18.7 C
Kyiv
Субота, 20 Липня, 2024

Здолати вічного Орбана: хто допоможе вийти з кризи у відносинах України та Угорщини

Найпопулярніше

Kyiv
чисте небо
18.7 ° C
25.9 °
18.7 °
100 %
2.3kmh
10 %
Пт
21 °
Сб
29 °
Нд
31 °
Пн
30 °
Вт
30 °

“Путешеств_уй безопасно! Езди на поезде!”

Такий плакат, адресований українцям, але написаний російською мовою, та ще й з помилками від першого ж слова, вивішений на залізничній станції міста Захонь на самому кордоні з Україною – просто за мостом від Чопа.

Та це оголошення, яке змушує посміхнутися, є до певної міри відображенням проблем у двосторонніх відносинах Угорщини та України.

Як і автори цього плаката, частина угорської влади та громадян досі не зрозуміли, що українці – це не росіяни. Нашу державу продовжують сприймати через російську призму. А ставлення українців та угорців одне до одного нерідко ґрунтується на помилках. 

Хоча багато хто вже усвідомлює ці помилки та їхні наслідки.

Авторові цих рядків особливо зрезонувала одна з розмов “не під запис” із представником влади Орбана.

“Сергію, основна проблема – це те, що це відбувається між нашими країнами саме зараз, коли ви ведете, по суті, війну за незалежність. Ця війна буде основною подією у ваших підручниках історії, і там буде йтися, хто був на вашому боці, хто допомагав. А Угорщина у ваших підручниках буде на іншому боці”, – з жалем поділився він.

Це справді так.

Вже зараз чимало українців сприймають Угорщину як ворожу державу, а заяви прем’єр-міністра Віктора Орбана та особливо очільника його МЗС Петера Сійярто немов свідомо спрямовані на загострення, розпалення ворожнечі між народами. І нема тому ради, бо це – “фірмовий підхід” Орбана, який звик будувати політичний капітал на “пошуку ворогів”, мобілізуючи суспільство навколо цього.

Парадокс, але навіть у владі Угорщини, за межами вузької команди прем’єра, ставлення до України та українців є принципово іншим. А опозиція взагалі об’єднана навколо однозначної підтримки України.

Та річ у тім, що Орбану “ворожа Україна” потрібна як інструмент у боротьбі з його головним “ворогом”: економічною кризою. Угорщина стоїть на краю фінансового провалля, а на протистоянні з Києвом Орбан зміг витягнути кілька мільярдів євро у ЄС. Але цього мало. Тож він і далі намагатиметься продатися будь-кому – Росії, Китаю чи навіть Ірану. Ці кроки ізолюють Угорщину та дозволяють припускати навіть крах чинного режиму… Але машина пропаганди Орбана дає йому шанси “вижити” за будь-яких умов.

Про те, що справді відбувається в Угорщині, яким є ставлення до України та з ким реально продовжувати діалог у цій країні – у детальному огляді “Європейської правди”.

Ізольована Угорщина

Останнім часом Угорщина потрапляла до українських новин за одного з двох приводів. Або коли Орбан блокував щось для України (передусім – виділення допомоги на суму 18 млрд євро). Або коли Євросоюз блокував виділення грошей для Угорщини.

Насправді ці блокування пов’язані одне з одним. 

Якщо хтось вважає, що угорці зривали допомогу Україні через особливе ставлення до нашої країни, у вигляді помсти тощо, то маємо розчарувати: це не так. Орбан просто шантажував Євросоюз і зрештою навіть досягнув у цьому проміжного успіху: у ЄС хоч і знайшли, як подолати угорське вето, але у підсумку пішли на компроміс та виділили частину заморожених грошей.

На кону – дуже багато, бо Угорщина увійшла у надглибоку фінансову кризу, здатну обвалити її економіку. І це не перебільшення. 

Сталося це з низки причин. По-перше, Орбан, готуючи свою перемогу на виборах 2022 року, укотре роздув соціальні та неринкові виплати в Угорщині. Аж тут почалося здорожчання енергоносіїв та криза торгівлі через російську агресію. А одночасно деструктивні дії Орбана та його системна робота проти єдності ЄС нарешті “дістали” Брюссель, той сказав “досить” та почав закривати фінансування для уряду Орбана. 

Це, звісно, спрощений опис. Претензії до Орбана накопичувалися давно.

Але ще ніколи у Європі не було аж такого поганого ставлення до угорської влади, як зараз.

Орбан та його соратники давно ламають європейську єдність з багатьох питань і заперечують європейські цінності. Але цього року Будапешт перевершує сам себе. Орбан навіть відкрито прогнозує майбутній силовий конфлікт Угорщини з ЄС.

