу слід звернути на важливість повідомлення контрагента у встановленій договором формі, про настання обставин непереборної сили. Адже порушення такої процедури може позбавити особу всіх законодавчих привілеїв форс-мажору.

Господарський суд Дніпропетровської області в рішенні від 29.07.2022 у справі № 904/1250/22 стягнув штрафні санкції за прострочення виконання зобов’язання в тому числі через порушення строку повідомлення про форс-мажорні обставини військової агресії.

Протилежну правову позицію висловив Північно-західний апеляційний господарський суд в постанові від 27 вересня 2022 року у справі № 924/278/22 вказавши, що існування на території України надзвичайних обставин, а саме – введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим. Таким чином, посилання апелянта на несвоєчасне повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин не заслуговує на увагу.

Таким чином, юридично вірним є письмове повідомлення про настання форс-мажору за процедурою, яка передбачена умовами договору. Лише так особа будете захищеною від заперечень протилежної сторони і матимете належний доказ існування форс-мажору в суді.

Судова практика містить випадки, коли збройну агресію як обставину непереборної сили намагаються застосувати й тоді, коли боргове зобов’язання чи його частина виникли задовго до настання форс-мажору.

До прикладу, Господарський суд Полтавської області у справі № 917/358/22 не взяв до уваги посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати, оскільки більша частина боргу виникла у відповідача ще до настання форс-мажорних обставин, тобто 24.02.2022 року. Така ж позиція викладена в рішенні цього суду у справі № 917/461/22 де боргові зобов’язання почали існувати ще в серпні 2021 року.

Отже, збройна агресія російської федерації як обставина непереборної сили дійсно є форс-мажором, однак не механізмом універсальної дії. А лист Торгово-промислової палати не є панацеєю для всіх, не буде він й абсолютним доказом неможливості належного виконання зобов’язання.

Форс-мажор – це обставини від нас незалежні, нами неконтрольовані, невідворотні й такі, що мають надзвичайний характер, чим і унеможливлюють належне виконання зобов’язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор – механізм захисту, а не зловживання. Де є обставини непереборної сили вина боржника відсутня. Тому при реальній можливості – виконуйте зобов’язання, щоб не зустрічатися з контрагентами в суді.

Автор: Костянтин Кривопуст

Інші новини

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини