28.1 C
Kyiv
Неділя, 14 Липня, 2024

У київському музеї Ханенків запанувало сучасне мистецтво

Найпопулярніше

Kyiv
чисте небо
27.6 ° C
27.6 °
27.6 °
33 %
2.2kmh
0 %
Нд
39 °
Пн
40 °
Вт
41 °
Ср
41 °
Чт
28 °

Масштабна виставка за участю 15 авторів заповнила всі зали музею.

Із запровадженням воєнного стану цінну колекцію в Музеї Ханенків, як і в інших київських музеях, сховали, його зали спорожніли.

Влітку 2022 року в азійській експозиції музею показали проєкт «Солдатики» сучасного харківського художника Олега Калашніка. Цю серію робіт під назвою «Enfant terrible» 22 лютого презентували в харківському ЄрміловЦентрі. За день розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Центр з мистецького майданчика перетворився на укриття, а іграшкові солдатики Калашніка з артоб’єктів — на обереги.

Проєкт набув додаткових значень: виставка стала водночас проєктом-передчуттям та візуалізацією страшного сьогодення. У Музеї Ханенків проєкт адаптували до залів азійської експозиції.

10 жовтня внаслідок обстрілу центру Києва будівля музеї Ханенків була пошкоджена. Зокрема, у музеї вибуховою хвилею вибило вікна.

В музеї немає звичних експонатів. Фото: Олексій Самсонов

Концепція та теми проєкту

Виставка почалася з корисної справи — консервації та убезпечення будинку і колекції. Тоді Максим Побережський залучив всіх своїх друзів-митців, які були у Києві. У квітні в місті залишалися чоловіки. Перебування у музеї перетворилося на резиденцію.

До Максима і 9 його друзів (Андрій Бойко, Богдан Бунчак, Олександр Долгий, Андрій Сидоркін, Олексій Романенко, Роман Михайлов, Ігор Македон, Добриня Іванов, Тарас Ковач) згодом приєдналася Катерина Лібкінд, яка погодилася стати кураторкою цього проєкту. Вона запросила своїх друзів художників: це Діма Казаков, Станіслав Туріна, Олексій Шмурак, Віктор Боровик, Валентин Радченко.

Так сталося, що учасниками є лише чоловіки. Їх мистецтво є вразливим, зокрема й тому, що більшість з авторів у будь-який момент може опинитися на фронті.

Під час підготовки проєкту «Тим часом в домі Ханенків» автори намагалися шукати зв’язки один з одним, з музеєм і реальністю взагалі. Експозиція вийшла досить експериментальна і зовсім не схожа на те, що тут представлялося раніше. Це щось дуже домашнє і навіть схоже на квартирник.

Ганна Старостенко на виставці. Фото: Олексій Самсонов

«Музей Ханенків — одна з потужних культурних інституцій столиці, що відома серйозними колекціями західного та східного мистецтва. В умовах воєнного стану, вони не можуть бути презентовані відвідувачам. Більш того, цей заклад зазнав суттєвих пошкоджень під час ракетного обстрілу і наразі готується до реставраційних робіт. Тим не менш, музей продовжує свою роботу і навіть експериментує з новими формами взаємодії художників та спраглих до мистецтва глядачів», — зазначила заступниця голови КМДА Ганна Старостенко, яка відвідала виставку.

Серед робіт є й відео. Фото: Олексій Самсонов

Основні теми виставки, за словами кураторки:

  • «Звідки ми говоримо?» — виставка прагне розповісти про те, ким і як вона створена.
  • «Критерії вибору». За якими критеріями твори потрапляють музей? Як їх сортують? Хто і як вибирає, що рятувати в першу чергу? А якщо ми маємо власний вибір?
  • «Любов». Це наскрізна тема, що надихнула всіх учасників. Сам музей є актом любові Богдана і Варвари Ханенків. А піклування про музей і мистецтво робить цю любов ще більшою.
Відвідувачів чекають несподівані експонати. Фото: Олексій Самсонов

Що показують

У порожніх вітринах різних залах музеїв демонструють речі з колекції Станіслава Турини. Художник намагався підібрати експонати за географічним принципом відповідно до залів — Китаю, Індії, Японії, ісламських країн та країн західної Європи.

«Я барахольщик, збираю різні речі та роботи друзів, — зізнається Станіслав. — В кожному залі фактично своя колекція, з десятків експонатів. Це мої спогади. Їх географічна різноманітність показує, що у кожного є предмети, які пов’язують з усім світом і кожним континентом».

У вітринах — речі з колекції Станіслава Турини. Фото: Олексій Самсонов

Так, у залі Японії можна роздивитися китайське віяло, парадні кросівки, придбані для Венеційського бієнале, радянський мотузок, знайдений на Печерську, жука з коробки передач, подарований дідусем, банку для зберігання дрібниць тощо.

Поруч можна помітити яскраві роботи з незрозумілими написами — серію «Молитовний словник» Богдана Бунчака. Написи нанесені на пакувальний подарунковий папір. Це — слова молитви.

Напис на творі Богдана Бунчака — це молитва. Фото авторки

«У такий складний час, як у нас зараз, здається, що здатність молитися зникає, таке враження, що твої молитви не чують, — пояснює автор. — На подарунковому папері вирізані літери молитв, які падають вниз непочутими. Одна з робіт розташована на підлозі. Це „Надія“, по якій символічно всі топчуться».

Посередині наступної залі — вітрина проєкту «Дім». Художник Діма Казаков показує ключі, які залишили йому знайомі, коли їхали залишали домівки. Серед інших речей — взуття дівчинки, яка мала стати його похресницею, але виїхала за кордон, прах його кота Улісса, що помер за місяць до вторгнення, єдина цінна річ, що залишилася від його квартири.

У проєкті «Дім» Діма Козаков зіьрав ключі та речі з різних квартир. Фото: Олексій Самсонов

«Без жителів, без тих, хто надає стінам і речам сенсу, виправдовує необхідність їхнього існування, наповнює своїм теплом, оселя швидко перестає бути домом. Стає нежилим простором, складом речей, — розповів автор. — Це історія про бездомність. Про те, як я намагаюся населити пусті оселі, підтримати в них життя, чекаю на цих людей, шукаю свій дім».

Привертає увагу дошка, на якій розміщено багато фігур. Це «Камасутра» Віктора Боровика. У минулому він — командир ескадрильї в Афганістані, а сьогодні — найстарший та постійний пацієт Павлівської лікарні. Мистецтво буквально врятувало його від афганського синдрому і перестало бути лише тарапією. Як пригадує Катерина Лібкінд, цю «Камасутру» вона побачила в глибині його майстерні, припаяну фарбою до столу.

Роман Михайлов перетворив залу у майстерню. Фото: Олексій Самсонов

Ще одна несподіванка — картини із яскравими образами серед старовинного інтер’єру. Частина полотен розміщені на підлозі. Це — проєкт художника Романа Михайлова, який використав музей як майстерню.

У приміщенні є цікава гра світла і тіней. Фото: Олексій Самсонов

За нетривіальні рішення з освітленням у різних залах відповідає Максим Побережський. А шафа з різнокольоровими кульками — особисте переживання Олексія Романенка після поїздки волонтером у Бучу. Він знайшов там образ, який увібрав в себе радість від дня народження посередині війни — повітряну кульку.

Різнокольорові кульки — особистий спогад Олексія Романенка під час війни. Фото: Олексій Самсонов

Біля кожної роботи є QR-код. За ним відкривається аудіо, в якому митці діляться своїми переживаннями та розповідають про власний проєкт. Радимо пройтися виставкою у супроводі кураторки чи членів команди.

Найближча кураторська екскурсія відбудеться 26 березня о 13:00. Слідкувати за розкладом подій можна на Фб-сторінці музею.

Коли: до 30 квітня, графік роботи: середа-неділя з 10:30 до 17:30
Де: Музей Ханенків, вул. Терещенківська, 15-17
Вартість квитків: 100 грн, студентам, пенсіонерам та школярам 50 грн, на екскурсію 150 грн.

Діалоги з Глущенком: сучасні митці переосмислили еротичні літографії. Натхненні графікою Миколи Глущенка, Ігор Волков-Ткачинський, Володимир Колесников, Наталія Корф-Іванюк та Серафим Чаркін створили власні варіації на тему оголеної натури.

Марія КАТАЄВА

Інші новини

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини