Отже, за інформацією різних міжнародних джерел – історична угода між Російською Федерацією, США і Німеччиною знаходиться на фінальній стадії.
До її офіційного підписання залишаются лічені дні.
Нагадаємо, що основним предметом угоду є, погоджений сторонами, запуск в експлуатацію газогону ” Північний Потік – 2″, який прокладений по дну Балтійського моря.
Основними перевагами експлуатації нового газогону є: технічна досконалість, значно коротший маршрут пролягання, а отже і зменшення вартості транспортування ресурсу, та відносна захищенність від політичного впливу.
Логічно допустити, Ви запитаєте про інтерес України за умови підписання угоди?
А він – передбачуваний, в контексті аналізу ситуації, через призму основних законів економіки:
1.) Втрата більше 20000 бійців і цивільного населення;
2.) Анексія Криму;
3.) Багаторічний конфлікт, а по суті – війна на Донбасі;
4.) Поділ населення за мовним принципом;
5.) Втрата дохідної частини державного бюджету на суму, не меншу від 3 млрд. доларів США на рік.
В підсумку – це сотні мільярдів доларів, не кажучи вже про людські долі.
Так, можливо, Володимир Зеленський спроможиться добитися певної компенсації, але дуже сумнівно, що вона буде мати предметний вираз у вигляді контрактів на траспортування гасу, і не обмежиться, лише “у великій стурбованності” і завіряннями у “дружбі і партнерстві”. Оскільки, ми ж чудово пам’ятаємо наслідки підписання Будапештського меморандуму.
Підсумовуючи, слід розуміти, що “мінус” 3 млрд. для бюджету України – це гарантоване підвищення податків, інфляції, оплати за комунальні послуги, енергоносіїв і, в разі, задіяння компенсаторів – то повна залежність від наших “партнерів” і МВФ, в їх числі.
Нажаль… здобули