Україна входить у принципово новий етап боротьби з корупцією. Події 2026 року демонструють тенденцію, яка ще кілька років тому здавалася майже неможливою: високий статус, посада, політичні зв’язки або належність до правоохоронної системи дедалі менше гарантують недоторканність.
І саме це може стати одним із найважливіших результатів президентства Володимира Зеленського.
Корупція більше не повинна мати «своїх».
Найважливішим показником реальної боротьби з корупцією є не кількість гучних заяв, а готовність держави дозволити слідству заходити туди, де знаходяться впливові люди.
У 2026 році антикорупційні розслідування торкнулися колишніх і чинних високопосадовців, народних депутатів, представників Офісу Президента, прокуратури, державних підприємств та інших державних структур.
Особливо показовими стали події вересня 2026 року навколо Офісу Генерального прокурора.
НАБУ і САП офіційно заявили про викриття злочинної організації, яку, за даними слідства, очолював один із керівників структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора. Слідство стверджує, що учасники систематично отримували неправомірну вигоду від шахрайських кол-центрів та легалізовували отримані кошти.
Це принциповий момент.
Держава фактично демонструє: прокуратура також не може бути територією недоторканності.
Зеленський і принцип політичної недоторканності.
Президент не є слідчим, прокурором або суддею.
І саме тому правильна модель боротьби з корупцією полягає не в тому, щоб Президент особисто визначав, кого заарештувати, а в тому, щоб державна система могла розслідувати діяльність будь-якого посадовця — незалежно від його прізвища та політичних зв’язків.
Володимир Зеленський після останніх резонансних подій провів зустрічі з керівниками НАБУ та САП, а також із Генеральним прокурором. Після розвитку ситуації Генеральний прокурор подав заяву про відставку.
Політичний сигнал тут повинен бути максимально простим:
недоторканних не повинно бути.
Ні в Офісі Президента.
Ні в прокуратурі.
Ні серед депутатів.
Ні в державних банках.
Ні в міністерствах.
Ні серед керівників державних підприємств.
І, зрештою, ні в самій антикорупційній системі, якщо щодо її представників виникнуть законні та належним чином підтверджені підстави для розслідування.
Корупційні гроші повинні працювати на Україну.
Другий напрямок цієї політики ще важливіший.
Недостатньо посадити корупціонера. Необхідно повернути державі те, що в неї було вкрадено.
За офіційними даними НАБУ, станом на 30 червня 2026 року в межах проваджень НАБУ і САП державі було відшкодовано загалом 12,3 млрд гривень.
Понад 3,2 млрд гривень було передано на потреби Сил оборони України.
Крім того, набрали законної сили рішення про конфіскацію коштів та майна в дохід держави на суму понад 321 млн гривень, без урахування активів, вартість яких ще не була визначена.
Це вже не абстрактна «боротьба з корупцією».
Це гроші. Гроші, які можуть працювати на армію, оборону, відновлення держави та українських громадян.
Наступний етап — рух зверху вниз.
Якщо нинішня тенденція збережеться, Україна може перейти від окремих резонансних антикорупційних операцій до системного очищення державного апарату.
Логіка такого процесу очевидна.
Спочатку — найвищий рівень.
Потім — центральні органи влади.
Далі — прокуратура, правоохоронні структури, державні підприємства та регіональна влада.
Наступними мають стати обласний, районний і місцевий рівні.
Не повинно мати значення, хто є підозрюваним: міністр, прокурор, депутат, чиновник, директор державного підприємства чи посадовець невеликої громади.
Закон має працювати однаково.
Але є принципова умова.
Україна воює не лише за територію. Вона воює за те, якою державою стане після війни. Тому боротьба з корупцією не повинна перетворюватися на політичну помсту або кампанію показових арештів.
Кожна підозра повинна спиратися на докази. Кожен обвинувачений має право на захист.
А остаточно встановлювати винуватість повинен незалежний суд.
Саме дотримання цього принципу відрізнятиме очищення демократичної європейської держави від політичних репресій.
Історичний шанс Зеленського.
Перед Володимиром Зеленським сьогодні відкривається можливість залишити після себе значно більше, ніж просто політичну спадщину президента воєнного часу.
Якщо держава доведе розпочаті справи до законного завершення, забезпечить незалежність НАБУ, САП, ВАКС та інших правоохоронних органів і створить ефективний механізм повернення незаконно отриманих активів, результат може бути історичним.
Україна може отримати систему, в якій красти у держави стане не просто незаконно — це стане економічно безглуздо.
Вкрав — активи арештовані.
Доведено злочин — майно конфісковане.
Завдано державі збитків — вони мають бути відшкодовані.
Гроші повертаються Україні.
А під час війни частина повернутих державі ресурсів може працювати на її оборону.
Головний принцип нової України.
Зеленського можна і потрібно оцінювати за результатом.
Якщо нинішній курс буде продовжено незалежно від прізвищ та політичної близькості фігурантів, саме це стане найкращим доказом серйозності антикорупційної політики.
Справжня перемога над корупцією настане не тоді, коли буде заарештований один відомий чиновник.
Вона настане тоді, коли кожен український посадовець знатиме:
– посада більше не захищає від закону;
– зв’язки не гарантують безкарності;
– вкрадені у держави гроші доведеться повернути.
І якщо Україна зможе довести цей процес до кінця, це буде ще одна стратегічна перемога держави.
Перемога над системою, яка десятиліттями послаблювала країну зсередини.
І якщо Володимир Зеленський забезпечить незворотність цього процесу, це справді буде результат, за який його президентство заслуговуватиме на високу історичну оцінку.
Автор: Дмитро Кравченко