Та справжня зміна правил гри сталася через те, що Будапешт продовжив і навіть посилив гру на боці Росії після 24 лютого. Після цього уряд Орбана втратив свого останнього соратника у європейській спільноті – Польщу, для якої підтримка рашистів є надто жирною червоною лінією. А отже – втратив можливість ховатися за спиною інших. Інших прибічники серед лідерів держав ЄС Угорщина втратила ще раніше, а нових не з’явилося. Ле Пен у Франції знову програла, вибори в Італії теж не допомогли: навіть для неофашистських “Братів Італії” допомога росіянам нині є неприйнятним варіантом…

Тож протистояння у ЄС вилилося у формат “Угорщина проти всіх”.

Та ми дійшли до тези, яка може здивувати багатьох читачів.

Попри все це, попри свою відкриту гру на боці Путіна, режим Орбана не є проросійським. Він є просто цинічним, геть позбавленим цінностей і готовим співпрацювати з будь-ким, хто дає або хоча б обіцяє гроші. 

Однак Орбан і незчувся, як це стало його ахіллесовою п’ятою…

За грошима до диявола

У другій половині 2022 року Єврокомісія завдала двох потужних фінансових ударів по уряду Орбана. Спершу підтвердила, що не дасть Будапешту грошей ЄС з так званого фонду постковідного відновлення – через те, що Будапешт віддалився від стандартів верховенства права. А в останній день осені Брюссель рекомендував урізання виплат з регулярного бюджету ЄС, із так званого “фонду вирівнювання”

Йдеться про величезні суми.

За першою програмою Угорщина досі не може отримати 5,8 млрд євро, на які вона розраховувала, за другою – додатково 7,5 млрд євро. Враховуючи, що сумарні доходи угорського бюджету за рік складають 60-70 млрд євро, заморожування коштів ЄС у такому обсязі було дуже болючим.

На це наклалися соціальні програми Орбана, які змушують дивуватися, як економіка взагалі тримається на плаву в умовах єдиного ринку ЄС. Достатньо згадати заморожування цін на пальне попри зростання його вартості, через яке почався паливний туризм і дефіцит на прикордонних угорських заправках… (днями це рішення зрештою скасували)

Як наслідок, угорський форинт знецінився на понад 10% до євро і 20% до долара США; Угорщина б’є рекорди інфляції у ЄС; фінансисти кажуть про прихований запуск “друкарського верстата”, і все одно доводиться урізати витрати, що вже призвело до протестів у країні. Саме це стало причиною ганебної спроби Орбана заблокувати виділення 18 млрд євро допомоги для України. У Будапешті при цьому не приховували, що вони блокують рішення суто через те, що ЄС блокує угорські фонди, а проти власне допомоги Україні нічого не мають. 

“Нічого особистого, просто шантаж ЄС”.

Зараз у Орбана радіють через те, що ця тактика принесла йому перемогу, бо ЄС розблокував 1,2 млрд із заблокованих 7,5 млрд, а щодо “ковідних” мільярдів йому продовжили термін виконання вимоги Єврокомісії.

Угорський лідер відомий як добрий тактичний гравець, що вміє наполегливо тиснути, блефувати тощо.

Однак одночасно він несе стратегічні втрати.

Як вже йшлося вище, ЄС перед досягненням компромісу знайшов шлях обійти угорське вето. Натомість дії Орбана призвели до ізоляції Угорщини, і він все одно не зміг отримати достатньо коштів, щоб наповнити бюджет. 

Через це угорська влада продовжує шукати можливість замістити європейські гроші – але при цьому робить ще більше помилок і додатково посилює свою ізоляцію в Європі.

Саме такий ефект мала поїздка глави угорського МЗС Сійярто до Москви, що розірвала дипломатичну блокаду РФ. Угорщина тоді так і не отримала реальних преференцій (вона і далі платить цілком ринкову ціну за російські вуглеводні) – але тепер західні політики все частіше порівнюють Орбана з угорським правителем Міклошем Хорті, що підтримав Гітлера під час Другої світової війни.

Але найбільшу стратегічну шкоду Угорщині може завдати те, що у пошуку грошей Орбан почав працювати проти США.

Уряд Орбана давно (і без особливого успіху) намагався залучити китайських інвесторів, дратуючи Вашингтон цими спробами. Але у листопаді Угорщина вийшла на новий рівень, оголосивши про розбудову партнерства з Іраном, державою з “вісі зла” для США. Мета Орбана у цьому “партнерстві” зрозуміла: він хоче знайти дешеву нафту за будь-яку ціну. Але коли цією ціною виявляється руйнування залишків довіри у відносинах із Вашингтоном, стає очевидним, що тактика уряду Орбана більше схожа на паніку та веде його до стратегічних поразок.

Чи реально змістити Орбана?

