Автор: адвокат Костянтин Кривопуст
Повномасштабна війна стала найбільшим викликом для українського суспільства з моменту відновлення незалежності. Мільйони громадян були змушені залишити свої домівки, рятуючи життя своїх дітей, близьких та власне майбутнє. Сьогодні внутрішньо переміщені особи (ВПО) залишаються однією з найбільш соціально вразливих категорій населення, а питання забезпечення їх постійним житлом є не лише гуманітарною проблемою, а й питанням національної безпеки, економічної стабільності та верховенства права.
Право на житло – фундаментальне право людини
Конституція України гарантує кожному право на житло. Це право також передбачене міжнародними договорами, учасницею яких є Україна, зокрема Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права та Європейською соціальною хартією.
Разом із тим право на житло не повинно розглядатися виключно як право на дах над головою. Воно включає можливість жити у безпечних, придатних для проживання умовах, мати доступ до освіти, медицини, працевлаштування та інших базових соціальних послуг.
У 2026 році Україна суттєво оновила державну політику щодо внутрішньо переміщених осіб. Нова державна стратегія визначає створення довгострокових житлових рішень одним із ключових напрямів інтеграції ВПО, передбачаючи розвиток соціального житла, соціальної оренди, підтриманого проживання та фінансово-кредитних механізмів для придбання або оренди житла.
Чому проблема залишається невирішеною
Попри існування державних програм, більшість внутрішньо переміщених осіб продовжують орендувати житло за ринковими цінами або проживати у місцях тимчасового розміщення.
Основними причинами є:
- недостатній державний житловий фонд;
- обмежене бюджетне фінансування;
- значне зростання вартості будівництва;
- дефіцит доступного житла;
- складні бюрократичні процедури;
- нерівномірний розвиток регіонів;
- відсутність комплексної державної житлової політики.
Фактично люди роками перебувають у статусі “тимчасово переміщених”, хоча очевидно, що для багатьох повернення додому найближчим часом є неможливим.
Якою повинна бути сучасна житлова політика
На моє переконання, вирішення житлової проблеми потребує комплексного підходу, який об’єднає державу, місцеве самоврядування, міжнародних партнерів та приватний бізнес.
1. Масштабне будівництво соціального житла
Необхідно створити державний фонд соціального житла, який будуватиметься за типовими сучасними проєктами.
Такі квартири повинні надаватися:
- сім’ям з дітьми;
- особам з інвалідністю;
- людям похилого віку;
- багатодітним сім’ям;
- ветеранам;
- внутрішньо переміщеним особам.
Подібні програми успішно функціонують у багатьох європейських країнах.
2. Соціальна оренда
Не кожна сім’я потребує безоплатної передачі житла у власність.
Держава може створити механізм довгострокової соціальної оренди із символічною платою, що дозволить людям стабільно проживати, працювати та інтегруватися у громаду.
Саме розвиток соціальної оренди визначено одним із пріоритетів нової державної стратегії щодо ВПО.
3. Пільгове кредитування
Необхідно значно розширити державні програми іпотечного кредитування.
Кредитування має здійснюватися:
- під мінімальну процентну ставку;
- строком до 30–40 років;
- із частковою компенсацією вартості житла;
- із можливістю державного гарантування першого внеску.
4. Відновлення занедбаного житлового фонду
У багатьох регіонах України знаходяться сотні покинутих гуртожитків, військових містечок, санаторіїв, баз відпочинку та інших об’єктів державної власності.
Після реконструкції вони можуть стати сучасними житловими комплексами для десятків тисяч сімей.
5. Партнерство з міжнародними фінансовими організаціями
Європейський Союз, Світовий банк, Європейський інвестиційний банк, Банк розвитку Ради Європи та інші міжнародні партнери вже підтримують житлові програми в Україні.
Такі інвестиції повинні спрямовуватися не лише на гуманітарну допомогу, а й на створення нового житлового фонду, який працюватиме десятиліттями.
6. Мотивація бізнесу
Забудовники можуть отримувати податкові стимули за участь у програмах будівництва соціального житла.
Держава, у свою чергу, повинна гарантувати прозорі процедури фінансування та швидке погодження відповідних проєктів.
7. Відбудова деокупованих територій
Після завершення бойових дій значна кількість громадян захоче повернутися додому.
Тому вже зараз необхідно створити механізм швидкої відбудови житлового фонду із залученням сучасних технологій, міжнародних інвестицій та приватного капіталу.
Житло як основа економічного розвитку
Житлова політика безпосередньо впливає на економіку держави.
Людина, яка має постійне житло:
- швидше знаходить роботу;
- відкриває власний бізнес;
- сплачує податки;
- інтегрується у місцеву громаду;
- менше залежить від соціальної допомоги.
Саме тому інвестиції у житло слід розглядати як інвестиції у розвиток держави.
Висновок
Забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб — це не благодійність і не тимчасова гуманітарна акція. Це конституційний обов’язок держави, необхідна умова дотримання прав людини та один із ключових елементів повоєнного відновлення України.
Сучасна державна політика вже передбачає розвиток соціального житла, механізмів соціальної оренди, підтриманого проживання та фінансових інструментів для придбання житла, а також встановлює амбітні цілі щодо забезпечення ВПО постійним житлом.
Україна повинна перейти від моделі тимчасової підтримки до системного створення сталих житлових рішень. Саме це дозволить мільйонам громадян повернути впевненість у завтрашньому дні, сприятиме економічному розвитку держави та зміцненню українського суспільства.
Костянтин Кривопуст
адвокат