Якби можна було перенести у будь-яку іншу державу ЄС угорський уряд разом із фінансовою кризою, до якої він довів країну, – його падіння було би лише питанням часу. Прем’єр, який тримає країну на межі економічного краху; який розриває зв’язки з партнерами по ЄС та НАТО; який допомагає Путіну в часи війни проти України, і до якого лунають звинувачення у зловживанні фондами та руйнуванні демократії – такий прем’єр мав би нуль шансів перемогти на наступних виборах.

Але не в Угорщині. Тут навіть опозиції бракує віри у те, що Орбана можливо змістити демократичним шляхом. 

“Особисто я вважаю, що останній шанс зняти Орбана на виборах у нас був цієї весни, і ми програли. Далі зміна влади можлива тільки революційним шляхом. Сам Орбан ніколи не піде з посади після чотирьох термінів з абсолютною владою”, – зізнався у розмові з ЄП один з угорських опозиційних депутатів, що спілкувався “не під запис”.

Варто підкреслити, що прагнення до революції не є тотальним серед противників Орбана. Принаймні, в розмові на диктофон жоден з опозиційних політиків не припустив цього. Однак те, що принаймні частина угорської опозиції замислюється над цим – варте уваги. Як і те, що усі співрозмовники ЄвроПравди в Будапешті підкреслювали: вони чудово розуміють, що Орбан готовий грати проти правил.

Власне, угорська опозиція бачить це щодня, коли стикається з машиною (чи, точніше, сказати, катком) урядової пропаганди, яка є одним з основних гібридних інструментів Орбана.

Цікава деталь. Всупереч стереотипу, орбанівська пропаганда не є копією путінської. В Угорщині, на відміну від Росії, не переслідують опозиційні ЗМІ, не саджають і не вбивають опозиційних журналістів. Угорський уряд, обмежений рамками ЄС, обрав значно тонший підхід.

“В Угорщині немає проблеми зі свободою слова – але при цьому майже немає загальнодержавних вільних медіа. Це досягається не заборонами, не обмеженнями, а фінансовою підтримкою лояльних ЗМІ. Проурядові медіа в Угорщині мають практично необмежене фінансування, туди спрямовують рекламні контракти. Для вільних медіа це створює дуже неконкурентне середовище. Тому неурядові медіа лишилися переважно в інтернеті, їх підтримують ентузіасти”, – розповідає Габор Керпель-Фроніус, віцемер угорської столиці, у розмові з ЄвроПравдою в Будапешті.

Це справді так. Урядова пропаганда монополізувала ринок друкованих ЗМІ, практично повністю контролює телеефір, та й інтернет також не поспішає віддавати опозиції. Опозиція переконана, що уряд використовує “фабрики” тролів та ботів – і спостереження за дописами урядовців дають підстави говорити, що це правда.

А на додаток потужним інструментом Орбана є чорнуха.

Її значення неможливо переоцінити. А її масштаби незрівнянно вищі навіть за те, що ми звикли бачити у боротьбі наших політиків.

Угорський уряд поширює найчорнішу неправду навіть офіційними каналами (ми це не раз бачили стосовно України). Потрібний сигнал транслюється і багаторазово повторюється усіма урядовими медіа за спільними “темниками”, і зрештою в аудиторії складається враження, що це правда або принаймні “щось у цьому є”.

Вважають, що однією з причин перемоги Орбана на виборах 2022 року стало те, що урядові медіа постійно транслювали та повторювали вирвану з контексту заяву кандидата від опозиції Петера Маркі-Зая, з якої глядачу здавалося, що він планує наказати Угорщині негайно вступити у війну з РФ на боці України. Байдуже, що він цього не казав – але це стало однією з основних ліній передвиборчої кампанії.

Ми пояснюємо ці деталі, щоби проілюструвати одну з причин, чому угорській опозиції виявилося настільки непросто перемогти Орбана. А ще це ілюструє, що ставлення до України, яке Орбан транслює на весь світ, зовсім не обов’язково має усвідомлену підтримку угорців.

Однак рано чи пізно влада в Угорщині зміниться. Бо так працює демократія – навіть така обмежена, як в Угорщині. А зважаючи на рівень економічних викликів перед командою Орбана, на його глибокий конфлікт із Брюсселем і цілком можливий провал угорської економіки, існує шанс, що нова або принаймні “оновлена” влада з’явиться в Угорщині швидше, ніж вважають.

Чого чекати від угорської опозиції?

Варто відзначити, що угорська урядова модель пропаганди працює по обидва боки угорсько-українського кордону. В Україні Орбан успішно сформував враження, що угорський політикум та суспільство (або принаймні його переважна більшість) є проросійськими, виступають проти зближення України з ЄС та НАТО тощо.

Однак це – категорична неправда.

Понад те, зараз склалася унікальна ситуація, коли в Угорщині за підтримку України виступають практично усі опозиційні партії (точніше, є ще одна українофобська партія, ультранаціоналістична Mi Hazánk, але вона настільки токсична, що з нею не блокується жодна інша політсила). У це важко повірити, але навіть одіозний “Йоббік” нині став проукраїнським, виступає за допомогу нашій державі та за скидання Орбана (якщо не читали або не дивилися інтерв’ю президента партії “Йоббік” – це варто зробити, розмова доступна англійською (в оригіналі) та в українському перекладі).

Можна дискутувати, чи є щирою підтримка України усіма без винятку партіями, чи частина з них підтримала проукраїнську кон’юнктуру в ЄС. Але там точно є партнери і друзі України без будь-яких “але”.

 

На цьому фото – згаданий вище Габора Керпель-Фроніус біля дверей своєї приймальні. На них – дитячі малюнки з українським та угорським прапорами.

Габор працює заступником мера Будапешта та входить до керівництва опозиційної партії Momentum, і обидві ці структури можна вважати осередками підтримки України. До слова, лідери цієї партії минулого місяця приїздили до України, щоб налагодити діалог.

Треба підкреслити: Momentum наведений саме як приклад, проукраїнськими є й інші опозиційні партії. Врешті-решт, почитайте інтерв’ю мера Будапешта, який представляє угорських “Зелених”: “Мені соромно, що Угорщину Орбана сприймають як країну на боці Росії”. Так само Україну підтримує значна частина населення угорської столиці.

Але досить оптимізму. Треба усвідомлювати також, що навіть за перемоги опозиції процес примирення буде непростим.

Вихід із кризи можливий?

Ставлення політиків від угорської влади та опозиції до того, як долати кризу, є протилежним. В той час як у партії Орбана навіть конструктивні представники підкреслюють співвідповідальність України за кризу відносин (що, будемо відверті, теж не позбавлено сенсу, але мало допомагає вирішенню проблеми), в опозиції визнають, що основна вина лежить на Угорщині.

А до того ж за роки протистояння втрачена довіра між суспільствами.

В Угорщині тотальна пропаганда нав’язала суспільству міфи про Україну, які там укорінилися. Так само в Україні потрібно досягти того, щоб люди перестали сприймати Угорщину як ворожу державу. І Києву теж доведеться робити кроки назустріч Угорщині.

“Я хотів би сказати, що (у разі перемоги опозиції. – ЄП) наші відносини дуже швидко стануть добрими – але я відчуваю, що це не так. Угорщина не відреагувала на національну кризу в Україні як годиться, і це залишило рани. Утім, у разі формування в Угорщині уряду, який буде зацікавлений, щоб Україна якомога швидше вступила до ЄС, який хотітиме бути добрим сусідом – ми знайдемо стратегії співпраці. Але мені видається, що цей процес буде повільним”, – поділився роздумами Керпель-Фроніус.

Також треба усвідомлювати: може знадобитися пошук примирення і без зміни влади в Угорщині.

Ніхто не знає, як довго “Фідес” керуватиме Угорщиною. Але точно відомо, що вона лишатиметься членом ЄС та НАТО. І якщо Україна хоче вступити у ці організації – то не має іншого шляху, аніж через діалог із Будапештом. У тому числі роблячи кроки назустріч.

На щастя, навіть у чинній владі Угорщини далеко не всі є “аватарами Орбана” у сприйнятті України.

Нині публічні конфліктні сигнали переважно виходять від двох посадовців: самого Орбана та, ще більшою мірою, від очільника його МЗС Петера Сійярто.

Від усіх співрозмовників, дотичних до двосторонніх відносин, доводилося чути: зустрічі представників двох урядів на робочому рівні, без впливу політичного порядку денного, проходять конструктивно. Глави генштабів домовляються про навчання для українських військових медиків в Угорщині, представники мінтрансів – про транзит і так далі. Навіть щодо меншин у попередні роки вдавалося досягти домовленості – але потім втручалася урядова верхівка, і всі домовленості обнулялися.

Це дозволяє сподіватися, що за появи політичної волі для співпраці у чинної влади Угорщини або у разі примирення Орбана з Брюсселем все може змінитися.

Хоча дуже складно повірити, що це можливо взагалі без кадрових змін. Важко уявити дружній діалог з Будапештом у той час, коли за відносини з Україною відповідає Петер Сійярто. Глава МЗС, який їздив до Москви та Тегерану під час великої війни, який уособлює образи та хамство на адресу України (і не лише України!), напевно, має піти у відставку, якщо Будапешт реально хотітиме домовлятися з Києвом та рештою світу.

Хоча, будемо відверті, у політиці немає нічого неможливого. Особливо для чинної угорської влади, яка давно довела, що керується не цінностями, а лише інтересами, і готова змінити риторику на 180 градусів, якщо цього вимагає реальність. А світова реальність нині – явно на боці України.

Автор: Сергій Сидоренко

Інші новини

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини